Постанова № 32516121, 18.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа№ 910/5958/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від прокуратури: Пантюхов О.В. - за посвідченням,

від позивача 1: Завертнєв П.О. - представник за довіреністю,

від позивача 2: Павлик Т.О. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2013р.

у справі №910/5958/13 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1.Міністерства оборони України та 2.Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь»

до Концерну «Військторгсервіс»

про стягнення 371 073,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013р. Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Концерну «Військторгсервіс» (далі-відповідач) 242 561,28 грн. заборгованості за надані комунальні послуги, 128 512,00 грн. пені за прострочення розрахунку за надані комунальні послуги.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач не виконує умови договору №3 від 10.01.2000р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2013р. у справі №910/5958/13 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Концерну «Військторгсервіс» на користь Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» 242 561,28 грн. - основного боргу, 22 933,00 грн. - пені.

Присуджено до стягнення з Концерну "Військторгсервіс" в дохід Державного бюджету України 5 309,88 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 17.05.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачем 2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Прокуратура та позивач 1 не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

16.08.2013р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи в зв'язку з тим, що він буде перебувати на іншому судовому засіданні у Господарському суду міста Києва.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, судова колегія дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п.3.9.2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в разі неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, представництво інтересів відповідача міг здійснювати безпосередньо керівник останнього у відповідності до ст.28 ГПК України.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.200р. між позивачем 2, як постачальником, та ДП МОУ ККПО №2, правонаступником якого є Концерн "Військторгсервіс", як споживачем, був укладений договір № 3 про постачання електроенергії та холодної води (далі - Договір), відповідні змін и було внесено згідно додаткової угоди до договору від 01.09.2007р., відповідно до умов якого позивач 2 взяв на себе обов'язок поставити відповідачу електроенергію та холодну воду через систему міського постачання, а відповідач, в свою чергу зобов'язався до 25 числа кожного місяця розрахуватися з позивачем 2 за отримані комунальні послуги згідно виставлених рахунків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач 2 в період з грудня 2009р. по жовтень 2012 року надав відповідачу комунальних послуг на суму 242 561,28грн., що підтверджується рахунками та відомостями надання послуг, проте відповідач в порушенням умов Договору розрахувався за отримані послуги частково, у розмірі 3305,82 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період з січня 2009 року по жовтень 2012 року на загальну суму 242 561,28 грн.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем 2 в сумі 242 561,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 128 512,00 грн. - пені, в подальшому розмір пені було зменшено до 22 933,90 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 договору № 3 від 10.01.2000р. у разі не проведення розрахунку за отримані послуги у місячний термін, позивач 2 має право нарахувати пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення або відключити відповідача від постачання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок, з останнього судом першої інстанції судом правомірно стягнуто 22 933,90 грн. пені за період з травня по жовтень 2012р.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2013 року у справі №910/5958/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2013 року у справі №910/5958/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5958/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 22.07.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Яковлєв М.Л.