Постанова № 3252305, 10.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.11.2008 р.                                                                                                     № 13/360

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Голод В.С., розглянувши матеріали справи

за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аура»м. Київ

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.07 р. №0010362308/0 та від 13.02.08 р. №0010372308/1

На підставі ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.11.2008 р. о 15 год. 47 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

                                        ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.07 р. №0010362308/0 та від 13.02.08 р. №0010372308/1, що прийняті відповідачем на підставі акту перевірки №4666/23-08/31201940 від 13.12.2007. Позивач не погоджується з порушеннями, які зафіксовані в акті перевірки посилаючись на приписи п.1.25., п.1.32., ст. 1, п.п.11.2.1. п.11.2 ст. 11, п.п.12.1.1. п.12.1. ст. 12, п.п.5.2.8. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі –Закон про ОПП) та п.11.4. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі –Закон про ПДВ).

          Також у позовній заяві позивач та його представник у судовому засіданні посилаються на те, що відповідно до додаткової угоди №81 від 27.03.2007р. до договору №53/А-92 від 30.01.2003р. ТОВ «Аквілон»зобов'язалось поставити Позивачу дизельне пальне на загальну суму 10080000 грн., в т.ч. 1680000 грн. на умовах 100% передоплати. На виконання умов даного договору Позивач здійснив передплату 9884233 грн., в т.ч. ПДВ 1647372 грн. та вважає, що правомірно зменшив валові витрати за перше півріччя 2007 р. на 8236861 грн. та відніс до податкового кредиту за квітень 2007 р. кошти в розмірі 1647372 грн. Про те, що ТОВ «Аквітон»почав процедуру банкрутства Позивачу нічого не було відомо. Ухвала господарського суду м. Києва про визнання підприємства банкрутом і про ліквідацію останнього була винесена лише 27.04.07 р., а з 24.05.07 р. виключено з ЄДРПОУ.

Відповідач у запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення: п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податкові зобов’язання по податку на прибуток за півріччя 2007 р. на суму 2059215 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1647372 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2007 –1647372 грн.

          В наслідок виявлених порушень, на підставі пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРА»зареєстровано 17.01.2001 року про що видано до свідоцтва про державну реєстрацію юридичною особою № 131809.

Відповідно до довідки АА №002257 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля паливом, організація перевезення вантажів.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року.

Як зазначає Відповідач, згідно наданих в ході перевірки документів було встановлено, зокрема, що між Позивачем та ТОВ «Аквілон»укладено договір № 53/А-92 від 30.01.2003 року. Відповідно до умов цього договору Продавець (ТОВ «Аквілон») продає, а Покупець (позивач) купує нафтопродукти в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в додатках і додаткових угодах до цього договору.

За період з 2003 р. по 1 квартал 2007 року ТОВ «Аура»по вказаному договору отримало нафтопродуктів у кількості 120 028,995 тонн на 428 103 725,17 грн., в тому числі за 1 кв. 2007 року у кількості 8 073,164 тонн на 31 094 824,96 грн.

Відповідно до додаткової угоди №81 від 27.03.2007р. до договору №53/А-92 від 30.01.2003р. ТОВ «Аквілон»взяв на себе зобов'язання поставити позивачу дизельне пальне в кількості 3500 +/-10% тонн по ціні 2880 грн. з ПДВ за 1 тонну на загальну суму 10 080 000 грн., в т.ч. ПДВ 1 680 000 грн. на умовах 100% передоплати. Товар відвантажується Покупцю протягом 90 днів з моменту отримання передоплати. На виконання умов цього договору позивач передплатив кошти в сумі 9 884 233 грн. у т.ч. ПДВ 1 647 372 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №891 від 27.03.07 р. на суму 950000,00 грн.; №892 від 27.03.07 р. на суму 1365000,00 грн.; №893 від 27.03.07 р. на суму 200000,00 грн.; №894 від 28.03.07 р. на суму 2150000,00 грн.; №895 від 29.03.07 р. на суму 2800000,00 грн.; №896 від 30.03.07 р. на суму 1800000,00 грн.; №897 від 30.03.07 р. на суму 340000,00 грн.; №898 від 30.03.07 р. на суму 280000,00 грн.; №921 від 03.04.07 р. на суму 766,77 грн. Позивач посилається на те, що передплата за майбутнє придбання нафтопродуктів - є платіжною операцією господарської діяльності останнього, оскільки відповідно до статуту підприємства та довідки з ЄДРПОУ основною діяльністю його є оптова торгівля паливно-мастильними матеріалами. У зв'язку з цим Позивач відніс до складу валових витрат за І півріччя 2007 року - 8 236 861,00грн., та до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2007 року - 1600833,34грн., за квітень 2007 року - 46538,88грн., що як зазначає останній, підтверджується відповідними первинними та звітними документами, що надавались Відповідачу для перевірки. Як стверджує Позивач, про те, що ТОВ «Аквілон»визнано банкрутом та про те, що Головним управлінням статистики у м. Києві відповідно до листа №276 від 24.05.07 р. останнього виключено з Єдиного державного реєстру, йому стало відомо під час проведення Відповідачем перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2007 №4666/23-8/31201940 в якому Відповідач зафіксував викладені вище порушення у результаті чого занижено податкові зобов’язання по податку на прибуток за півріччя 2007 р. на суму 2059215 грн. та податку на додану вартість на суму 1647372 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2007 –1647372 грн.

