Постанова № 32516228, 17.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 906/435/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Кнапець М.В.

від органу прокуратури: не з'явився

від відповідача 1: Семенюк Віталій Григорович (довіреність №322 від 09.04.2013 року)

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 2 в м. Рівне апеляційну скаргу відповідача 1 Управління житлово-комунального господарства виконкому Малинської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.13 р.

у справі № 906/435/13 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Прокурора Малинського району Житомирської області в інтересах держави

до відповідача 1 Управління житлово-комунального господарства виконкому Малинської міської ради (м.Малин)

відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Малин)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відділу освіти виконавчого комітету Малинської міської ради

про розірвання договору оренди нерухомого майна №15/ор від 30.07.2012 та приведення приміщення дитячого садка у відповідність шляхом вивільнення

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Малинського району, м.Малин, вул.. Шевченка, 1-Б в інтересах держави звернувся в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Малинської міської ради, Житомирська обл.., м. Малин, пл.. Соборна, 6а, фізичної особи - суб»акта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1, в якій просить розірвати договір оренди майна № 15/ор від 30.07.12 р.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Відділ освіти виконавчого комітету Малинської міської ради (а.с. 1).

Ухвалою суду від 09.04.2013р. замінено першого відповідача - Малинську міську раду належним відповідачем - управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Малинської міської ради (а.с.53-54).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.05.13 р. (а.с. 97-99) в позові відмовлено, визнано недійсним договір оренди майна № 15/ор від 30.07.12 р.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що оскільки ФОП ОСОБА_2 не порушені умови договору оренди нерухомого майна та вимог законодавства України щодо користуванням орендним майном та згідно його цільового призначення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги прокурора не можу бути підставою для розірвання спірного договору.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що укладений договір оренди суперечить вимогам ЦК України ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про дошкільну освіту», оскільки вказаною нормою прямо заборонено передавати в оренду приміщення дошкільного навчального закладу, а тому суд на підставі ч. 1 ст. 215 ГПК України визнав договір недійсним.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Управляння житлово-комунального господарства виконавчого Малинської міської ради Житомирської області звернулось з апеляційною скаргою (а.с. 117-118) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.13 року у даній справі скасувати в частині визначення недійсним договір оренди.

Скаржник зокрема зазначає, що договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Малина від 30.07.12 р., укладений відповідно до чинного законодавства, стягнення з відповідача судового збору не відповідає чинному законодавству.

В підтвердження викладеного посилається, зокрема, на ЗУ ч. 6 ст. 16 «Про дошкільну освіту».

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/435/13 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням голови суду від 15.07.13 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П., суддя Крейбух О.Г.

ФОП ОСОБА_2 подала заяву, в якій підтримала доводи апеляційної скарги. Крім того, просила розглянути справу без її участі.

Прокурор та третя особа не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора та третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Малинської міської ради від 30.12.2011р. "Про затвердження регуляторних актів щодо оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста", уповноважено управління житлово-комунального господарства виконкому Малинської міської ради здійснювати управління нерухомим майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, в частині передачі його в оренду і визначено єдиним орендодавцем вищезазначеного майна (а.с. 26).

11.04.2012р. відділ освіти виконавчого комітету Малинської місткої ради звернувся до начальника управління ЖКГ Малинської міської ради з проханням включити до переліку об'єктів, які можуть здаватися в оренду без зміни цільового призначення, групові кімнати дошкільного навчального закладу №8 "Ялинка" загальною площею 122,5 кв.м. (а.с.30).

23.07.2012р. виконавчим комітетом Малинської міської ради за результатами розгляду інформації управління житлово-комунального господарства щодо оренди комунального майна територіальної громади міста, прийнято рішення №186 "Про погодження істотних умов договорів оренди комунального майна територіальної громади м. Малина", яким погоджено передачу в оренду ФОП ОСОБА_2 дошкільного навчального закладу "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою АДРЕСА_2, площею128,00кв.м. (а.с. 49).

