Постанова № 32518776, 09.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р. Справа №805/8364/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 годин 49 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В., представника позивача Кубрякової О.О., представника відповідача Гриненко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 40 вимоги №05-05.1-10-14/3915 від 9 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2013 року позивач, Державне підприємство «Донецька залізниця», звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, Державної фінансової інспекції в Донецькій області, про скасування вимоги в частині стягнення з особи, винної у пропуску термінів позовної давності, шкоди у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України. Позов вмотивований тим, що за договором №Д/НХ-101035/НЮ, укладеним 15 червня 2010 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа», позивач отримав продукцію в повному обсязі у строки змінені за ініціативою останнього, а тому штраф з постачальника не було стягнуто. З посиланням на статтю 550 Цивільного кодексу України, позивач просив скасувати пункт 40 вимоги №05-05.1-10-14/3915 від 9 квітня 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі. Додатково пояснила, що строки постачання товару за договором №Д/НХ-101035/НЮ були змінені за ініціативою позивача, продукція була поставлена в повному обсязі, шкоди ДП «Донецька залізниця» не було завдано, а тому штраф за несвоєчасну поставку з ТОВ «Вілдіавіа» не було стягнуто, до того ж, стягнення неустойки є правом, а не обов'язком позивача.

Представник відповідача позов не визнала в повному обсязі, надала письмові заперечення в яких вказувала на те, що вимога є законною та обґрунтованою, оскільки право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 26 листопада 2012 року по 19 лютого 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області було проведено ревізію Державного підприємства «Донецька залізниця», про що 26 лютого 2013 року був складений «Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01.04.2010 року по 01.10.2012 року №05.1-16/01» (далі - Акт №05.1-16/01).

За висновками Акту №05.1-16/01 внаслідок не використання у повному обсязі своїх прав, передбачених умовами договору №Д/НХ-101035/НЮ, укладеного 15 червня 2010 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа», та пункту 1 статті 550 Цивільного кодексу України щодо нарахування штрафу за несвоєчасне постачання товару, та внаслідок не проведення в повному обсязі претензійно-позовної роботи в межах терміну позовної давності по стягненню штрафу Державне підприємство «Донецька залізниця» недоотримало коштів на суму 445660,00 гривень, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) (а.с. 73-76).

9 квітня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області винесена «Вимога про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності №05-05.1-10-14/3915». Згідно пункту 40 відповідач вимагав від позивача стягнути з особи, винної у пропуску термінів позовної давності, шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (а.с. 70-72).

25 травня 2010 року згідно «Протоколу №132 ТМЦ/П засідання тендерного комітету щодо закупівлі товарно-матеріальних цінностей з розгляду пропозицій та вибору переможця торгів» Товариство з обмеженою відповідальністю «Валдіавіа» (далі - ТОВ «Валдіавіа») було визнано переможцем торгів із закупівлі бітуму будівельного (а.с. 121-124).

15 червня 2010 року між позивачем та ТОВ «Валдіавіа» був укладений договір №Д/НХ-101035/НЮ (а.с. 114-120).

В період з 18 червня по 28 грудня 2010 року ТОВ «Валдіавіа» були виставлені рахунки-фактури на оплату бітуму будівельного, які були оплачені позивачем (а.с. 125-144).

15 червня 2010 року позивач листом за № 2600/3277 направив ТОВ «Валдіавіа» заявку на поставку бітуму будівельного (а.с. 145).

25 червня 2010 року позивач листом за №3487 попередив ТОВ «Валдіавіа» про невиконання умов договору та відповідальність за невиконання договірних зобов'язань в частині поставки товару та порушення термінів його поставки (а.с. 146).

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26 січня 1993 року №2939-XII, в редакції Закону України №245-VII від 16.05.2013, «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі за текстом Закон №2939-XII).

Відповідно до статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Статтею 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Статтею 15 Закону №2939-XII встановлено, що службові особи органу державного фінансового контролю є представниками органів виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 130 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

20 квітня 2006 року постановою Кабінету Міністрів України №550, в редакції постанови №1067 від 21.11.2012, був затверджений «Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами». Згідно вказаному Порядку винні особи це посадові та матеріально відповідальні особи, з вини яких порушено законодавство під час проведення фінансово-господарських операцій. Пунктом 49 Порядку встановлено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Відповідач вимагає стягнути з винної особи недоотримані кошти, а саме штраф за несвоєчасне постачання товару, в сумі 445660,00 гривень, що, на його думку, призвело до матеріальних збитків.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вказана вимога не може вважатися законною з наступних підстав.

По-перше, в Акті №05.1-16/01 не зазначені винні особи, які своїми діями або бездіяльністю заподіяли матеріальної шкоди позивачу.

По-друге, штраф за несвоєчасне постачання товару є засобом забезпечення виконання зобов'язань за договором №Д/НХ-101035/НЮ і, у розумінні статті 22 ЦК України, не є ані прямою дійсною шкодою, ані упущеною вигодою.

По-третє, відсутній законний спосіб її виконання, оскільки покладення матеріальної відповідальності на винну особу у даному випадку буде суперечити приписам статей 130-136 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про скасування пункту 40 вимоги №05-05.1-10-14/3915 від 9 квітня 2013 року в повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

У первісному позову позивачем була заявлена 41 позовна вимога та сплачений судовий збір в максимальній сумі 2294,00 гривень, а від так, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає 55,95 гривень (а.с. 69, 108).

Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати пункт 40 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/3915 «Про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності» від 9 квітня 2013 року про стягнення з особи, винної у пропуску термінів позовної давності, шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (місцезнаходження юридичної особи: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 55 (п'ятдесят п'ять) гривень 95 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 9 липня 2013 року.

Постанова в повному обсязі складена 15 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.