Ухвала суду № 3251730, 12.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-8168/08

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“12” лютого 2009 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі Прудкій О.В.

за участю представників сторін:

позивача Колісника В.І.

відповідача Кушмалюк Н.М., Будзана С.М., Ковтун Н.О., Шамотайло Б.Ю.

Генеральної прокуратури України Атаєвої Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський завод «Промприлад»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року

у справі №А-12/240(22а-5197/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський завод «Промприлад» (надалі - ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад»)

до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (надалі - ДПІ в м.Івано-Франківську)

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську від 27.03.2007р. №0000182301/0 та №0000192301/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли в зв'язку з будь-якою поставкою товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. За даною нормою підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Отже, позивач наполягає, що висновок податкового органу, щодо обов'язку платника податку крім даних декларації довести факт надмірної сплати податку до бюджету суперечить як п.п.1.8 ст.1, так і п.п.7.7.1, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2007р. позовні вимоги ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» було задоволено, Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську від 27.03.2007р. №0000182301/0 та №0000192301/0.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не встановлено залежність відшкодування платнику податку з бюджету сум надмірно сплаченого податку на додану вартість від факту сплати цього податку контрагентами зазначеного платника, а отже, правові підстави для притягнення позивача до відповідальності та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутнє. Із зазначеного суд встановив, що сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем сформована правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад».

Судова колегія апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшла висновку, що оскільки доказів сплати контрагентами позивача податку на додану вартість немає, тобто не встановлено джерела відшкодування, то у позивача відсутнє право на відшкодування спірної суми податку. При цьому судом зазначено, що при розрахунках між позивачем та ПП «Торо» був проведений вексельний розрахунок, що не є підтвердженням надмірної сплати податку на додану вартість, оскільки факт погашення векселів судом не встановлений.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального, та залишення в силі постанови господарського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2007р..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення предстаників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Торо» за період з 01.11.2004р. по 01.12.2005р., про що складено акт №113/23-1/05782912 від 14.03.2007р..

Проведеною перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» (Покупець) проводило взаєморозрахунки з ПП «Торо» (Продавець) по придбанню напівфабрикату «Вет-Блу» відповідно до укладених між підприємствами договорів. Розрахунки між підприємствами проводились частково в безготівковій формі, частково - за допомогою векселів на загальну суму 664166,00грн..

Крім того, з акту перевірки вбачається, що ПП «Торо» є посередником продукції реалізованої позивачу. Постачальниками вказаних напівфабрикатів за даними ПП «Торо» були: ПП «Буделектроспецмонтаж» (договір від 04.04.2005р.), ПП «Технотронікс» (договір №03-01-01 від 01.01.2005р.), ПП «ВВ Індустрія» (податкова накладна №1540 від 29.12.2004р.), ПП «Укрбонбуд» (договір від 01.02.2005р.), ПП «ЛС Південь» (договір від 01.09.2004р.).

Приймаючи до уваги, що зустрічні перевірки із зазначеними контрагентами ПП «Торо» (постачальниками напівфабрикату «Вет-Блу») контролюючому органу не виявилось можливим провести з підстав припинення діяльності вказаних підприємств протягом 2005-2006 років а також те, що перевіркою не було встановлено включення до своїх податкових зобов'язань та сплату підприємствами-постачальниками напівфабрикату «Вет-Блу» до бюджету, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначених висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007р.:

- №0000182301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 149966,00грн. Та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74983,00грн.;

- №0000192301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 832638,00грн. у т.ч. 555092,00грн. - основного платежу та 277546,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається із акту перевірки позивача, співставлення даних зустрічних перевірок контрагентів для підтвердження надходження за відповідними угодами сум ПДВ до бюджету не виявилось можливим здійснити, а включення до податкових зобов'язань та проведення оплати відповідних сум підприємствами-постачальниками не виявилось можливим перевірити, у зв'язку з наступним:

- 13.03.2006р. господарським судом Одеської області по справі №24,242-05-11598 затверджено ліквідаційний баланс банкрута - ПП «Буделектроспецмонтаж»;

- 14.06.2006р. постановою Приморського районного суду м.Одеси по справі №2а-1164-06 визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію суб'єкта господарської діяльності ПП «Технотронікс»;

- 08.04.2005р. рішенням господарського суду Одеської області у справі №4/52-05-1716 припинено юридичну особу ПП «ВВ Індустрія» ;

- 17.10.2006р. актом ДПІ у Суворовському районі м.Одеси за №419-26-02 анульовано реєстрацію платника ПДВ ПП «Укрбонбуд»;

- щодо директора ПП «ЛС Південь» - ОСОБА_1 порушено кримінальну справу №206200500009 з приводу здійснення господарської діяльності вказаним підприємством.

Разом з тим, зазначені обставини, якими контролюючий орган обґрунтовує свої твердження про порушення позивачем п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не були предметом дослідження під час розгляду даної справи.

В матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії зазначених вище рішень суду, постанови про притягнення до кримінальної відповідальності, а також дані про наслідки розслідування кримінальної справи і дані про набуття чинності вказаних рішень суду, тощо.

Таким чином судом не були перевірені твердження акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі статтями 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України суд мав можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.71, 195 КАС України, суди першої та апеляційної інстанцій можуть збирати докази з власної ініціативи.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, не може досліджувати докази що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суди попередніх інстанцій не виконали вимоги щодо всебічності повноти та об'єктивності розгляду справи не витребувавши та не дослідивши під час судового засідання договори укладені між позивачем та ПП «Торо» на виконання яких позивач здійснював оплату за товар і на підставі яких виникло право на отримання податкового кредиту з ПДВ.

Так, залученими судом апеляційної інстанції копіями платіджних доручень засвідчено, що позивач здійснював на адресу ПП «Торо» платежі вказуючи призначення таких - за напівфабрикат ВГХ «вет-блу» згідно договорів:

- №01/12-03, №01/12-02 від 01.12.2004р.(а.с.97-102);

- №0104-01, №0104-02, №0104-03 від 01.04.2005р. (а.с.119,120);

- №01/07-04 від 01.07.2005р. (а.с.121,123);

- №01/08-06 від 01.08.2005р. (а.с. 124,125).

Однак вказані договори не були досліджені судом.

Залишилось нез'ясованим, чи мали операції із придбання та реалізації товару реальний характер, як перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції при вирішенні справи в суді першої інстанції не враховано, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №0000182301/0 та №0000192301/0 були предметом перегляду вищестоячим податковим органом в порядку процедури апеляційного узгодження та за наслідком перегляду прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.05.2007р. №0000182301/1 та №0000192301/1, від 27.06.2007р. №0000182301/2 та №0000192301/2. Отже, згідно вимог п.п.6.4.1, п.п. 6.4.3 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Відповідно до ст.71, 195 КАС України, суди першої та апеляційної інстанцій можуть збирати докази з власної ініціативи.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, не може досліджувати докази що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський завод «Промприлад» - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2007р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар Прудка О.В.