30 липня 2012 року між управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Малинської міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар), укладено договір оренди нерухомого майна №15/ор (а.с.11-14).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно комунальної власності територіальної громади м. Малина, а саме: приміщення площею 128,0кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі відділу освіти виконавчого комітету Малинської міської ради.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що майно передається в оренду з метою надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти ("ІНФОРМАЦІЯ_1").

31.08.2012р., нерухоме майно по Договору №15/ор від 30.07.2012р. було передане відділом освіти виконавчого комітету Малинської міської ради, як балансоутримувачем, орендарю згідно акта прийому-передачі. (а.с.15).

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про розірвання даного договору з тих підстав, що п.6 ст.16 Закону України "Про дошкільну освіту" прямо заборонено передача в оренду приміщень дошкільних навчальних закладів.

Апеляційний суд констатує, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 759, 762, 651, 773, 782, 783 ЦК України, щодо законодавчого визначення поняття найму (оренди) відсутні, порушення відповідачем умов договору оренди та підстав для розірвання вказаного договору.

Крім того, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу одній із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно п. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Підставами розірвання договору найму на вимогу наймача та його право вимагати розірвання договору найму є - передача наймодавцем у користування речі, якість якої не відповідає умовам договору та її призначенню, а також невиконання наймодавцем свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі. (ст. 784 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами при укладанні договору оренди №15/ор від 30.07.2012р. було досягнуто згоди щодо визначення цільового призначення об'єкту оренди, а саме: з метою надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти (ІНФОРМАЦІЯ_1) передачі обов'язків по даному договору іншим організаціям, а також передачі даного майна (без згоди орендодавця) в суборенду.

Матеріалами справи не підтверджується порушення відповідачем умов договору оренди, у тому числі щодо використання приміщення не за цільовим призначенням. Крім того, порядок і строки внесення орендної плати встановлено умовами Договору оренди нерухомого майна №15/ор також не порушувались орендарем, що досліджувалося судом першої інстанції.

Оскільки відповідачами не були порушені умови Договору оренди нерухомого майна та норми законодавства України щодо користування орендованим майном та його цільового призначення, колегія суддів вважає, що вимоги прокурора щодо розірвання даного Договору не ґрунтуються на законодавстві, яке регулює спірні правовідносини, а тому не можуть бути підставою для розірвання даного договору оренди. Щодо посилань на порушення вимог ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту" при укладенні договору, то закон не містить відповідних підстав для його розірвання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги прокурора щодо розірвання Договору оренди нерухомого майна від 30.07.12 року є безпідставними і задоволенню не підлягають.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначений Договір на час його укледання та виконання суперечить вимогам ч. 6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", оскільки, майно, придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою, а власник державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має здавати в оренду дані приміщення (будівлі).

Однак, колегія суддів не погоджується з вищевказаним твердженням, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується сторонами по справі, спірні приміщення на по АДРЕСА_2., що належать до комунальної власності міста, були надані в експлуатацію і використовуються дошкільним навчальним закладом №8. 23 липня 2012 року рішенням виконкому Житомирської міської ради № 186 було надано дозвіл на передачу частини даних нежилих приміщень в оренду ФОП ОСОБА_2 для розміщення ДНЗ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

У відповідності зі ст. 38 Закону України "Про дошкільну освіту", матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 61 ЗУ «Про освіту» додатковим джерелом фінансування освітніх закладів є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Водночас п. 10.2 Статуту дошкільного навчального закладу № 8 м. Малин Житомирської області( Житомирська обл., м. Малин, вул. Гагаріна, 23), передбачено, право дошкільного закладу за погодженням із власником здавати в оренду приміщення, споруди, обладнання юридичним і фізичним особам для провадження освітньої діяльності згідно із законодавством.

Крім того, здавання в оренду тимчасово вільних приміщень прямо передбачено пп.2 п.8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належить до державної і комунальної форми власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.10 р. № 796.

Аналізуючи дані законодавчі норми в їх сукупності, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності передання в оренду приміщення дошкільного навчального закладу у зв»язку з прямою забороною визначеною ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про дошкільну освіту».

