Рішення № 32515906, 18.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12786/13 18.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова

корпорація України»

До Аграрного фонду

Про стягнення 12 473,82 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Половінкін О.В. - по дов. № 295 від 03.06.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення з Аграрного фонду 12 473,82 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору складського зберігання зерна № 183/11 від 05.05.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 порушено провадження у справі № 910/12786/13 та призначено її до розгляду на 18.07.2013.

Позивач в судовому засіданні 18.07.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 18.07.2013 не з'явився.

Відповідач у поданому 17.07.2013 до відділу діловодства суду відзиві просить суд розглядати справу без участі представника відповідача та проти позову заперечує, оскільки

Процедура переоформлення зерна від одного власника до іншого передбачена Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, що затверджена наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 (далі - Інструкція). Підрозділом 2 глави 5 Інструкції передбачено, що переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. При переоформленні зерна ВТЛ зернового складу надає бухгалтерії аналізну картку з відміткою «переоформлення». Якість зерна визначається на дату переоформлення і відповідає якості, що склалася в партії на момент переоформлення та зареєстрована в журналі форми № ЗХС-49 «переоформлення». Відповідно до п. 2.4. підрозділу 2 глави 5 Інструкції до заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма №16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу). В документах, доданих до позовної заяви відсутній трьохсторонній акт згідно вимог Інструкції, який б засвідчував факт переоформлення зерна пшениці 2 класу в кількості 138,729 тонн та пшениці 3 класу в кількості 1242,301 тонни. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Акти передавання - приймання до біржових контрактів Аграрної біржі від 31.12.2011 № 560 АБ та № 561АБ є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, зокрема про купівлю Аграрним фондом у ТОВ «Хліб Інвестбуд» пшениці 2 та 3 класів урожаю 2011 року та підтверджує факт того, що власником даного зерна Аграрний фонд став лише 31.12.2011. Враховуючи той факт, що Аграрний фонд став власником зерна пшениці 2 та 3 класів лише 31.12.2011, а ТОВ «Хліб Інвестбуд» гарантував оплату за дане зерно до 31.12.2011, просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 18.07.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

05.05.2011 між Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії Голопристанський елеватор (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 183/11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи, ячменю (об'єкт державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна пшениці, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 12 473,82 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний : прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску; зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Відповідно до складської квитанції на зерно № 598 від 16.12.2011 серія АУ № 761599 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 183/11 від 05.05.2011 зерно пшениці 2 класу вагою 138729 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Відповідно до складської квитанції на зерно № 600 від 16.12.2011 серія АУ № 761601 зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 183/11 від 05.05.2011 зерно пшениці 3 класу вагою 1242301 кг, яке переоформлено з ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Згідно з п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно з п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення, після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008, переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» листами № 16.12.2011 від 16.12.2011 звернулося до філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Голопрстанський елеватор» з проханням переоформити зерно пшениці 3 класу у кількості 1 248 тн. 541 кг та пшениці 2 класу у кількості 138 тн. 379 кг власність Аграрного фонду.

При цьому, TOB «Хліб Інвестбуд» було видано довіреність № 1612/11 від 16.12.2011 на переоформлення зерна пшениці 2 та 3 класу у кількості 1 248 тн. 541 кг та пшениці у кількості 138 тн. 379 кг.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено до 31.12.2011.

Згідно з п. 3.3.2. договору відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.4. договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

В матеріалах справи містяться акт наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання пшениці 2 та 3 класу у кількості 138 тн. 379 кг та 1 248 тн. 541 кг у період з 16.12.2011 по 31.12.2011 в сумі 12 473,82 грн.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Вищезазначені документи (акт наданих послуг та розрахунок) з вимогою підписання та сплати були надіслані Аграрному фонду 17.06.2013 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією № 1201 та описом вкладення у цінний лист від 17.06.2013.

Однак, відповідачем не було здійснено оплату за зберігання зерна.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 12 473,82 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 473,82 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 12 473 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 82 коп. основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 22.07.2013.

СуддяВ.В. Сівакова