Рішення № 32520144, 17.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2013 р. Справа № 914/2099/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача Державного підприємства «Турківське лісове господарство», м.Турка Львівська область

про стягнення 9 041,76 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до Державного підприємства «Турківське лісове господарство» про стягнення 10 041,76 грн., з яких 8 250,00 грн. основний борг, 626,08 грн. три проценти річних та 1 165,68 грн. пеня.

Ухвалою суду від 03.06.2013р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.06.2013р. Ухвалою суду від 26.06.2013р. розгляд справи відкладено на 17.07.2013р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№28156/13 від 17.07.2013р.), в якій у зв'язку із погашенням частини основного боргу в сумі 1000,00 грн., просить стягнути з відповідача 9 041,76 грн., з яких 7 250,00 грн. основний борг, 626,08 грн. три проценти річних та 1 165,68 грн. пеня. Позовні вимоги у вказаній сумі підтримав, просив їх задоволити.

Крім того, представник позивача подав заяву (вх.№ 28158/13) про допущення ним помилки у позовній заяві в назві відповідача (вказано дочірнє підприємство замість державного), у зв»язку з чим просить вважати відповідачем Державне підприємство «Турківське лісове господарство».

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №82500 0073809 9 від 03.06.2013р. - вручено 05.06.2013р. (вх. №22143/13 від 12.06.2013р.). Про відкладення розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №82500 0074865 5 від 02.07.2013р. - вручено 04.07.2013р. (вх. №27308/13 від 10.07.2013р.).

Станом на 17.07.2013р. від відповідача відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

12.07.2011р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) та Державним підприємством «Турківське лісове господарство» (замовник) було укладено договір №8 про надання транспортних послуг (надалі - договір) за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги бульдозером (ЕС-130) (згідно замовлень замовника), а замовник зобов'язується оплатити за надані послуги суму згідно виставлених рахунків.

Згідно п.1 договору вартість надання послуг бульдозером ЕС-130 нараховується за відпрацьований час роботи. Оплата за 1 годину роботи погоджена сторонами на момент виникнення послуги і становить 200,00 грн. за 1 годину без ПДВ.

Відповідно до п.2 договору нарахування за надані послуги проводяться з моменту підписання замовником акту прийняття виконаних робіт.

Згідно п.3 договору перерахування оплати замовником проводиться на протязі 3 днів на підставі виставлених рахунків та підписаних актів виконаних робіт.

Позивач, на виконання умов договору надав відповідачу послуги бульдозером (ЕС-130) на загальну суму 20 250,00 грн., про що сторонами підписано акт прийняття виконаних робіт.

Відповідач свої зобов'язання не виконував в повному обсязі, внаслідок чого станом на 27.05.2013р. виникла заборгованість в сумі 8 250,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.3.3. договору, у зв'язку із простроченням оплати за надані послуги нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 165,68 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 626,08 грн. 3% річних.

Загальна сума заборгованості станом на дату звернення позивача до суду із позовом становила 10 041,76 грн., з яких 8 250,00 грн. основного боргу, 626,08 грн. три проценти річних та 1 165,68 грн. пені.

Після порушення провадження у справі відповідач частково оплати основний борг в сумі 1 000,00 грн., у зв»язку з чим позивач просить стягнути 9 041,76 грн., з яких 7 250,00 грн. основного боргу, 626,08 грн. три проценти річних та 1 165,68 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір №8 від 12.07.2011р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору №8 про надання транспортних послуг підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом прийняття виконаних робіт від 29.07.2013р., з якого вбачається, що послуги надані належним чином, якісно та в повному об'ємі. Взаємних претензій по наданих транспортних послугах сторони не мають. В акті вказано, що оплату за надані послуги замовник зобов'язується провести на розрахунковий рахунок позивача на протязі 3 днів з дня підписання акту прийняття виконаних робіт.

Відповідно до п.1.1. договору виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги бульдозером (ЕС-130) (згідно замовлень замовника), а замовник зобов'язується оплатити за надані послуги суму згідно виставлених рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000014 від 29.07.2011р. на загальну суму 20 250,00 грн.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.3 договору сторони узгодили, що перерахування оплати замовником проводиться на протязі 3 днів на підставі виставлених рахунків та підписаних актів виконаних робіт.

Крім того, в акті прийняття виконаних робіт вказано, що оплату за надані послуги замовник зобов'язується провести на розрахунковий рахунок позивача на протязі 3 днів з дня підписання акту прийняття виконаних робіт.

Зважаючи на те, що акт виконаних робіт був підписаний сторонами 29.07.2011р., відтак, відповідач повинен був оплатити надані послуги до 01.08.2011р. включно.

Відповідач оплатив послуги частково, в сумі 12 000,00 грн., а саме: 14.07.2012р. сплачено 2 000,00 грн.; 01.08.2012р. сплачено 3 000,00 грн.; 14.09.2012р. сплачено 7 000,00 грн., що підтверджується наявними у справі виписками банку з особового рахунку позивача.

Відтак сума основного боргу на момент подання позовної заяви становила 8 250,00 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач 18.06.2013р. оплатив борг в сумі 1 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 18.06.2013р. Відтак, основний борг відповідача становить 7 250,00 грн.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання мас виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 7 250,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог позивач нарахував три проценти річних за період з 02.08.2011р. по 27.05.2013р. на загальну суму 626,08 грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.3. договору передбачено, що за несвоєчасно проведені розрахунки замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню 1 165,68 грн. пені згідно поданого позивачем розрахунку.

Розглянувши подану позивачем заяву про допущення описки в назві відповідача, суд дійшов висновку виправити у зв"язку з цим описки допущені в ухвалах суду від 03.06.2013р. та 26.06.2013р., про що прийняти відповідну ухвалу.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору в сумі 1 720,50 грн. підтверджується платіжним дорученням №81 від 27.05.2013р., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1 720,50 грн. (мінімальний розмір встановлений Законом України «Про судовий збір»), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається, а судовий збір, відповідно до вимог ст.49 ГПК покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 901 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 75, 49, 82-85, 115,116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення позивних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Турківське лісове господарство» (82500, Львівська область, Турківський район, м.Турка, вул.Шевченка, 30; р/р 2600145658 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 380805; код ЄДРПОУ 00992409) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 380805; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 7 250,00 грн. основного боргу, 626,08 грн. три проценти річних, 1 165,68 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 19.07.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.