Натомість згідно ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про освіту», на яку посилається прокурор і суд першої інстанції, засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Отже, оцінюючи спірний договір оренди на предмет його невідповідності законодавчим актам слід насамперед досліджувати підстави передання даного приміщення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що договір оренди від 30.07.12 р. укладено сторонами на виконання рішення виконавчого комітету Малинської міської ради № 186 від 23.07.12 р., яким погоджено істотні умови даного договору.

А відтак, передача частини приміщення дошкільного навчального закладу відбулася за погодженням із власником майна.

Відповідно до листа відділу освіти виконавчого комітету Малинської міської ради (балансоутримувач приміщення) від 11.04.12 р. № 311 у вказаному приміщенні є вільною його частина, яка не використовується дошкільним навчальним закладом понад 10 років (а.с. 78).

Згідно зі ч. 5 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Дослідивши умови договору, суд констатує, що дана частина приміщення майна передана в оренду з метою надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти («ІНФОРМАЦІЯ_1»).

Водночас, суд зазначає, що відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.03 р. № 305, ІНФОРМАЦІЯ_1 визначається, як один із типів дошкільних навчальних закладів.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про дошкільну освіту", дошкільний навчальний заклад - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Статтями 3, 4, 9 Закону України "Про дошкільну освіту" передбачено, що Держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття. Дошкільна освіта - цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

Ст. 5 вищезазначеного закону передбачено, що систему дошкільної освіти становлять дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

За своїми організаційними формами дошкільні навчальні заклади можуть бути приватної форми власності (ст. 15).

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що вищезазначений приватний навчальний заклад утворений відповідно до чинного законодавства України та діє на підставі ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти, обов»язковість якої передбачено ст.. 11 ЗУ «Про дошкільну освіту».

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд звертає увагу на те, що ліцензія на діяльність з надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти видана ФОП ОСОБА_2 30.10.12 р., тоді, як спірний договір оренди підписаний 30.07.12 р., тобто ліцензія видана після підписання договору, що відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг».

Судом також береться до уваги те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, ОСОБА_2 зареєстрована підприємцем 31.01.12р., єдиним видом діяльності якої є дошкільна освіта (а.с 17).

Враховуючи вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що орендар має право на рівних умовах з іншими дошкільними навчальними закладами використовувати орендоване приміщення.

Таким чином, приміщення Житомирського дошкільного навчального закладу №8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2., становлять матеріально-технічну базу даного дошкільного дитячого закладу, і прийняття рішення про передачу в оренду частини цих приміщень не перешкоджає реалізації прав дітей на доступну дошкільну освіту, не суперечить Закону України "Про дошкільну освіту" та інтересам держави, оскільки цільовим призначенням даних приміщень є здобуття дітьми дошкільної освіти.

Водночас, колегією суддів встановлено, що спірний договір не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з огляду на наступне.

У вирішенні спорів щодо визнання дійсним або недійсним договору оренди необхідно враховувати вимоги ст.. 220, 640, 759, 794 Цк України, 7-10, 12 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» (редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарський договорів) недійсними», необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності; використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторони при підписанні договору оренди №15/юр не мали наміру зашкодити інтересам держави та суспільства, використовувати орендоване приміщення не за цільовим призначенням, а навпаки, забезпечили реалізацію права дітей на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

З вищенаведеного вбачається, що оскаржуваний Договір оренди нерухомого майна не суперечить вимогам ЦК України, ГК України та ч.6 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", тому відсутні підстави вважати його недійсним.

У силу припису ст.. 204 ЦК України правомірність правочину презумується. Отже, обов»язок доведення наявності обставин, з якими закон пов»язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Апеляційний суд приходить до висновку, що прокурор, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог.

Водночас, статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про розірвання договору, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 2 від 16.01.13р. «Про внесення змін до деяких постанов пленуму ВГС України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі», прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Колегія суду констатує, що інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

З урахуванням того, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що прокурором не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення інтересів держави та які інтереси підлягають захисту.

Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення скасуванню в частині визнання договору оренди недійсним.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконкому Малинської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.13 р. у справі № 906/435/13 задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.13 р. у справі № 906/435/13- скасувати частково в частині визнання недійсним договору оренди № 906/435/13 від 30.07.13р. В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/435/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Крейбух О.Г.