Рішення № 32520086, 18.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2013 р. Справа № 914/2497/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», Волинська область, м. Луцьк,

до відповідача: Приватного торгово-посередницького малого підприємства «Фірма «Едельвейс», Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська,

про: стягнення 214 643 грн. 31 коп. суми основного боргу, 5 875 грн. 66 коп. пені, 1 353 грн. 00 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Сесюк Ю.П. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» до Приватного торгово-посередницького малого підприємства «Фірма «Едельвейс» про стягнення 214 643 грн. 31 коп. суми основного боргу, 5 875 грн. 66 коп. пені, 1 353 грн. 00 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09.07.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 01.07.2013 року рекомендованою поштою №43010 3169666 0 та №79052 0639399 6, відповідач - 29.06.2013 року рекомендованою поштою №80316 0041249 5 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи 09.07.2013 року відкладено на 18.07.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 18.07.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві поясненнях по справі та заяві про зменшення позовних вимог, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 37425075, знаходиться за адресою: 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №639862 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне торговельно - посередницьке мале підприємство Фірма «Едельвейс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13808034, знаходиться за адресою: 80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава - Руська, вул. Калнишевського, буд. 5, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №380127 (докази в матеріалах справи).

01.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (надалі - позивач, продавець) та приватним торговельно - посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС №С10216 (надалі - договір) з Протоколом розбіжностей від 04.04.2011 року, за умовами якого продавець зобов'язувався передавати у власність покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням старт-карт паливно-мастильні матеріали (надалі - ПММ), а покупець зобов'язувався приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість. Якість ПММ повинна відповідати вимогам ДСТУ, технічним умовам виробника, що підтверджується сертифікатом якості.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором купівлі-продажу відповідно до статті 655 ЦК України.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС від 01.04.2011 року №С10216 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Відповідно до пункту 3.5. договору підтвердженням фактичного отримання покупцем ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з POS - терміналу, що видається покупцю, або спеціальна відомість, або фіскальний чек, або акт приймання-передачі ПММ.

Згідно пункту 4.1. договору ціна ПММ визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ в інформаційному табло АЗС. Сторони погодили, що ціна ПММ є узгодженою, коли покупець (довірена особа покупця) здійснили вибірку ПММ з АЗС на умовах договору та отримали документ, що визначений у пункті 3.5. В ціну ПММ включено податок на додану вартість. Ціна ПММ відображається в чеку з POS - терміналу, відомості та підтверджується видатковими накладними або актами приймання-передачі.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що оплата покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем (довіреною особою) ПММ на АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною встановленою на день відпуску ПММ.

Відповідно до пункту 5.1.1. договору покупець зобов'язаний належно виконувати умови договору, в тому числі вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості отриманих ПММ у відповідності до умов розділу 4 договору, та/або відповідних додатків чи доповнень до договору.

Згідно пункту 4.5. договору загальна сума договору орієнтовно становить 5 000 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%. Сума договору може бути змінена в залежності від потреб покупця, про що сторони укладають додаткову угоду.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно винного законодавства України.

Відповідно до пункту 9.2. договору у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 4 даного договору, Покупець зобов'язується на користь Продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки) НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а також 3% річних згідно статті 625 ЦК України.

Згідно пунктів 11.1. та 11.12. договору всі спори, що виникатимуть з договору будуть вирішуватися шляхом переговорів. У випадку не досягнення між сторонами згоди, спір буде передаватися на розгляд Господарського суду згідно чинного законодавства України. У випадку виникнення спору щодо отримання покупцем ПММ, копія чека з POS - терміналу, спеціальна відомість (що має всі необхідні реквізити), надані продавцем на запит покупця є єдиним і достатнім доказом отримання ПММ в асортименті, кількості та по ціні вказаній в чеку з POS - терміналу, спеціальній відомості. Факт використання смарт-карти є переважаючим у будь-яких спірних ситуаціях.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, протягом періоду з квітня 2011 року по березень 2013 року продав покупцю ПММ на суму 7 717 436 грн. 83 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за вказаний період. Вказані акти підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх договірних зобов'язань щодо оплати куплених ПММ належним чином не виконав, сплатив 7 502 793 грн. 52 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 214 643 грн. 31 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставлених ПММ становить 214643 грн. 31 коп., станом на момент розгляду справи по суті сторонами доказів її погашення суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС від 01.04.2011 року №С10216, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім стягнення суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 5 875 грн. 66 коп. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за договором товару 1 353 грн. 00 коп. - (розрахунок пені та 3% річних в матеріалах справи).

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: позивачем за подання позову до суду платіжним дорученням від 17.06.2013 року №2582 сплачено судовий збір в розмірі 4 437 грн. 34 коп. (оригінал платіжного доручення про сплату судового збору є додатком №42 до позовної заяви).

Із позовних заяв майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1, п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Так, зазначена позивачем в вступній частині позовної заяви сума позовних вимог становить 221 866 грн. 89 коп. При підрахунку суми заборгованості, яку позивач просить суд стягнути з відповідача встановлено, що загальна сума позовних вимог складається із суми основної заборгованості за договором в розмірі 214 643 грн. 31 коп., пені в розмірі 5 875 грн. 97 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 1 353 грн. 00 коп. і становить 221 871 грн. 97 коп.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що судові витрати у справі відповідно до статті 49 ГПК України слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання ним умов договору, стягнути з відповідача на користь позивача 4 437 грн. 34 коп. судового збору, а також стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 0 грн. 09 коп. судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 80, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного торговельно - посередницького малого підприємства Фірми «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава - Руська, вул. Калнишевського, буд. 5; код ЄДРПОУ 13808034) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (43010, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; код ЄДРПОУ 37425075) 214 643 грн. 31 коп. суми основної заборгованості, 5 875 грн. 66 коп. пені, 1 353 грн. 00 коп. трьох відсотків річних та 4 437 грн. 34 коп. судового збору.

3. Стягнути з боржника: Приватного торговельно - посередницького малого підприємства Фірми «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава - Руська, вул. Калнишевського, буд. 5; код ЄДРПОУ 13808034) в дохід Державного бюджету України 0 грн. 09 коп. судового збору

4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

18.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 22.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.