Рішення № 32520029, 18.07.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2013Справа № 901/1642/13За позовом Кримського Республіканського Підприємство «Вода Криму» Сакська філія

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль»

про стягнення 1812,98 грн.

Суддя Гайворонський В.І.

Представники:

Від Кримського республіканського підприємства "Вода Криму"Сакська філія- Еловська Г.М., довіреність № 45/01-10 від 04.05.2013, Жукова О.І., довіреність № 53/01-10 від 26.06.2013, представники

Від відповідача - Кузнецова Д.І., довіреність № 5-2013 від 01.01.2013, представник

СУТЬ СПОРУ: Позивач Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» з позовом про стягнення 275 121,47 грн., в тому числі основний борг - 264 935,11 грн., 3 % річних - 788,52 грн., пеня - 3 925,80 грн., інфляція - 77,50 грн.

Згідно заяв про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1477,41 грн., та 3 % річних - 335,57 грн.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими відповідно до зменшення, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (постанова від 06.04.2004 по справі № 2-17/896-2002), інформаційному листу Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», та п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Позовні вимоги з посиланням на статті 6, 11, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 173, 193, 224, 229 Господарського кодексу України обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань по оплаті наданих послуг з водопостачання.

Відповідач згідно відзиву вимоги відповідно до зменшення їх розміру визнає, а також заявив усну заяву про зменшення пені відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що її стягнення може вплинути на його фінансовий стан, та призвести підприємство до банкрутства, а він надає важливі послуги - послуги з опалення, а також посилається на те, що відсутність коштів виникла внаслідок несплати коштів споживачами відповідача.

Згідно ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в описовій частині рішення суд вказує про заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині підстави з яких він їх відхиляє.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладений договір на відпуск води із комунального водопроводу та прийом стоків до комунальної каналізації № 733 від 01.02.2013.

Відповідно до вищезазначеного договору Водоканал (позивач) приймає на себе зобовязання на відпуск води із комунального водоводу та по прийманню стоків до комунальної каналізації, відведення та очищення (центральне водовідведення) в кількості не більше наданого ліміту. (п. 1.1).

Згідно пункту 1.2 договору Споживач (відповідач) приймає на себе зобовязання щодо своєчасної оплати послуг, що надаються виробником.

Згідно п. 2.1 договору розрахунки за водовідведення прозводяться згідно тарифів, розроблених та затверджених згідно діючого законодавства України. На дату складання договроу тариф складає: водозабезпечення 14,08 грн. за 1 куб.м., водовідведення 12,20 грн. за 1 куб. стоків (тарифи для інших споживачів), водозабезпечення для населення - 2,44 грн. за 1 куб.м., водовідведення для населення - 2,56 грн. за 1 куб., в тому числі ПДВ. Виробник в особі Сакської філії КРП «ВПВКГ м. Сімферополь» предявляє Споживачу рахунок за надані за цим договором послуги, та у випадку його неоплати протягом пяти робочих днів. У випадку несвоєчасної оплати наданих послуг Споживач виплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за період утворення пені.

Згідно п. 5.1 договору строк дії договору по 01 січня 2014 року.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання позивачем обов'язків по договору підтверджується актом виконаних робіт № 594 від 25.02.2013, рахунками на оплату, з відмітками про їх отримання відповідачем, та актом звірки взаємних розрахунків.

Окрім цього, несвоєчасна оплата заборгованості відповідачем не оспорюється, та підтверджується платіжними дорученнями по його сплаті.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, не стягувати пеню відповідно до умов договору та розрахунку позивача суд підстав не знаходить.

Відповідно, пеня підлягає стягненню в сумі 1477,54 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, річні, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, та не стягувати заявлену суму річних суд підстав не знаходить. Відповідно, річні підлягають стягненню в сумі 335,57 грн.

Таким чином, позовні вимоги законні та підлягають задоволенню.

Якщо відповідач сплатив підлягаючі стягненню суми під час розгляду справи, та не повідомив про це суд, або сплатить борг повністю або частково після прийняття рішення в добровільному порядку, він вправі звернутись в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Суд не вважає, що існують підстави для зменшення розміру пені.

Так, сума заявленої позивачем пені не є значною, та не може вплинути на банкрутство відповідача.

Окрім цього, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сума пені не входить до суми, яка є підставою для банкрутства боржника.

Посилання відповідача на те, що він надає важливі послуги також не може бути прийняте судом до уваги, оскільки позивач також надає не менш важливі послуги - послуги з водопостачання та водовідведення.

При цьому судом повинні враховуватися не лише інтереси відповідача, а й інтереси позивача, який проти зменшення суми пені, та який зобов'язання не порушував.

Пеня спрямована на своєчасне виконання зобов'язань, та при її зменшенні це не буде сприяти своєчасному виконанню договірних зобов'язань відповідача перед позивачем при виконанні договору.

Також необхідно відмітити, що відповідач не надав доказів того, що він не міг виконати свої зобов'язання, у зв'язку з відсутністю грошових коштів, та що кошти відсутні внаслідок несплати коштів відповідачу його споживачами.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процессуального кодексу України при задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем зайво сплачено 3674,04 грн. судового збору, який підлягає поверненню із Державного бюджету України.

Відповідно до п.2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини, повне рішення складено 19.07.2013.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль»

на користь Кримського Республіканського Підприємство «Вода Криму» Сакська філія, пеню в сумі 1477, 41 грн., 3 % річних - 335,57 грн., 1720,50 грн. відшкодування судового збору.

Повернути Кримському Республіканському Підприємству «Вода Криму» Сакська філія із Державного бюджету України 3674,04 грн. зайво сплаченого судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 140 від 19.04.2013.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.І. Гайворонський