Рішення № 32519964, 18.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2013р. Справа № 905/3867/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст» м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська» м.Донецьк

про стягнення 573 485,57грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Тіщенко Д.А. за довіреністю №366 від 12.12.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

у судовому засіданні 04.07.2013р. оголошувалась перерва до 08.07.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

30.05.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст» м.Донецьк (далі - ТОВ «Треналофф-траст») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська» м.Донецьк (далі - ТОВ ЦЗФ «Чумаківська») з вимогами про стягнення 573 485,57грн., у тому числі: 477983,50грн. - основний борг, 38 565,12грн. - пеня, 47 798,35грн. - штраф, 1425,58грн. - інфляційні витрати, 7713,02грн. - 3%річних, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №20-01/12 від 31.12.2011року та додаткової угоди до нього, позивачем за період з вересня 2012р. по січень 2013р. надані послуги будівельною технікою та механізмами, між сторонами договору підписано акти прийому-передачі послуг на загальну суму 507005,00грн., однак у порушення вимог договору відповідач оплату наданих послуг здійснив лише частково, заборгованість відповідача перед позивачем складає 477983,50грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 31.05.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «Треналофф-траст» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/3867/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №20-01/12 від 31.12.2011року, додатків №1 та №2 до договору, додаткової угоди №1 від 02.04.2012р., б/н від 19.11.2012р. до договору, актів прийому-передачі послуг №525 від 24.09.2012р., №550 від 28.09.2012р., №568 від 30.09.2012р., №571 від 11.10.2012р., №584 від 22.10.2012р., №590 від 25.10.2012р., №32/01 від 30.01.2013р., виписок з банківського рахунку, акту звірки взаємних розрахунків, правовстановлюючих документів підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530, ст.ст.549, 550, 551, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.1, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У письмових поясненнях від 14.06.2013р. позивач зазначив, що сторони, скориставшись правом передбаченим ч.6 ст.232 ГК України, в п.5.6 договору встановили, що пеня нараховується за весь період прострочення зобов'язання з моменту настання права вимоги до фактичного виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, зазначений у позовній заяві період нарахування пені вважає вірним та нормативно аргументованим.

02.07.2013р. позивач надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно п.2.3 договору здійснена відповідачем 05.10.2012р. оплата на суму 50 000,00грн. зарахована в рахунок погашення попередньої заборгованості за актом №501 від 12.09.2012р. на суму 22 058,50грн., решта - 27941,50грн. в рахунок погашення існуючої заборгованості. Крім того, пояснив яким чином утворилась заборгованість за актом приймання-передачі послуг №501 від 12.09.2012р. на суму 22 058,50грн.

На підтвердження зазначених письмових пояснень надав суду належним чином засвідчені копії акту звірки розрахунків сторін станом на 31.07.2012р., актів прийому-передачі послуг, виписок банку.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву, зазначив, що позивач не надав суду акти виконаних робіт та отриманих коштів за спірним договором у повному обсязі, тому сума позовної заяви не підтверджена, у зв'язку з чим, просить суд залишити позовну заяву без задоволення.

Ухвалою суд від 08.07.2013р. суд зобов'язав відповідача надати обґрунтований контрозрахунок суми заборгованості, пені, інфляції, 3% річних за періоди, які визначені позивачем; письмові пояснення щодо наявності заборгованості та її розміру з наданням відповідних доказів.

У судовому засіданні 18.07.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судове засідання 18.07.2013року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 08.07.2013р. не виконані.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, враховуючи попередні виступи представників сторін, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

31.12.2011року між ТОВ ЦЗФ «Чумаківська» (Замовник) та ТОВ «Треналофф-траст» (Виконавець) укладено договір №20-01/12, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику на взаємовигідних умовах послуги будівельною технікою та механізмами.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Відповідно до п.3.1 договору строк дії договору встановлюється з дати його підписання до 31 грудня 2012року. Умови даного договору зберігають чинність протягом всього строку його дії.

Додатковою угодою від 19.12.2012р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2013року.

Вартість послуг визначається згідно протоколу договірної ціни послуг будівельної техніки і механізмів, який є невідомою частиною договору - Додаток №1 (п.2.1 договору).

В матеріалах справи містяться підписані сторонами Додатки №1 до договору, згідно з якими сторони дійшли згоди щодо вартості машино-години для певних машин та механізмів.

Згідно з п.2.6 договору надані послуги приймаються згідно з актом прийому-передачі наданих послуг, який Замовник зобов'язується підписати протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його надання або направити Виконавцю у зазначений строк мотивовану відмову від приймання послуг.

