Рішення № 32520222, 19.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2013 р. Справа № 914/2076/13

За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова

в інтересах держави в особі: Львівської міської ради, м. Львів

Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Приватного торговельно - посередницького малого підприємства фірма "Едельвейс", м. Рава-Руська, Львівської області

про: стягнення заборгованості в сумі 9 150,71 грн., з яких: 9 088,22 грн. основного боргу, 59,96 грн. пені, 2,53 грн. трьох % річних

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від прокуратури: Панькевич Р.В. - прокурор відділу

від позивача: Охріменко В.В. - представник (довіреність № 10-01 від 02.01.2013р.)

від відповідача: Урбанська Т.В. - представник (довіреність б/н від 28.12.2012р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. В судовому засіданні 19.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради, м. Львів Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м. Львів до відповідача: Приватного торговельно - посередницького малого підприємства фірма "Едельвейс", м. Рава-Руська, Львівської області про стягнення заборгованості в сумі 9 150,71 грн., з яких: 9 088,22 грн. основного боргу, 59,96 грн. пені, 2,53 грн. трьох % річних.

Ухвалою суду від 30.05.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.07.2012р.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 02.07.2013р. позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог (вх. № 25568/13 від 02.07.2013р.) у зв"язку із сплатою відповідачем основної суми боргу в повному обсязі та просив стягнути з відповідача 59,96грн. пені, 02,53грн. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.2013р. проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. № 25533/13 від 02.07.2013р.), зокрема, зазначив, що спірні правовідносини між ЛКП „Залізничнетеплоенерго" та ПТП МП фірмою „Едельвейс" виникли у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 47 від 01.01.2011р., тобто є договірними. Жодними владними повноваженнями сторони по відношенню один до одного не наділені. Доводів про те, що на ЛКП „Залізничнетеплоенерго" державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави прокурор у позовній заяві не навів. ЛКП "Залізничнетеплоенерго" є господарюючим суб'єктом, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, бути позивачем і відповідачем в суді. Отже, позивач володіє достатньою правоздатністю і дієздатністю для подання окремого позову на захист своїх законних прав та інтересів. Відтак, вважає, що суд, повинен залишити таку позовну заяву без розгляду.

В судовому засіданні 02.07.2013р. оголошено перерву до 19.07.2013р.

05.07.2013р. прокуратурою м. Львова подано Обгрунтування правової позиції по суті спору та заперечення на відзив (вх. №26440/13), в якому зазначив, що відповідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 вказаного Закону визначені підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Положеннями статті 17 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до Статуту ЛКП „Залізничнетеплоенерго", затвердженого наказом управління інженерного господарства Львівської міської ради № 117 від 18.056.2005р., КП „Залізничнетеплоенерго" створено Львівською міською радою для задоволення громадських потреб шляхом здійснення господарської діяльності, засноване на комунальній власності Львівської територіальної громади і підпорядковане Львівській міській раді, зокрема, управлінню інженерного господарства Львівської міської ради.

В силу статті 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Разом з тим, ЛКП „Залізничнетеплоенерго" належить до комунальної власності,його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як в місцевий бюджет, так і в бюджет України. Кошти, які надходять від споживачів на рахунки ЛКП „Залізничнетеплоенерго", підприємство спрямовує на виплату податків та інших обов"язкових платежів до бюджетів різних рівнів, внесків до Пенсійного фонду України, оплату заробітної плати, сплату коштів за спожитий природний газ.

Відповідно до положень ухвали Львівської міської ради № 567 від 22.06.2007р., ЛКП „Залізничнетеплоенерго" віднесено до господарських організацій, що належить до комунальної власності міста Львова, за галуззю „Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води". Відповідно до Додатку 2 вказаної ухвали, 30% прибутку позивача підлягає зарахуванню до загального бюджету м.Львова.

Несвоєчасне виконання та невиконання відповідачем умов вищевказаних договорів призводить до зменшення фінансових надходжень в бюджети різних рівнів, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також призводить до зниження якості послуг, які надаються ЛКП „Залізничнетеплоенерго", що в свою чергу порушує законні права та інтереси громадян. Крім того, несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію призводить до виникнення та збільшення в ЛКП „Залізничнетеплоенерго" заборгованості за спожитий природний га, що заподіює істотну шкоду економічним інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб"єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно правових актах.

Крім цього, право прокурора на звернення до суду з такими позовами підтверджується і судовою практикою, зокрема, до прикладу, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. у справі №5010/536/2012.

У судовому засіданні 19.07.2013р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задоволити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.07.2013р. просив залишити такий позов без розгляду.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

01.01.2011р. між сторонами у справі укладено Договір № 47 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 10.1. Договору термін його дії встановлено до 31.12.2011р., а в п.10.4 сторони передбачили, що договір вважається пролонгований на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У п. 6.3. Договору сторони погодили, що вартість фактично спожитої ним теплової енергії відповідач сплачує до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Проте, як зазначається у позовній заяві, договірних зобов'язаннь щодо оплати теплової енергії Приватним торговельно - посередницьким малим підприємством фірма "Едельвейс" належно не виконано. За період з 01.02.2013р. по 01.05.2013р. у відповідача перед позивачем склалась заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 9088,22грн.

Після порушення провадження у справі господарським судом Львівської області, відповідач сплатив позивачу основну суму боргу в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, долученими позивачем до матеріалів справи та копіями платіжних доручень, долученими представником відповідача.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Враховуючи надане прокуратурою м. Львова обгрунтування правової позиції по суті спору заперечення на відзив та долучені до нього документи, суд вважає підставним подання даного позову прокуратурою.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 47 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011р., на виконання умов якого відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 3.2.2. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011р. передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

У відповідності із п. 6.1 та 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться відповідно до встановлених тарифів до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, в процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань щодо оплати теплової енергії відповідач належно не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем склалась заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 9088,22грн.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором №47 від 01.01.2011р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар здійснена в розмірі повному обсязі. після порушення провадження у справі. За таких обставин, суд прийшов до висновку припинити провадження в цій частині у зв"язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 02,53грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 59,96грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.3 Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі 59,96грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торгівельно-посередницького малого підприємтсва фірма „Едельвейс" (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5, ідентифікаційний код 13808034) на користь Львівського міського комунального підприємтва "Залізничнетеплоенерго" (79054, м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а, ідентифікаційний код 20784943) 59,96грн. пені, 02,53грн. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного торгівельно-посередницького малого підприємтсва фірма „Едельвейс" (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5, ідентифікаційний код 13808034) в доход державного бюджету 1720,50грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.07.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.