Постанова № 32513795, 14.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року 13:17 2а-6298/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Бегриль" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, Білоцерківського відділення Держказначейства про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Бегриль" (далі - позивач, підприємство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач -1, податковий орган), Білоцерківського відділення Держказначейства (далі - відповідач - 2) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2012 форми «В1» №0000031540/26 та форми «В4» №0000041540/1826, від 19.09.2012 форми «В1» №30/0000081540 та форми «В4» №0000091540/2092; стягнення з державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податкові періоди: травень 2012 року - 98786 грн., червень 2012 року - 92682 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.03.2013).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки щодо зменшення заявлених до відшкодування сум ПДВ за травень-червень 2012 р. шляхом здійснення незаконних та необ'єктивних документальних перевірок підприємства, складання неправдивих актів про незнаходження позивача за юридичною адресою та передачі неправдивих даних державному реєстратору, що стало наслідками присвоєння підприємству 9-го стану. Позивач стверджує, що від'ємне значення ПДВ за червень 2012 року в сумі 92682 грн. виникло у зв'язку із здійсненням експортних операцій. Позивач просив суд спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач -1 позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що на письмовий запит податкового органу від 27.06.2012 підприємством не було надано оригінали документів, які засвідчують факт оплати за отримані товари та факт придбання товару. Письмовий запит податкового органу щодо надання документів від 08.08.2012, направлення на перевірку від 08.08.2012 та копію наказу про проведення перевірки від 08.08.2012 не вручено у зв'язку з відсутністю посадових осіб ПП «Бегриль» за юридичною та фактичною адресою. Станом на 17.08.2012 згідно з базою даних ПП «Бегриль» має стан платника 9 «направлено повідомлення за ф. №18-ОПП». Під час проведення перевірки підприємством не надано оригінали податкових накладних, які підтверджують податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2012 на суму 349 грн., за травень 2012 року на суму 2503 грн., не надано первинних документів та податкових накладних, які підтверджують податковий кредит за квітень 2012 року на суму 97190 грн., за травень 2012 року на суму 86653 грн. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Відповідач -2 позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до чинного законодавства повернення платникам ПДВ здійснюється на підставі висновків податкового органу про відшкодування ПДВ. Висновки щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України на користь позивача від податкового органу до Білоцерківського УДКСУ Київської області не надходило, а отже підстави для відшкодування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Приватне підприємство «Бегриль» є юридичною особою.

Білоцерківською ОДПІ позивачу 27.06.2012 №809/10/15-4 направлено письмовий запит про надання документів та письмових пояснень, а саме: декларацій з ПДВ з додатками за квітень-травень 2012 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видані та отримані податкові накладні, платіжні документи, які засвідчують факт оплати за отримані товари (послуги), договори на поставку та придбання ТМЦ.

8 серпня 2012 р. податковим органом направлено позивачу письмовий запит №2235/10/15-4 про надання документів з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає до відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2012 року. Цей запит позивачу не вручено у зв'язку з відсутністю посадових осіб ПП «Бегриль» за юридичною та фактичною адресами, про що складено акти про неможливість вручення запиту про надання документів №166/15-4/20578209 та №167/15-4/20578209.

Відповідно до виписки з ЄДР ПП «Бегриль» місцезнаходження юридичної особи: Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 50.

Начальником Білоцерківської ОДПІ 08.08.2012 винесено наказ за №1038 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Бегриль» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2012 р. з 08.08.2012, тривалістю 10 робочих днів. Разом з наказом начальником податкового органу видано направлення на перевірку від 08.08.2012 №53 та №52.

Головним державним податковим ревізором-іспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Шость Б.В., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Сидоренко А.В. та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Маликом Д.А. 08.08.2012 здійснено виїзд за юридичною та фактичною адресами ПВКФ «Бегриль» з метою розпочати документальну позапланову виїзну перевірку та з метою вручення наказу від 08.08.2012 №1038 «Щодо проведення документальної позапланової перевірки» та пред'явлення направлень на проведення перевірки від 08.08.2012 №52 та №53. Проте, ні направлення на перевірку від 08.08.2012 №52 та №53, ні копію наказу від 08.08.2012 №1038 позивачу 08.08.2012 не вручено у зв'язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за юридичною та фактичною адресами, про що податковим органом складено акти від 08.08.2012 №164/15-4/20578209 та №165/15-4/20578209.

