Рішення № 32520013, 15.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.2013р. Справа № 5006/6/98/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», м. Запоріжжя

до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 260 440,42грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Білостоцька О.О.- представник по довіреності від 22.02.13р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», м.Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області суми основного боргу у розмірі 231 134,70грн., пені у розмірі 16 649,11грн. та 3% річних у розмірі 6 550,22грн. (Усього 254 334,03грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №15/1403 від 13.11.09р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію додаткової угоди №1 від 01.08.2011р., копії специфікацій №5 від 10.05.2011р., №8 від 08.09.2011р., копії рахунків-фактури, копії видаткових накладних, копії довіреностей до них.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 24.10.2012р. на 14.11.2011р., проте 06.11.2012р. провадження у справі було зупинено і поновлено 04.02.2013р., а також 25.02.2013р. зупинено до вирішення спору щодо недійсності договору поставки №15/1403 від 13.11.09р. по справі №905/1114/13-г.

26 червня 2013р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання вих.№13/187 від 18.06.13, в якому останній повідомив суд про те що, рішенням господарського суду Донецької області від 09.04.13 по справі №905/1114/13-г у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» м.Запоріжжя про визнання договору поставки №15/1403 від 13.11.2009р. недійсним, було відмовлено. Зазначене рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.13 по справі №905/1114/13-г - залишено без змін. У зв'язку із чим позивач, просив суд поновити провадження по справі №5006/6/98/2012.

Оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №5006/6/98/2012 були усунені, господарський суд ухвалою від 11.07.2013р. поновив провадження по справі з призначенням до розгляду на 15.07.2013р.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з заявою б/н, б/д в порядку ст.22 ГПК України, в якому збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області суми основного боргу у розмірі 231 134,70грн., пеню у розмірі 16 919,06грн. та 3% річних у розмірі 12 386,66грн. (Усього 260 440,42грн.) Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд шляхом надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

У судовому засіданні 15.07.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

13 листопада 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», м.Запоріжжя (далі по тексту-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області (далі по тексту-Покупець), був укладений договір поставки №15/1403, згідно умов якого Постачальник зобов"язався передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а останній зобов»язався відповідно до умов договору прийняти цю продукцію та оплатити її.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №15/1403 від 13.11.09р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У виконання умов Договору сторонами були підписані специфікації №5 від 10.05.2011р., №8 від 08.09.2011р.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку товару із зазначенням умов поставки, оплати, його найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Умови оплати наступні: протягом 30 днів після факту поставки.

Пунктом 13.2 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні поставки відбувались в 2011р. Отже, з огляду на умови Договору та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в спірний період Договір був чинним.

Разом з цим, рішенням господарського суду Донецької області від 09.04.13 по справі №905/1114/13-г у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» м.Запоріжжя про визнання договору поставки №15/1403 від 13.11.2009р. недійсним, було відмовлено. Зазначене рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.13 по справі №905/1114/13-г - залишено без змін.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

У відповідності до вищевказаних специфікацій, на виконання умов Договору, за видатковими накладними №ЛЕ-240532 від 20.06.2011р., №ЛЕ-240533 від 20.06.2011р., №ЛЕ-240539 від 25.06.2011р., №ЛЕ-240575 від 09.08.2011р., №ЛЕ-240680 від 07.11.2011р., №ЛЕ-240707 від 21.11.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 517 306,33грн.

Поставлений згідно означених накладних товар на підставі довіреностей №1482 від 17.06.2011р., №1545 від 24.06.2011р., №1956 від 09.08.2011р., №2781 від 07.11.2011р., №2919 від 21.11.2011р. з боку відповідача прийнято уповноваженими особами, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Частково борг був сплачений відповідачем у сумі 212 927,18грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

За розрахунком позивача відповідачем залишився не оплачений борг за одержаний товар, згідно видаткових накладних №ЛЕ-240575 від 09.08.2011р., №ЛЕ-240707 від 21.11.2011р.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.9.3 договору, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 231 134,70грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за періоди з 09.09.2011р.-15.07.2013р. (за видатковою накладною №ЛЕ-240575 від 09.08.2011р.), з 21.12.2012р.-15.07.2013р. (за видатковою накладною №ЛЕ-240707 від 21.11.2011р.), проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.9.3 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 12 386,66грн. 3% річних в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 16 919,06грн. пені, яка нарахована за прострочення оплати товару, відповідно до п.10.4 договору.

В силу положень ст. ст. 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Так, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з виконаним Позивачем розрахунком пені у розмірі 16 919,06грн. за період з 09.09.2011р. по 09.03.2012р. (за видатковою накладною №ЛЕ-240575 від 09.08.2011р.) та за період з 21.12.2011р. по 20.06.2012р. (за видатковою накладною №ЛЕ-240707 від 21.11.2011р.), виходячи зі ставки пені у розмірі 0,04 % від суми заборгованості, оскільки ця ставка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у вказаний період прострочки.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 086,69грн., платіжним дорученням №2623 від 10.09.2012р., а також у зв»язку зі збільшенням розміру позовних вимог, доплачено судовий збір у розмірі 142,52грн. платіжним дорученням №1022 від 09.07.2013р., що суперечить вимогам Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. N 3674-VI, який набрав законної сили 01.11.2011р. згідно якого із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору - 2% від суми позову (але не менше 1 720,50грн. та не більше 68820грн.), тобто позивачем внесено судовий збір на 20,40грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 20,40грн.

В решті, судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області про стягнення 260 440,42грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», м.Запоріжжя суму основного боргу у розмірі 231 134,70грн., пеню у розмірі 16 919,06грн., 3% річних у розмірі 12 386,66грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 5 208,81грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», (69041, м.Запоріжжя, вул.Вавілова, 19/15, ЄДРПОУ 35036863) судовий збір у розмірі 20,40грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №1022 від 09.07.2013р., у зв»язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна