Рішення № 32515780, 18.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2013р. Справа № 905/4839/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості, м. Макіївка, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м. Дзержинськ, Донецька область

про стягнення 52 360грн. 64коп.

за участю представників:

від позивача: Попкова Л.М. - представник за довіреністю №9961 від 10.12.2012р.

від відповідача: Кльофас Т.В. - представник за довіреністю від 19.09.2011р.

У судовому засіданні була присутня Клименко Ю.В.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.07.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості, м. Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м. Дзержинськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №1792037954 на виконання науково-технічних робіт від 14.02.2012р. у сумі 47 000грн., пені у сумі 3 525грн, 3% річних у сумі 1 600грн. 64коп. та інфляційних втрат у сумі 235грн., всього 52 360грн. 64коп.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідач наявність заборгованості підтвердив, проти стягнення пені заперечив з посиланням на сплив строку позовної давності.

У судовому засіданні 18.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позову в частині стягнення пені. Сторони просили суд розглянути спір по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі-виконавець) та Державним підприємством «Дзержинськвугілля» (далі-замовник) був укладений договір №1792037954 на виконання науково-технічних робіт від 14.02.2012р. (далі-договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання за завданням замовника розслідувати обставини та причини аварії, що сталася 06.02.2012р. на дільниці №89 горизонту 1160 м пласта «Мазур» ВП «Шахта «Північна» ДП «Дзержинськвугілля».

Загальна вартість робіт, як домовились сторони у п. 2.1 договору, складає 47 000грн., у т.ч. ПДВ у сумі 7 833грн. 33коп., що співпадає з протоколом узгодження договірної вартості робіт (додаток №1 до договору).

Оплата робіт відповідно до п. 2.2 договору здійснюється замовником протягом 20 (двадцяти) календарних днів після оформлення акту про виконання науково-технічних робіт з обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актом №1 від 17.04.2012р. про виконання науково-технічної роботи за договором №1792037954 від 14.02.2012р. на суму 47 000грн., у т.ч. ПДВ - 7 833грн. 33коп. Даний акт підписаний сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Разом з тим, вартість науково-технічних робіт станом на час розгляду справи відповідачем сплачена не була, що відповідачем визнається.

Несплата замовником вартості робіт за договором й стала підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом, розглядаючи який, господарський суд виходить з наступного.

Проаналізувавши укладений сторонами договір №1792037954 від 14.02.2012р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором на виконання науково-дослідних та технологічних робіт, отже, договірні відносини між сторонами законодавчо врегульовані положеннями Глави 62 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст. 892 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній Главі Цивільного кодексу України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

За приписами ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Статтею 898 Цивільного кодексу України також визначений обов'язок замовника прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних робіт.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем в строк протягом 20 (двадцяти) календарних днів після підписання акту про виконання науково-технічної роботи, тобто, до 07.05.2012р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання за договором як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №1792037954 на виконання науково-технічних робіт від 14.02.2012р. у сумі 47 000грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 600грн. 64коп. та інфляційних втрат у сумі 235 грн., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 08.05.2012р. по 26.06.2013р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, на підставі чого, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 1 600грн. 64коп. є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та, виходячи з рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р., судом встановлено, що у період з 08.05.2012р. по 25.06.2013р. сукупний індекс інфляції дорівнює 0,993%, отже, за вказаний період наявна дефляція, з огляду на що вимоги в частині з відповідача інфляційних втрат у сумі 235грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені за період з 08.05.2012р. по 06.11.2012р. у сумі 3 525грн., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 4.4 договору №1792037954 від 14.02.2012р. передбачено, що за порушення строків оплати вартості робіт замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє за період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Разом з тим, як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності. Відповідно до ст. 261 Цивільного Кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, доданому до позовної заяви, звернення позивача до суду відбулось 27.06.2013р., тобто, після спливу встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України строку позовної давності для вимог про стягнення пені за період з 08.05.2012р. по 26.06.2012р. на суму 963грн. 11коп. Таким чином, з огляду на наявність заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені, позовні вимоги в цій частині є такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок пені за період з 27.06.2012р. по 06.11.2012р. на суму 2 561грн. 89коп. відповідає фактичним обставинам та є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 256, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 898, 894, 892 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 19, ідентифікаційний код 33839013) на користь Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (86108, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лихачова, 60, ідентифікаційний код 00174088) заборгованість за договором №1792037954 на виконання науково-технічних робіт від 14.02.2012р. у сумі 47 000грн., 3% річних у сумі 1 600грн. 64коп., пеню у сумі 2 561грн. 89коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 681грн. 13коп.

В задоволенні позову Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості, м. Макіївка, Донецька область, до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м. Дзержинськ, Донецька область, в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 235 грн. та пені у сумі 963грн. 11коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 18.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2013р.

Суддя К.І. Стукаленко