При цьому працівниками податкового органу з метою отримання відомостей про місцезнаходження підприємства позивача чи його посадових осіб отримано пояснення у місцевих мешканців ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що підприємства «Бегриль» в будинку немає, працівників цього підприємства не бачили.

До ГВПМ Білоцерківської ОДПІ Київської області податковим органом 08.08.2012 передано запит №349/15-4 на встановлення місцезнаходження платника податків - ПП «Бегриль». ГВПМ Білоцерківської ОДПІ Київської області 09.08.2012 надано довідку за №352/7/07-50, в якій зазначено, що місцезнаходження ПП «Бегриль» не встановлено.

На підставі направлень №52 та №53 від 08.08.2012 та наказу від 08.08.2012 №1038 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПВКФ «Бегриль» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 98786 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний період.

За результатами складено Акт перевірки від 17.08.2012 №2380/15-4/20578209/72, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 98786 грн.; безпідставно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2012 року у розмірі 8811 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою ПП «Бегриль» до Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС податковою декларацією з ПДВ за травень 2012 року з додатками сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні періоди, а саме: березень 2012 року - складає 10755 грн., квітень 2012 року - складає 88031 грн. Перевіркою не встановлено операцій з постачання (експорту, імпорту) послуг. Станом на 17.08.2012 за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення ПП «Бегриль» до складу податкового кредиту березень-травень 2012 року податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних. Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року у розмірі 98963 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на суму 95178 грн. Під час проведення перевірки ПП «Бегриль» не були надані оригінали податкових накладних, які підтверджують податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 349 грн. та за травень 2012 року на суму 2503 грн. Також, під час перевірки ПП «Бегриль» не надано податкові накладні, які підтверджують податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 97190 грн. та за травень 2012 року на суму 86653 грн. ПП «Бегриль» до складу податкових зобов'язань у квітні-травні 2012 року віднесено операції, що не підтверджені оформленими документами, які засвідчують факт постачання послуг або продажу товару платником податку, чим завищено суму податкових зобов'язань за квітень 2012 р. на суму 349 грн. та травень 2012 р. на суму 2503 грн. Під час перевірки ПП «Бегриль» не надано первинних документів, які підтверджують сплату податку на додану вартість, чим завищено суму податкового кредиту за квітень 2012 р. на суму 97190 грн. та за травень 2012 р. на суму 86653 грн.

З метою вручення, підписання та ознайомлення з актом документальної позапланової виїзної перевірки від 17.08.2012 №2380/20578209/72 з питань правомірності нарахування ПП «Бегриль» бюджетного відшкодування податку на додану вартість головним державним податковим ревізором-іспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Шость Б.В., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Сидоренко А.В. та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Маликом Д.А., 17.08.2012 здійснено виїзд за юридичною та фактичною адресами ПП «Бегриль» та встановлено відсутність посадових осіб ПП «Бегриль» за юридичною та фактичною адресами, у зв'язку з чим вручити акт документальної позапланової виїзної перевірки неможливо, про що податковим органом складено акти від 17.08.2012 №184/15-4/20578209 та №185/15-4/20578209. У подальшому акт перевірки позивачу податковим органом направлено рекомендованим листом засобами поштового зв'язку на адресу керівника ПП «Бегриль» та 21.08.2012 отримано уповноваженою особою за довіреністю, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення.

Позивачем подано письмові заперечення від 27.08.2012 на акт перевірки, які за результатами їх розгляду листом податкового органу від 03.09.2012 відхилено.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012 №0000031540/26, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 98786 грн., та №0000041540/1826, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84150 грн. Податкові повідомлення рішення позивачу направлено засобами поштового зв'язку та вручено 06.09.2012 уповноваженій особі за довіреністю, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення.

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до ДПС у Київській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг ці податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі направлень від 28.08.2012 №54 та №60 та наказу від 28.08.2012 №1148 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПП «Бегриль» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 92682 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за червень 2012 р.

