Рішення № 32516034, 17.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2013 р. Справа № 914/2091/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Яслик Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галхліб», м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області

про стягнення 25 468,02 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Шевчик О.І. - юрист відділу претензійно-позовної роботи ПАТ «Львівгаз» (довіреність №06-1333 від 01.03.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галхліб» про стягнення 25 468,02 грн., з яких 24 831,25 грн. основного боргу, 530,64 грн. пені та 106,13 грн. 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 03.06.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.06.2013р. Ухвалою суду від 19.06.2013р. розгляд справи відкладено на 03.07.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі. Ухвалою суду від 03.07.2013р. розгляд справи відкладено на 17.07.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі.

Представник позивача на виконання вимог ухвал суду подав клопотання (від 17.07.2013р. вх.28208/13) про долучення до матеріалів справи копій банківських виписок в підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за поставлений йому природний газ. Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав. Станом на 17.07.2013р. на адресу суду повернулись повернулися поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу за адресою: 81340, Львівська область, Мостиський район, м.Судова Вишня, вул.Лісозаводська, 5 ухвали про порушення провадження від 03.06.2013р., ухвали про відкладення розгляду справи від 19.06.2013р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 03.07.2013р. з відміткою поштового відділення про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає. Поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві та у долученому до матеріалів справи Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 17.06.2013р., а саме: 81340, Львівська область, Мостиський район, м.Судова Вишня, вул.Лісозаводська, 5.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві суду невідомо.

Станом на 17.07.2013р. від відповідача відзиви, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

02.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», від імені якого діє філія Мостиське УЕГГ (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галхліб» (надалі - споживач) було укладено договір №2013/ТП-ПР-1275 на постачання природного газу за регульованим тарифом (надалі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу (надалі - газ) в обсягах і в порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно із п.2.6. договору послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що постачальник до 02-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Відповідно до п.2.8 договору споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Пунктом 2.9. договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п.4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує розрахунковому у розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла в попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Згідно із п.5.1.2., п.5.3.3. договору постачальник зобов'язується забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та обсягах, визначених договором. Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Як зазначено у позовній заяві, позивач свої зобов'язання за договором №2013/ТП-ПР-1275 з постачання природного газу за регульованим тарифом від 02.01.2013р. виконав повністю, поставив природній газ відповідачу протягом періоду з січня по березень 2013р.

Однак в порушення умов договору відповідачем здійснено лише часткову оплату за поставлений позивачем природний газ, що підтверджується на суму 180 900,00 грн., відтак станом на 05.04.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 24 831,25 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Пунктом 6.2.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, позивач керуючись умовами п.6.2.2. договору, у зв'язку із порушенням споживачем строків оплати, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку становить 530,64 грн.

Крім того, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 106,13 грн. три проценти річних.

Відтак, загальна сума заборгованості яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 25 468,02 грн., з яких 24 831,25 грн. основного боргу, 530,64 грн. пені та 106,13 грн. 3% річних від простроченої суми.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору постачання природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р. в обсязі 20 275 куб.м., від 28.02.2013р. в обсязі 17 818 куб.м. та від 31.03.2013р. в обсязі 5 651 куб.м на загальну суму 207 282,52 грн.. Копії вказаних актів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Всупереч умовам договору відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар здійснив частково, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок на суму 180 900,00 грн. Оригінали вказаних банківських виписок оглянуто в судовому засіданні.

Отже сума основного боргу, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати, а також враховуючи суму переплати відповідачем за фактично спожитий газ у 2012р. в розмірі 1 551,27 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Львівгаз» від 12.04.2013р., розмір заборгованості становить 24 831,25 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 24 831,25 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відтак, перевіривши розрахунок розміру пені, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 530,64 грн. пені є правомірно та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 106,13 грн. трьох процентів річних підлягають до задоволення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №5901 від 27.05.2013р. - 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 714 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галхліб» (81340, Львівська область, Мостиський район, м.Судова Вишня, вул.Лісозаводська, буд. 5, код ЄДРПОУ 32863181) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (79039, м.Львів, вул.Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) основний борг в розмірі 24 831,25 грн., 530,64 грн. пені, 106,13 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 22.07.2013р.

Суддя Петрашко М.М.