Рішення № 32515812, 11.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/61/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

11.07.2013 Справа № 908/2143/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод "Метсплав", (51909, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, 3-й провулок Баглійський, буд. 1 - Б)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, буд.27)

про стягнення 343240,20 грн. основного боргу за договором поставки № 0504-12/1 від 05.04.2012 р.

Суддя Зінченко Н.Г.

Представники сторін:

Від позивача - Маглиш Л.С., довіреність № 01/7/13 від 01.07.2013р.;

Трифонкова Т.В., довіреність № 01/07/13-1 від 01.07.2013р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод "Метсплав", м. Дніпродзержинськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", м. Мелітополь, основного боргу за договором поставки № 0504-12/1 від 05.04.2012 р. в розмірі 343240,20 грн.

Ухвалою від 20.06.2013р. порушено провадження у справі № 908/2143/13, справі присвоєно номер провадження 4/61/13, судове засідання призначено на 11.07.2013р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 11.07.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовими клопотаннями представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові. В обґрунтування вимог вказує, що сторонами по справі 05.04.2012 р. укладено договір поставки № 0504-12/1, за яким позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу товари виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язався прийняти та забезпечити оплату товару на підставі умов цього договору. Позивач зазначає, що повністю виконав умови договору та поставив відповідачу товар. Відповідач порушуючи умови договору здійснив часткову оплату поставленого товару, внаслідок чого за ним склалась заборгованість у розмірі 343240 грн. 20 коп., яку позивач просить стягнути з ТОВ "Товари народного вжитку" відповідно до ст. ст. 1, 12, 49 ГПК України, ст.ст. 193 ч. 2,3 ГК України.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 20.06.2013р. про порушення провадження у справі № 908/2143/13 була відправлена на адресу відповідача, зазначену у позові.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2143/13.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод "Метсплав", м. Дніпродзержинськ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" укладено договір поставки № 0504-12/1 за умовами якого позивач (постачальник) в узгодженні строки та узгодженими партіями зобов'язався передати (поставити) у власність покупця товари виробничо-технічного призначення, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти у свою власність та забезпечити оплату на умовах визначених договором.

Пунктами 1.2, 1.3 договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями, при цьому найменування (асортимент) товару, одиниця вимірювання, кількість, сумарна вартість партії, строки та інші умови поставки, зазначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та формуються за підсумком календарного місяця.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що покупець здійснює 100 % передоплати вартості партії товару, вказаної у відповідній специфікації, протягом 10 банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунка-фактури, шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника грошових коштів.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1074811,96 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000040 від 15.10.2012 р. на суму 278559,00 грн. (з ПДВ), № РН-0000023 від 02.08.2012 р. на суму 277866,46 грн. (з ПДВ), № РН-0000028 від 31.08.2012 р. на суму 518386,50 грн. (з ПДВ), копії яких долучено до матеріалів справи.

15.01.2013р. відповідно до накладної на повернення № ВН-0000001 від 15.01.2013р. частина продукції (алюмінію АК9ч) на суму 183705,30грн. була повернута Постачальнику, що підтверджується сторонами у Акті звірки взаємних розрахунків станом на 17.05.2013р.

Відповідач отриманий товар оплатив лише частково, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 343240,20грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, пояснення позивача, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням зазначеного, зобов'язання відповідача оплатити поставлену продукцію за спірний період не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні судом було досліджено, що позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків, станом на 17.05.2013р., який скріплений підписами уповноважених осіб та печаткою товариств, яким сторони підтвердили факт наявності заборгованості ТОВ "Товари народного вжитку", м. Мелітополь на користь ТОВ Дніпродзержинський завод "Метсплав", м. Дніпродзержинськ в сумі 343740,20 грн.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий товар в сумі 343740,20 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 343740,20 грн. основного боргу є обґрунтованою.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", м. Мелітополь 343740,20 грн. основного боргу за договором поставки № 0504-12/1 від 05.04.2012 р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу. Позивач вказує, що тривале невиконання відповідачем договірних зобов'язань змусило його звернутися до Приватного підприємства «Копійка Плюс» для одержання правової допомоги, про що з останнім позивач уклав договір про надання юридичних послуг б/н від 10.06.2013р. У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.

Дане клопотання позивача, суд залишає без задоволення у зв'язку з наступним:

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.1998 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор ті інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту ст. ст. 44, 48 ГПК України та наведеного Роз'яснення, до судових витрат відносяться витрати на оплату послуг саме адвоката.

Тобто відшкодуванню підлягають суми, сплачені стороною судового процесу лише адвокату, а не іншим особам, у тому числі суб'єктам підприємницької діяльності, які також мають право представляти інтереси сторін за наявності відповідної довіреності.

У ст. 2 Закону України від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ "Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 даного Закону адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Договір про надання юридичних послуг № 010/10 від 26.10.2010р. укладено позивачем з ПП "Копійка Плюс". Згідно квитанція № 12 від 18.06.2013 р. позивач оплатив вартість послуг на користь підприємства, а не безпосередньо адвокату, якому доручено представляти інтереси позивача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ПП "Копійка Плюс" є адвокатським об'єднанням.

Враховуючи викладене, наявні у справі документи не підтверджують сплату сум на правову допомогу саме адвокату, а тому не є доказом понесення позивачем саме судових витрат згідно ст. ст. 44, 48 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 44, 47, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод "Метсплав", м. Дніпродзержинськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", м. Мелітополь задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, буд.27, р/р 26001702920107 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 25482098, ІПН 254820908326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод "Метсплав", (51909, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, 3-й провулок Баглійський, буд. 1 - Б, р/р 26003900698055 у філфї ПАТ «ПУМБ», МФО 305813, код ЄДРПОУ 37236958, ІПН 372369504037) суму заборгованості за Договором поставки № 0504-12/1 від 05.04.2012р. у розмірі 343240 (триста сорок три тисячі двісті сорок) грн. 20 коп., 6874 (шість тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 82 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.Г. Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" липня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.