За результатами складено Акт перевірки від 05.09.2012 №2773/15-4/20578209, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.200.1 п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 92682 грн. та безпідставно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 року у розмірі 278 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою ПП «Бегриль» податковою декларацією з ПДВ за червень 2012 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні періоди, а саме: квітень 2012 року - складає 8810 грн., травень 2012 року - складає 83872 грн. Станом на 05.09.2012 за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення ПП «Бегриль» до складу податкового кредиту за квітень-червень 2012 року податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою вручення, підписання та ознайомлення з актом документальної позапланової виїзної перевірки від 05.09.2012 №2773/15-4/20578209 з питань правомірності нарахування ПП «Бегриль» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, головним державним податковим ревізором-іспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Шость Б.В., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Сидоренко А.В. та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Маликом Д.А. 05.09.2012 здійснено виїзд за юридичною та фактичною адресами ПП «Бегриль» та встановлено відсутність посадових осіб ПП «Бегриль» за юридичною та фактичною адресами, у зв'язку з чим вручити акт документальної позапланової виїзної перевірки неможливо, про що податковим органом складено акти від 05.09.2012 №207/15-4/20578209 та №208/15-4/20578209. У подальшому акт перевірки позивачу податковим органом направлено рекомендованим листом засобами поштового зв'язку на адресу керівника ПП «Бегриль» та 06.09.2012 отримано уповноваженою особою за довіреністю, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 №0000081540, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 139023 грн., в т.ч. сума завищення бюджетного відшкодування - 92682 грн. та штрафні санкції - 46341 грн., та №0000091540, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 278 грн. Податкові повідомлення-рішення позивачу направлено засобами поштового зв'язку та вручено 21.09.2012 уповноваженій особі за довіреністю, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення.

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до ДПС у Київській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 року №0000081540 та №0000091540 залишено без змін.

22 жовтня 2012 року податковим органом направлено позивачу поштою повідомлення про запрошення від 22.10.2012 для ознайомлення, підписання та отримання протоколів про адміністративне правопорушення. Запрошення отримано 25.10.2012 уповноваженою особою, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано декларацію за травень 2012 року, в якій в рядку 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» зазначено 98786 грн., та декларацію за червень 2012 року, в якій в такому ж рядку 23.1 зазначено 92682 грн.

Документи, якими оформлено господарські операції, що є предметом дослідження у справі, позивачем податковому органу ні в ході перевірок, ні при подання заперечень на акти перевірок, ні при оскарженні прийнятих податкових повідомлень-рішень не було надано. Ці документи позивачем надано лише до суду. Дослідженням судом наданих позивачем копій документів встановлено таке.

Між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та ПП «Бегриль» 08.11.2007 підписано договір оренди земельної ділянки №37, згідно з яким в оренду передається земельна ділянка, що перебуває в державній власності, загальною площею 0,6891 га земель запасу (забудовані землі промисловості). Договір укладено на 10 років. Передача земельної ділянки від орендодавця до орендаря підтверджується складеним сторонами актом прийому-передачі земельної ділянки від 08.11.2007. Наявність земельної ділянки також підтверджується кадастровим планом та викопіюванням з проекту.

Господарські операції ПП «Бегриль» відображено в оборотно-сальдових відомостях за травень-червень 2012 року (т.1 а.с. 228-232).

Отримання продукції (зерна ячменю) від СГП «Дубівське» позивачем за лютий 2012 року оформлено двома накладними №28 від 17.02.2012 та №36 від 25.02.2012, двома товарно-транспортними накладними від 17.02.2012 та від 25.02.2012 та трьома податковими накладними від 02.02.2012 №6/2, від 24.02.2012 №18/2, від 25.02.2012 №19/2 (том 2 а.с. 19-28).

Суд зазначає, в накладних №28 від 17.02.2012 та №36 від 25.02.2012 вказано особу, через якого передавалася продукція (ОСОБА_6), зазначено, що він діє на підставі довіреностей від 06.02.2012 №6\02 та від 24.02.2012 №24/02. При цьому позивачем не надано зазначених у цих накладних довіреностей на ОСОБА_6, а також не надано документів на водіїв, які згідно з товарно-транспортними накладеними здійснювали її перевезення (ОСОБА_7 та ОСОБА_8). Суд зазначає, що прізвища осіб, вказаних у товарно-транспортних накладних та у видаткових накладених, є різними, що свідчить про перевезення товару декількома особами.