На підставі акту перевірки останнім були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0010362308/0 від 26.12.2007р. відповідно до якого останній донарахував позивачу зобов'язання з ПДВ на суму 2 471 058 грн., у тому числі 1 647 372 грн. за основним платежем та 823686 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0010372308/0 від 26.12.2007р. відповідно до якого донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 503 815 грн., у тому числі 2061 815 грн. за основним платежем та 1 441 451 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач подав відповідачу скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 07.02.2008р. №1056/10/25-007 відповідач залишив без змін податкове повідомлення-рішення від 26.12.2007р. №0010362308/0; скасував податкове повідомлення-рішення від 26.12.2007р. №0010372308/0 у частині 2600 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток, а в іншій частині зазначене рішення залишив без змін.

13.02.2008 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від №0010372308/1, яким він донарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 500 666 грн., у тому числі 2 059 215 грн. - за основним платежем та 1 441 451 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

В п.1.7. ст. 1 Закону про ПДВ визначено поняття податкового кредиту - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)—в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно платіжних доручень, що вказані вище, Позивач сплатив кошти в сумі 9 884 233 грн. у т.ч. ПДВ 1 647 372 грн.

Таким чином суд вважає, що Відповідачем неправомірно було застосовано приписи пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 вище вказаного закону, оскільки при перерахуванні коштів Позивачем ТОВ «Аквілон»відбулася перша з подій, а саме списано кошти з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, що підтверджується відповідними платіжними дорученням, які наявні в матеріавлах справи та оригінали яких були дослідженні в судовому засіданні.

Щодо застосування відповідачем приписів Закону про ОПП, то суд вважає їх неправомірним виходячи з наступного.

В п. 5.1. ст. 5 Закону про ОПП визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону про ОПП датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до зазначеної норми Закону про ОПП позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати на придбання дизельного пального «по першій із подій», якою в даному випадку є сплата передоплати.

Відповідно до п.п. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону про ОПП до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не булла віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Суд бере до уваги, що Позивач не міг вжити відповідних заходів для повернення передплати, оскільки не закінчився строк виконання ТОВ «Аквілон»своїх зобов'язань по договору. Адже всі заходи, встановлені ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поширюються лише на випадки врегулювання заборгованості, тобто випадки, коли наявне прострочене договірне зобов'язання.

Суми сплаченої передоплати ТОВ «Аквітон»Позивачу не повернув, тому на думку суду підстави для зменшення валових витрат - відсутні.

Крім того, згідно п.5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому згідно п.5.1. ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності судом враховується, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до податкового кредиту сум ПДВ правомірності віднесення коштів по податку на прибуток за квітень 2007 та півріччя 2007 р. відповідно, надано первинні бухгалтерські документи які відповідають вимогам Закону України „ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, докази слати контрагенту ТОВ «Аквітон»м. Київ коштів у вигляді передплати за товар, що мав бути поставлений. При цьому здійснення позивачем з ТОВ «Аквітон»господарських операцій підтверджується укладеними між сторонами наведеними вище договорами.

          Суд вважає помилковим висновки відповідача зазначені в податкових повідомленнях рішеннях з огляду на визнання рішенням суду банкрутом контрагента позивача та не сплату ним податку до бюджету. Судом враховується, що банкрутство юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, складених первинних бухгалтерських документів тощо. Докази визнання угоди недійсною відсутні, вини в діях позивача не встановлено.

Чинне законодавство України, у т.ч. Закон про ПДВ не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. При цьому саме платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Тому сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не може впливати на податковий кредит покупця. Натомість у встановленому порядку відповідачем не підтверджено фати підроблення первинних бухгалтерських та податкових документів конкретною особою.

          Суд бере до уваги, що згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          За наведених обставин податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

А тому оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено без законних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень від 26.12.07 р. №0010362308/0 та від 13.02.08 р. №0010372308/1, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 26.12.07 р. №0010362308/0 та від 13.02.08 р. №0010372308/1

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аура»м. Київ (адреса: вул. Жилянська, 124, ЄДРПОУ 31201940. р/р 26001001521001 в АКБ «Надра», МФО 320003) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                       А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.11.2008 р.