Рішення № 32515876, 15.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10090/13 15.07.13

За позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс»Простягнення 4 537,98 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Найденко І.О. - дов. № 197/10 від 01.07.2013 р.;

від відповідача: Коновалова Є.П. - дов. № б/н від 24.02.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» про стягнення 4 537,98 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2013 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.06.2013 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав документи на виконання вимог ухвали суду, а в судовому засіданні 21.06.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.06.2013 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 21.06.2013 року представника відповідача, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд даної справи до 15.07.2013 року.

Представник позивача 15.07.2013 року в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.07.2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.07.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2012 р. між відокремленим підрозділом «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 1116112364, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах визначених у договорі, поставити автоматичні вимикачі серії А-3700 виробництва HB ТОВ «Віра ЛТД»,Україна, для ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити продукцію.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору, сума договору становить 1 115 688,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 185 948,00 грн.

Умовами п. 5.1. договору передбачено, що строк поставки продукції зазначений в Специфікації.

За умовами Специфікації, строк поставки товару протягом 60 календарних днів з дати укладення договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, поставка продукції згідно Специфікації здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP (склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», 34400, м. Кузнецовськ, Рівненська обл., «Вантажоодержувач») згідно Інкотермс 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Згідно з п.5.4. договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами договору поставки № 1116112364 від 21.09.2012 р. поставка товару на суму 266 940,00 грн. відповідачем повинна була відбутись не пізніше 20.11.2011 р. (протягом 60 днів з дати укладення договору). Разом з тим, фактичний строк поставки товару відбувся 07.12.2012 р. (підтверджується видатковою накладною № РН-00000019 від 07.12.2012 р.), у зв'язку з чим відповідачем було прострочено виконання зобов'язання з поставки на 17 днів.

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої встрок продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Враховуючи вищенаведене, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 537,98 грн., у зв'язку з невчасним виконанням останнім свого обов'язку з поставки товару за договором поставки № 1116112364 від 21.09.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до умов специфікації № 1 до договору поставки № 1116112364 від 21.09.2012 р., поставка продукції мала відбутися протягом 60 днів з дати укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що поставка продукції була здійснення 07.12.2012 р., що підтверджується видатковою накладною № РН-000019 від 07.12.2012 р. Таким чином, відповідачем було допущено прострочення з поставки продукції на 16 днів, з 21.11.2012 р. до 06.12.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.3.2. договору, у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1 % вартості непоставленого товару. Крім того, у разі прострочення поставки, постачальник сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення його постачання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частино 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що дані пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків, чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

З аналізу наявного в матеріалах справи статуту вбачається, що позивач відноситься до держаного сектору економіки, у звязку з чим прозивачем при нарахування пені правомірно був застосований розмір неустойки 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення його постачання.

З огляду на те, що позивачем невірно було визначено строк нарахування пені (строк нарахування складає 16 днів з 21.11.2012 р. до 06.12.2012 р.), судом було здійснено її власний розрахунок за 16 днів, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 4 271,04 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» (місцезнаходження: 04060, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Ольжича, 29, код ЄДРПОУ 36411700) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літера А, ідентифікаційний код 26251923) 4 271 (чотири тисячі двісті сімдесят одну) грн. 04 коп. пені та 1 619 (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять) грн. 29 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.07.2013 р.

Суддя Спичак О.М.