Дослідженням товарно-транспортних накладних від 17.02.2012 та від 25.02.2012, установлено, що в них зазначено автопідприємство, яке здійснювало перевезення (ФОП ОСОБА_16) та здійснено посилання на подорожні листи, відомостей про які не наведено. Крім того, в ТТН від 17.02.2012 №000149 не вказано номер автомобіля, який здійснював перевезення (зазначено лише - МАЗ), а ТТН від 25.02.2012, яку за часом оформлено після зазначеної ТТН від 17.02.2012, вказано номер №000131, який за послідовністю нумерації не міг бути виписаним раніше ніж попередній номер №00149 від 17.02.2012. В обох вказаних ТТН наявні підписи трьох осіб - водія, особи, що видала товар, особи, що прийняла товар, проте прізвища цих осіб не зазначено, що унеможливлює їх встановлення.

Відомостей щодо правових підстав залучення ним чи контрагентом саме вказаного перевізника до перевезення зазначеного товару позивачем не надано.

Дослідженням податкових накладних від 02.02.2012 №6/2, від 24.02.2012 №18/2, від 25.02.2012 №19/2 установлено, що їх оформлено на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.2012 №1/01. Проте, позивачем не надано цей договір суду на підтвердження реальності вчиненої господарської операції.

Розрахунки позивача з контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №70 від 07.02.2012, №101 від 24.02.2012, №103 від 27.02.2012. Дослідженням судом цих платіжних доручень встановлено, що в них зазначено призначення платежу - за ячмінь згідно рахунку №6 від 06.02.2012. При цьому вказаний рахунок позивачем до суду не надано.

Отримання продукції (пшоно шліфоване) від ТОВ «Круп'яний дім» позивачем за березень 2012 року оформлено одною видатковою накладною від 16.03.2012 №РН-0000480, одною товарно-транспортною накладною від 16.03.2012 №76 та одною податковою накладною від 16.03.2012 №62 (том 2 а.с. 29-31).

Суд зазначає, що у видатковій накладній від 16.03.2012 №РН-0000480 вказано, що її виписано на підставі рахунку-фактури №СФ-0000209 від 16.03.2012. Проте, позивачем не надано до суду цього рахунку-фактури №СФ-0000209 від 16.03.2012.

Дослідженням товарно-транспортної накладної від 16.03.2012 №76 установлено, що в ній зазначено автопідприємство, яке здійснювало перевезення (ТОВ Мєлькор), зазначено прізвище водія (ОСОБА_9) та здійснено посилання на подорожні листи, відомостей про який не наведено. В ТТН наявні підписи трьох осіб - водія, особи, що видала товар, особи, що прийняла товар, проте прізвища цих осіб не зазначено, що унеможливлює їх встановлення. До суду не надано довіреності на водія ОСОБА_9, який згідно з товарно-транспортною накладною здійснював перевезення товару.

Відомостей щодо правових підстав залучення ним чи контрагентом саме вказаного перевізника до перевезення зазначеного товару позивачем до суду не надано.

Дослідженням податкової накладної від 16.03.2012 №62 установлено, що її оформлено на підставі договору купівлі-продажу від 03.01.2012 №04/01-12.Проте, позивачем не надано цей договір суду на підтвердження реальності вчиненої господарської операції.

Розрахунки позивача з контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №179 від 03.04.2012. Дослідженням судом цього платіжного доручення встановлено, що в ньому зазначено призначення платежу - за пшоно згідно рахунку №СФ-0000209 від 16.03.2012. При цьому вказаний рахунок позивачем до суду не надано.

Отримання продукції (крупа гречана швидкорозварювальна) від ПП «Слава Плюс» позивачем за квітень 2012 року оформлено одною видатковою накладною від 18.04.2012 №СП-0000046, одною товарно-транспортною накладною від 16.04.2012 №29 та одною податковою накладною від 18.04.2012 №7 (том 2 а.с. 33-36).

Суд зазначає, що у видатковій накладній від 18.04.2012 №СП-0000046 вказано, що вона виписана на підставі рахунку-фактури №СП-0000048 від 18.04.2012. Проте, позивачем не надано до суду рахунок-фактуру № СП-0000048 від 18.04.2012.

