Рішення № 32515835, 15.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9147/13 15.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 7 140,51 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Костенко А.О., довіреність № 47-1-4/37-Ю від 20.12.2012;

від відповідача - Рожков О.Є., довіреність № 209/09/12 від 28.09.2012;

від третьої особи - не з'явилися.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства" Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7 140,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, оформленого полісом № 19G-0252353 від 17.08.2009 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер АА 3162 СТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

10.06.2013 через відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення вимог викладених в позовній заяві в повному обсязі, з підстав того, що позивач погодив з вигодонабувачем суму виплати страхового відшкодування, виходячи з рахунку-фактури відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу від 15.09.2011, втім всупереч цього, позивач перерахував суму страхового відшкодування, згідно рахунку-фактури від 08.09.2011, тобто не погоджену з вигодонабувачем. Крім того, позивачем відповідно до наданої ним заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування по справах № 109285 та № 10982 до розрахунку страхового відшкодування включену суму за два страхових випадки, що є неправомірним. Також відповідач зазначив, що з заявленої до стягнення суми страхового відшкодування позивачем не вирахувано суму франшизи, що відповідно до полісу № ВС/9205713 складає 510 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Банк Універсальний" та відкладено розгляд справи на 15.07.2013.

12.07.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої, з урахуванням заперечень відповідача, просить стягнути з відповідача на користь позивача 4939,73 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 4939,73 грн.

В судовому засіданні 15.07.2013 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.07.2013 представник відповідача заперечив проти вимог викладених в позовній заяві.

Третя особа в судове засідання 15.07.2013 свого представника не направила, про причини його неявки суду не повідомила, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що третя особа не з'явилася в судове засідання, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 15.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі-Гарант" (правонаступником якої є позивач) як страховиком та Данилюком Віталієм Тарасовичем, як страхувальником було укладено договір страхування транспортного засобу, оформленого полісом №19G-0252353, (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер АА 3162 СТ, 2008 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є ВАТ «Банк Універсальний».

Строк дії договору встановлено з 17.08.2009 по 16.08.2010.

14.07.2010 близько 12 години на бульварі Дружби Народів в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "Daewoo Lanos" та автомобіля марки "ЗІЛ 130", а саме: Чудновський Юрій Володимирович, керуючи автомобілем марки "ЗІЛ 130" реєстраційний номер 06959 МН під час об'їзду перешкоди не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер АА 3162 СТ під керуванням Данилюка Віталія Тарасовича в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Чудновським Ю.В. вимог пункту 13.3 Правил дорожнього руху України та водієм Данилюком В.Т. пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ УМВС України в Печерському районі міста Києва про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2010 у справі № 3-3524/10 встановлено порушення Чудновським Юрієм Володимировичем п. 13.3 Правил дорожнього руху України, Чудновського Юрія Володимировича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

При цьому, постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.08.2013 у справі №3-3525/10 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності Данилюка Віталія Тарасовича в порядку ст. 124 КУпАП, закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

03.10.2011 власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Daewoo Lanos" Данилюк В.Т. звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахунку на СТО ПАТ "Універсал-Авто".

Вигодонабувач листом №013/498 від 09.10.2011 підтвердив, що не заперечує щодо сплати страхового відшкодування на рахунок СТО, що здійснює відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля ПАТ "Універсал Авто".

26.10.2011 позивачем був складений та підписаний страховий акт № 109285, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер АА 3162 СТ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 7140,51 грн., шляхом перерахунку на СТО, що здійснює відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, ПАТ "Універсал Авто", з яких 5546,92 грн., шкода завдана в ДТП, яка сталася 14.07.2010.

Як зазначає позивач, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер АА 3162 СТ визначена на підставі рахунку-фактури та ремонтних калькуляцій "Audatex" від 08.09.2011 та від 15.07.2010.

При цьому слід зазначити, що дані, зазначені у вказаних ремонтних калькуляціях, відповідають вимогам п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003. Зміст вказаних ремонтних калькуляцій не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, що рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

На підставі складеного страхового акту № 109285 ПАТ «УСК «Гарант Авто» виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу, оформленого полісом №19 G-0252353 від 17.08.2009, перерахувало суму страхового відшкодування СТО ПАТ "Універсал Авто", що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3307 від 10.11.2011.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" перейшло в межах виплаченої суми по спірній ДТП право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "ЗІЛ 130" реєстраційний номер 06959 МН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Dаewoo Lanos", реєстраційний номер АА 3162 СТ, належить громадянинці Луценко Марії Пилипівні та знаходився під керуванням Чудновського Юрія Володимировича, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що Чудновський Ю.В. не мав права керування транспортним засобом "ЗІЛ 130" та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що Чудновський Ю.В. на законних підставах керував транспортним засобом "ЗІЛ 130" реєстраційний номер 06959 МН.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Чудновського Ю.В. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "ЗІЛ 130" реєстраційний номер 06959 МН відшкодовується Чудновським Ю.В. як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Під час розгляду справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність Луценко Марії Пилипівни, як власника "ЗІЛ 130" реєстраційний номер 06959 МН, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія» згідно із полісом №ВС/9205713 строк дії якого з 06.01.2010 по 05.01.2011, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

При цьому, договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/9205713) віднесено до 1 типу (п. 15.1 Закону, в редакції чинній на момент укладення договору), умовами якого є страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Отже, оскільки Чудновський Ю.В. експлуатував автомобіль «ЗІЛ 130» реєстраційний номер 06959 МН на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована ПАТ «Страхове товариство «Гарантія».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс № ВС/9205713) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер АА 3162 СТ, який отримав механічні ушкодження в ДТП, яке сталося 14.07.2010 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, становить 5546,96 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом № ВC/9205713 розміри лімітів відповідальності та франшизи (510,00) , суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4939,73 грн. (5546,96 (матеріальний збиток) - 97,23 (франшиза позивача) 510,00 грн. (франшиза відповідача) = 4939,73 грн.).

Позивач претензією № 109285/24 від 15.11.2012 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Відповідач надав відповідь на претензію №2460/12 від 26.12.2012 в якій повідомив позивача про те, що у зв'язку з ненаданням позивачем повного пакету документів здійснити виплату страхового відшкодування не може.

Позивач претензією № 109285/24АН-1 від 25.01.2013 у відповідь на лист відповідача надіслав йому документи та надав пояснення з приводу неможливості надання деяких документів, повторно просив відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Відповідач відповіді на претензію не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, а доводи відповідача викладені ним у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки позивач заявою від 12.07.2013 зменшив позовні вимоги до суми погодженої з вигодонабувачем встановленою в ремонтній калькуляції від 15.07.2010 та за мінусом франшизи.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, ідентифікаційний код 14229456) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, ідентифікаційний код 25965081) суму страхового відшкодування у розмірі 4939 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 73 коп. та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2013.

Суддя Т.В.Васильченко