Відповідно до зазначеного пункту договору сторонами з вересня 2012р. по січень 2013р. підписані акти прийому-передачі послуг на загальну суму 507005,00грн., у тому числі:

- акт №526 від 24.09.2012р. на суму 149448,00грн.,

- акт №550 від 28.09.2012р. на суму 23100,00грн.,

- акт №568 від 30.09.2012р. на суму 134758,00грн.,

- акт №571 від 11.10.2012р. на суму 144508,00грн.,

- акт №584 від 22.10.2012р. на суму 44 850,00грн.,

- акт №590 від 25.10.2012р. на суму 9 180,00грн.,

- акт №32/01 від 30.01.2013р. на суму 1161,00грн.

Зазначені вище акти містять посилання на договір №20-01/12 від 31.12.2011року, що беззаперечно свідчить про надання послуг, зазначених в актах на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт надання послуг у обсягах, зазначених в актах підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти прийому-передачі послуг є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №20-01/12 від 31.12.2011року.

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору оплата за договором здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок Виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг. Платежі у порядку передплати здійснюються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату послуг.

Таким чином, після підписання актів прийому-передачі наданих послуг відповідач згідно з п.2.2 договору мав здійснити оплату протягом п'яти банківських днів, зокрема, акту від 24.09.2012року до 01.10.2012року, акту від 28.09.2012р. - до 05.10.2012р., акту від 30.09.2012р. - до 05.10.2012р., акту від 11.10.2012р. - до 18.10.2012р., акту від 22.10.2012р. - до 29.10.2012р., акту від 25.10.2012р. - до 01.11.2012р., акту від 30.01.2013р. - до 06.02.2013р. включно.

Відповідачем була здійснена часткова оплата наданих позивачем послуг за договором на суму 29 021,50грн., що підтверджується виписками банку, а саме:

- випискою банку від 05.10.2012р. на суму 50 000,00грн., з яких 22058,50грн. зараховані в рахунок погашення попередньої заборгованості, яка виникла за актом №501 від 12.09.2012р. на підставі п.2.3 договору, який передбачає, що у разі прострочення оплати за надані послуги всі розрахунки Замовника, що поступають за даним договором на поточний рахунок Виконавця йдуть в рахунок оплати за раніше надані послуги; 27941,50грн. - в рахунок погашення існуючої заборгованості;

- випискою банку від 21.01.2013р. на суму 1 080,00грн.

Наявність у відповідача перед позивачем заборгованості станом на 05.10.2012р. за актом №501 від 12.09.2012р. на суму 22 058,50грн. підтверджується належними доказами у справі, а саме:

- актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2012р. відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складала 500764,50грн.,

- актами прийому-передачі наданих послуг №454 від 14.08.2012р., №456 від 23.08.2012р., №488 від 31.08.2012р., №491 від 31.08.2012р., №501 від 12.09.2012р., №526 від 24.09.2012р., №550 від 28.09.2012р., №568 від 30.09.2012р. на загальну суму 803600,00грн.;

- виписками з банківського рахунку, що підтверджують оплату на суму 975 000,00грн.

Таким чином, станом на 05.10.2012р. відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 329 364,50грн. (1304364,50грн. - 975 000,00грн.) за актами №501 від 12.09.2012р., №526 від 24.09.2012р., №550 від 28.09.2012р., №568 від 30.09.2012р., у тому числі 22058,50грн. за актом №501 від 12.09.2012р.

Доказів протилежного згідно з приписами ст.33 ГПК України відповідач суду не надав.

На час звернення позивача з позовом до суду заборгованість ТОВ ЦЗФ «Чумаківська» перед ТОВ «Треналофф-траст» за надані послуги складає 477983,50грн., у тому числі 120426,50грн. за актом №526 від 24.09.2012р., 23 100,00грн. за актом №550 від 28.09.2012р., 134758,00грн. за актом №568 від 30.09.2012р., 144508,00грн. з актом №571 від 11.10.2012р., 44850,00грн. за актом №584 від 22.10.2012р., 9180,00грн. за актом №590від 25.10.2012р. та 1 161,00грн. за актом №32/01 від 30.01.2013р.

