Рішення № 32520069, 15.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9509/13 15.07.13

За позовом: Фізичної особи-підприємця Маковського Євгена Володимировича

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛАЙТ-УКРАЇНА"

про: стягнення 12.801,10 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Маковська О.С. - за довіреністю від 27.06.2013, зареєстрована в реєстрі за № 940;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки від 05.03.2012 № К-348, фізична особа-підприємець Маковський Євген Володимирович поставив, а товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЛАЙТ-УКРАЇНА» отримало товар загальною вартістю 19.337,54 грн.

Згідно умов вказаного договору, відповідач протягом 7 календарних днів з дня реалізації поставленого товару зобов'язаний оплатити цей товар.

Як видно зі звіту відповідача, загальна вартість нереалізованого ним товару станом на 17.04.2013 складає - 1.263,22 грн.

Таким чином, сума товару, який підлягає оплаті відповідачем на користь позивача становить 18.074,32 грн.

Однак відповідач свої грошові зобов'язання за договором поставки виконав неналежним чином, оплатив товар частково у сумі 5.700,00 грн.

Отже, на підставі викладеного, позивач простить суд задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача 12.374,32 грн. - основного боргу; 355,60 грн. - пені та 71,18 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 порушено провадження у справі № 910/9509/13.

Позивач, в порядку встановленому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до суду із заявами від 01.07.2013 та від 15.07.2013, якими збільшив свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, збільшено на загальну суму 508,78 грн., та 3 відсотків річних, збільшено на 104,38 грн.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, в частині пені та 3 відсотків річних.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення представнику відповідача поштової кореспонденції суду.

Відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між фізичною особою-підприємцем Маковським Євгеном Володимировичем, як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЛАЙТ-УКРАЇНА», як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 05.03.2012 № К-348 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач прийняв на себе зобов'язання відповідно до умов Договору поставляти та передавати у власність відповідача, а останній, у свою чергу, зобов'язався приймати і оплачувати товар за ціною та асортименті, погоджених сторонами спору в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 7 (семи) календарних днів з дня реалізації поставленого товару. За письмовою вимогою позивача, відповідач складає один раз у кварталі звіт квартальних залишків та надсилає його позивачеві електронною поштою, факсом, або іншим способом, що позволяє зафіксувати момент його передачі.

Згідно п. 8.1 Договору, останній наборав чинності з моменту його підписання сторонами спору та діяв до 31.12.2012.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві товар, а останній його отримав, підтверджується наступними видатковими накладними: від 17.07.2012 № РН-00050, від 17.07.2012 № РН-00051, від 17.07.2012 № РН-00052, від 23.08.2012 № РН-0000056, від 23.08.2012 № РН-0000057, від 23.08.2012 № РН-0000058. Загальна сума отриманого відповідачем товару згідно вказаних видаткових накладних становить 19.337,54 грн.

Відповідно до звіту відповідача, загальна вартість нереалізованого ним товару станом на 17.04.2013 складає - 1.263,22 грн.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, порушуючи права позивача та умови Договору, у строк встановлений пунктом 4.3, отриманий ним товар на користь позивача оплатив частково в сумі 5.700,00 грн.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриманий, але не оплачений в повному обсязі товар в розмірі 12.374,32 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачами не спростований, а відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12.374,32 грн. підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У зв'язку з простроченням з боку відповідача зобов'язань за Договором, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, неустойки у вигляді пені в сумі 793,13 грн. та 3 відсотка річних в розмірі 160,26 грн.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент невиконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з викладеного, вимоги позивача про застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у сумі 864,38 грн., а також про стягнення з відповідача 3 відсотка річних за порушення грошового зобов'язання за Договором в розмірі 175,56 грн. підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача витрати по сплаті правової допомоги в розмірі 4.704,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно п. 6.3. Постанови відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

До матеріалів справи додано договір про надання правової допомоги від 01.04.2013, який укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем Вигнан Д.В. (далі - виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язався надати позивачеві консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів замовника, зокрема, в господарських судах України.

Відповідно платіжного доручення від 08.05.2013 № 3, доданого позивачем до позовної заяви, останній перерахував на користь виконавця 4.704,00 грн. в якості оплати послуг згідно договору від 01.04.2013.

Отже, з викладеного випливає, що правова допомога надана позивачеві не адвокатом, а також ці послуги сплачені не на його користь, тому витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 4.704,00 грн. не можуть бути віднесені до судових витрат, а відтак не підлягають поділу між сторонами даного спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати пов'язані з розглядом даної справи, які складаються з витрат на оформлення нотаріально посвідченої довіреності, отримання витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Витрати пов'язані з отриманням витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців покладаються на позивача, оскільки витяг із відомостями про позивача, доданий до позовної заяви, видано станом на 23.04.2013, тобто до порушення провадження у справі, а саме до 24.05.2013, в той час як ухвалою про порушення провадження у справі від 24.05.2013 позивача було зобов'язано надати суду відомості про останнього та відповідача станом на день винесення зазначеної ухвали. Стосовно виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відповідача, то остання відсутня в матеріалах справи, тобто позивачем не виконано вимог суду в цій частині.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати, що пов'язані з оформленням нотаріально посвідченої довіреності в розмірі 284,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 27.06.2013 та копією платіжного доручення від 27.06.2013 № 1.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛАЙТ-УКРАЇНА» (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12; код ЄДРПОУ 35847906, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи-підприємця Маковського Євгена Володимировича (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд 11/1, кв. 145; ідентифікаційний номер 2467904392, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 12.374,32 (дванадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 32 коп. - основного боргу; 864,38 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 38 коп. - пені; 175,56 (сто сімдесят п'ять) грн. 56 коп. - 3 % річних; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору; 284,00 (двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат по сплаті послуг нотаріуса, пов'язаних з оформленням нотаріально посвідченої довіреності.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2013 року.

Суддя С.В. Балац