Рішення № 32516045, 16.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р.Справа № 922/2738/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", 04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, 26/28, код 30019775; в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", 64250, Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вулиця Жовтнева, 9, код 00153146; до товариства з обмеженою відповідальністю "Валківський молочний завод", 63002, Харківська область, місто Валки, вулиця Першого Травня, 47, код 37948133; про стягнення 31460,04грн. за участю представників:

позивача - Хлопузян Р.Д., довіреність №2-65д від 28.12.2012р.;

відповідача - не з'явився.

В розпочатому 16.07.2013р. судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Валківський молочний завод" про стягнення боргу в сумі 29494,30грн., 1595,39грн. пені, 49,50грн. інфляційних втрат, 320,85грн. 3% річних.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання №ВА-00005 від 01.02.2013р. в частині повної та своєчасної оплати отриманої від позивача продукції.

Ухвалою суду від 04.07.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.07.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 16.07.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, надав 16.07.2013р. до суду правове обгрунтування позовних вимог та документи для долучення до матеріалів справи..

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі відповідачу 09.07.2013р.,тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Валківський молочний завод" (покупець) 01.02.2013р. укладено договір №ВА-00005, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію, а саме молоко коров'яче незбиране, за ціною і у строки, передбачені цим договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що він вважається укладеним з дня його підписання і діє по 31.12.2013р. В частині розрахунків - до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

Згідно умов п.3.2. договору покупець здійснює 100% передплату партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено доповненнями до даного договору. Оплатою визнається факт надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору відповідачем здійснено попередню оплату в сумі 21983,70грн. (копії банківських виписок, наданих до суду разом з правовим обгрунтуванням позову).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до видаткової накладної №66 від 01.04.2013р. позивачем поставлено відповідачу продукції на суму 68867,00грн. (арк.спр.15), за видатковою накладною №70 від 02.04.2013р. - на суму 30561,75грн. (арк. спр. 16), за видатковою накладною №73 від 04.04.2013р. - на суму 32049,25грн. (арк. спр. 17).

За змістом п.3.3. договору у разі перевищення вартості партії поставленої продукції над здійсненою покупцем передплатою, покупець зобов'язаний здійснити доплату постачальнику протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту здійснення поставки продукції. Покупець має право також повернути продукцію, яка була поставлена постачальником, що перевищує вартість партії поставленої продукції над здійсненою покупцем передплатою.

Проте, доказів повернення продукції, вартість якої перевищила передплату, здійснену відповідачем, матеріали справи не містять, доказів її оплати в повному обсязі до суду не надано.

Але з банківських виписок, наданих позивачем до суду вбачається, що частково відповідач вартість продукції сплати:

- за накладною №66 від 01.04.2013р. (строк оплати за якою, згідно п.3.3. договору, 06.04.2013р.) сплачено 30000,00грн. 03.04.2013р., та 16883,30грн. 25.04.2013р., тобто з порушенням договору;

- за накладною №70 від 02.04.2013р. (строк оплати за якою, згідно п.3.3. договору, 08.04.2013р.) сплачено 3116,70грн. 25.04.2013р., 10000,00грн. 14.05.2013р. та 17445,05.грн. 28.05.2013р.;

- за накладною №73 від 04.04.2013р. (строк оплати за якою, згідно п.3.3. договору, 10.04.2013р.) сплачена відповідачем своєчасно в сумі 2554,95грн., але доказів оплати відповідачем решти вартості продукції, станом на момент розгляду справи, в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ВА-00005 від 01.02.2013р., сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 29494,30грн., що окрім первинної документації, підтверджується і актом звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.01.2013р. по 04.06.2013р., підписаним сторонами та скріпленим печатками (арк. спр. 18).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки продукції належним чином, відповідачем - порушено умови Договору та не оплачено отриману продукцію в повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 29494,30грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1595,39грн. пені, 49,50грн. інфляційних втрат та 320,85грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 320,85грн. та 49,50грн. інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору позивачем нараховано пеню за період прострочення виконання зобов'язання з оплати продукції за кожною накладною окремо, з урахуванням часткових оплат та розміру облікової ставки НБУ з 06.04.2013р. по 20.06.2013р. на загальну суму 1595,39 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши правильність нарахування пені за розрахунком позивача, суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Валківський молочний завод" (63002, Харківська область, місто Валки, вулиця Першого Травня, 47, код 37948133; п/р 26003359916 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, м. Київ) на користь публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (64250, Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вулиця Жовтнева, 9, код 00153146; п/р 26004086802000 в ПАТ КБ "Надра" м. Київ, МФО 380764) суму основного боргу у розмірі 29494,30грн., 1595,39грн. пені, 49,50грн. інфляційних втрат, 320,85грн. 3% річних та 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.