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., відповідно до якого заборгованість ТОВ ЦЗФ «Чумаківська» перед ТОВ «Треналофф-траст» складає 477 983,50грн.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості наданих послуг на суму 477 983,50грн.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №20-01/12 від 31.12.2011року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг на суму 477 983,50грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 477 983,50грн. Відповідно ТОВ ЦЗФ «Чумаківська» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач належними та допустимими доказами не спростував факт наявності заборгованості перед позивачем за договором №20-01/12 від 31.12.2011року на суму 477 983,50грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 477 983,50грн. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 38 565,12грн., штрафу в сумі 47798,35грн., 3% річних в сумі 7713,02грн., інфляційних витрат в сумі 1425,58грн.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимогам статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вищевказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Умовами п.5.6 договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення зобов'язання з моменту настання права вимоги до фактичного виконання зобов'язання.

Таким чином, сторони умовами договору встановили інші умови нарахування пені: за весь час прострочення з моменту з моменту настання права вимоги до фактичного виконання зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.5.6.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з наданого розрахунку, пеня в сумі 38565,12грн. та річні в сумі 7713,02грн. нараховані позивачем за актом №526 від 24.09.2012р. на суму 120426,50грн. за період з 22.01.2013р. по 24.05.2013р. за 123дні, за актом №550 від 28.09.2012р. на суму 23100,00грн. та за актом №568 від 30.09.2012р. на суму 134758,00грн. за період з 06.10.2012р. по 24.05.2013р. за 231 день, за актом №571 від 11.10.2012р. на суму 144508,00грн. за період з 19.10.2012р. по 24.05.2013р. за 218 днів, за актом №584 від 22.10.2012р. на суму 44 850,00грн. за період з 30.10.2012р. по 24.05.012р. за 207 днів, за актом №590 від 25.10.2012р. на суму 9 180,00грн. за період з 02.11.2012р. по 24.05.2013р. за 204 дні, за актом №32/01 від 30.01.2013р. на суму 1161,00грн. за період з 07.02.2013р. по 24.05.2013р. за 107 днів.

Згідно розрахунку, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що за вказані позивачем періоди сума пені складає 38609,89грн., сума 3% річних відповідно 7714,59грн.

Разом з тим, суд не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 38565,12грн., 3% річних у сумі 7713,02грн. в межах заявлених позивачем вимог.

Як вбачається наданого позивачем розрахунку інфляційні витрати на суму 1425,58грн. позивач нараховує на заборгованість, яка виникла за актами №№550, 568, 571, 584, 590 за грудень 2012р. та січень 2013р.

Перевіривши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що зазначений період розмір інфляційних витрат складає 1426,99грн., однак, за відсутності клопотання зацікавленої сторони щодо виходу суду за межі позовних вимог, суд задовольняє вимогу про стягнення інфляційних витрат у заявленому позивачем розмірі на суму 1425,58грн.

Відповідно до п.5.7 договору за невиконання сторонами своїх зобов'язань більш ніж 90 днів, винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від суми невиконаних зобов'язань.

Таким чином, сторонами встановлено два види штрафних санкцій за два види порушень, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, оскільки в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, встановлений за різні порушення.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

Факт невиконання належним чином у встановлений договором строк зобов'язання з оплати наданих послуг на строк більше ніж 90 днів, свідчить про порушення відповідачем зобов'язань у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України, тому позивач має належні правові підстави для нарахування штрафу згідно п.5.7 договору у повному обсязі.

Розрахунок штрафу здійснено позивачем вірно виходячи із загального розміру неоплаченої відповідачем заборгованості на суму 477983,50грн., який складає 47 798,35грн. (477983,50грн. х 10%).

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідач порушив взяте на себе зобов'язання не з його вини, ним вжито всі залежні заходи щодо належного виконання зобов'язання.

На підставі наведеного, враховуючи наявність порушення з боку відповідача умов договору в частині оплати вартості наданих послуг більше ніж на 90 днів, та з огляду на арифметичну вірність зробленого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність матеріалами справи позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 47798,35грн., у зв'язку з чим, вказані вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 11469,71грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 216, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська» м.Донецьк про стягнення 573 485,57грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська» м.Донецьк (83058, м.Донецьк, вул.Майська, 66, ідентифікаційний код 37602780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст» м.Донецьк (83052, м.Донецьк, Бульвар Шевченка, буд.105, ідентифікаційний код 31297444) 573 485,57грн., у тому числі: заборгованість в сумі 477983,50грн., пеню в сумі 38565,12грн., штраф в сумі 47798,35грн., 3% річних в сумі 7713,02грн., інфляційні витрати в сумі 1425,58грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 11469,71грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22.07.2013року.

Суддя А.М. Осадча