Постанова № 32516177, 15.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа № 922/1245/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача - Барчук А.В., дор. № 66-01-16/594 від 29.12.2012 р.

відповідача - Парвадов Л.С. - директор, наказ № 04/09к від 02.10.2009 р.

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1861Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.13 у справі № 922/1245/13

за позовом Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Приватного сільськогосподарського підприємства Фірми «Леон», м. Харків

про визнання договору укладеним та стягнення 6 751,39 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2013 р. у справі № 922/1245/13 (суддя Жиляєв Є.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності вказаного представника за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавцем) та Приватним сільськогосподарським підприємством Фірмою «Леон» (орендарем) було укладено договір оренди № 4597-Н, відповідно до умов якого орендодавець передає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлову двохповерхову будівлю польової дослідної лабораторії «Токи в землі» (інвентарний №1031000017, літ. «А-2»), загальною площею 679,80 м2, за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Старий Салтів, вул. Харківський Шлях, 4, що перебуває на балансі позивача (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 10.1 вказаного договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 28 квітня 2010 року по 28 березня 2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що п. 5.13 договору оренди орендар (відповідач) зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна (позивачем) договір про відшкодування витрат балансоутримувача (позивача) на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг відповідачу (орендарю), з наданням орендодавцю копій цих Договорів.

Тобто, як наголошує позивач, договором оренди чітко передбачений обов'язок відповідача (орендаря) укласти із позивачем (балансоутримувачем) договір про відшкодування витрат балансоутримувача та строк, у період якого вказаний договір мав бути укладеним.

Позивач також зазначає, що в строк, передбачений договором оренди від 28.04.2010 р., відповідач не виконав свого обов'язку щодо укладення договору на відшкодування витрат балансоутримувачу.

Матеріали справи свідчать, що позивач листом № 66-07-22/24 від 15.03.2012 р. направив відповідачу оригінали Договору № 294-Ф від 01.01.2012 р. про відшкодування Орендарем Балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку та землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі Договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року, проте відповіді на вказаний лист позивачу у строк, передбачений ГК України не надійшло, один екземпляр підписаного вищенаведеного договору повернуто не було.

Листом № 66-07-22/80 від 21.09.2012 р. позивач повторно направив відповідачу оригінали договору № 294-Ф з рахунком про відшкодування земельного податку за січень - серпень 2012 року.

У відповідь на вищезазначений лист позивача відповідач листом від 01.10.2012 року повідомив, що в цілому готовий прийняти пропозицію про укладення договору про відшкодування земельного податку балансоутримувачу орендованих приміщень за договором оренди № 4597-Н від 28.04.2010 р., проте на даний час відповідач не має і не розуміє конкретного розрахунку на суму податку орендованої площі нерухомого майна. Екземпляр підписаного договору повернуто позивачу не було.

Позивач листом № 66-01-22/10 від 13.02.2013 р. повідомив відповідача про розмір наявної заборгованості з відшкодування земельного податку з вимогою у п'ятиденний термін погасити наявну заборгованість, однак відповідач відповіді на вказаний лист не надав та грошові кошти позивачу не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом, в якому він, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати укладеним між позивачем та відповідачем в наданій до суду редакції позивача договір № 294-Ф про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року та стягнути з відповідача заборгованість із відшкодування земельного податку в розмірі 5966,92 грн.

Позивач зазначає, що заборгованість із відшкодування земельного податку в розмірі 5966,92 грн. нарахована відповідачу із дотриманням вимог ст. 271, п. 278.1 ст. 278 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, тощо.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів та передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що запропонована позивачем редакція договору № 294-Ф про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року не містить ніяких нових або додаткових зобов'язань орендаря перед орендодавцем або балансоутримувачем, оскільки в зазначеному договорі дублюються всі умови, як відображені в договорі оренди № 4597-Н від 28.04.2010 року. Також, відповідач зазначає, що послуги комунальними підприємствами орендарю не надавались, за винятком постачання електричної енергії, на підставі чого між АК «Харківобленерго» та відповідачем укладено відповідний договір про постачання електроенергії № 17259.01 від 20.05.2005 року.

За приписами статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Проте в даному випадку позивач не надав доказів наявності прямої вказівки закону, яка б встановлювала обов'язковість укладення спірного договору саме в редакції позивача, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи позивача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2013 р. у справі № 922/1245/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.07.2013 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.