Дослідженням товарно-транспортної накладної від 16.04.2012 №29 установлено, що в ній зазначено прізвище водія (ОСОБА_10) та здійснено посилання на подорожній лист, відомостей про який не наведено. В ТТН наявні підписи трьох осіб - водія, особи, що видала товар, особи, що прийняла товар, проте прізвища цих осіб не зазначено, що унеможливлює їх встановлення. До суду не надано довіреності на водія ОСОБА_10, який згідно з товарно-транспортною накладною здійснював перевезення товару.

Дослідженням податкової накладної від 18.04.2012 №7 установлено, що її оформлено на підставі договору поставки від 01.11.2011 №114. Проте, позивачем не надано цей договір суду на підтвердження реальності вчиненої господарської операції.

Розрахунки позивача з контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №153 від 26.03.2012. Дослідженням судом цього платіжного доручення встановлено, що в ньому зазначено призначення платежу - за крупу гречану згідно рахунків №СП-0000039 від 23.03.2012 та №СП-0000040 від 26.03.2012. При цьому вказаних рахунків позивачем до суду не надано.

Отримання продукції (калібрований соняшник) від ТОВ «Маколі» позивачем за червень 2012 року оформлено двома видатковими накладними від 04.06.2012 №М-00000175 та від 10.05.2012 №М-00000151, двома товарно-транспортними накладними від 04.06.2012 №М-00000140 та від 10.05.2012 №М-00000118 та двома податковими накладними від 01.06.2012 №6 та від 03.04.2012 №7 (том 2 а.с. 37-43).

Суд зазначає, що у видаткових накладних від 04.06.2012 №М-00000175 та від 10.05.2012 №М-00000151 вказано, що їх виписано на підставі рахунку-фактури №М-00000161 від 21.05.2012 та №М-00000104 від 30.03.2012. Проте, позивачем не надано до суду рахунки-фактури №М-00000161 від 21.05.2012 та №М-00000104 від 30.03.2012.

Дослідженням товарно-транспортних накладних від 04.06.2012 №М-00000140 та від 10.05.2012 №М-00000118 установлено, що в них зазначено автопідприємство, яке здійснювало перевезення (ФОП ОСОБА_11, АФ-Транзит), зазначено прізвище водія (ОСОБА_12, ОСОБА_13.) та здійснено посилання на подорожні листи, відомостей про які не наведено. До суду не надано довіреностей на водіїв ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які згідно з товарно-транспортними накладними здійснювали перевезення товару.

Відомостей щодо правових підстав залучення ним чи контрагентом саме вказаного перевізника до перевезення зазначеного товару позивачем не надано.

Дослідженням податкових накладних від 01.06.2012 №6 та від 03.04.2012 №7 установлено, що їх оформлено на підставі договору поставки від 12.01.2012 №120102. Проте, позивачем не надано цей договір суду на підтвердження реальності вчиненої господарської операції.

Розрахунки позивача з контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №268 від 24.05.2012. Дослідженням судом цього платіжного доручення встановлено, що в ньому зазначено призначення платежу - за соняшник згідно рахунку №М-00000161 від 21.05.2012. При цьому вказаний рахунок позивачем до суду не надано.

Отримання продукції (крупа гречана швидкорозварювальна) від ТОВ «Арго» позивачем за травень 2012 року оформлено одною видатковою накладною від 17.05.2012 №АБ-0000173, одною товарно-транспортною накладною від 17.05.2012 №33 та одною податковою накладною від 17.05.2012 №19/2 (том 2 а.с. 44-47).

Суд зазначає, що у видатковій накладній від 17.05.2012 №АБ-0000173 вказано, що її виписано на підставі рахунку-фактури №АБ-0000013 від 16.05.2012. Проте, позивачем не надано до суду рахунок-фактуру №АБ-0000013 від 16.05.2012.

Дослідженням товарно-транспортної накладної від 17.05.2012 №33 установлено, що в ній зазначено прізвище водія (ОСОБА_14) та здійснено посилання на подорожній лист, відомостей про який не наведено. В ТТН наявні підписи трьох осіб - водія, особи, що видала товар, особи, що прийняла товар, проте прізвища цих осіб не зазначено, що унеможливлює їх встановлення. До суду не надано довіреності на водія ОСОБА_14, який згідно з товарно-транспортною накладною здійснював перевезення товару.

Дослідженням податкової накладної від 17.05.2012 №19/2 установлено, що її оформлено на підставі договору поставки від 03.05.2012 №008. Проте, позивачем не надано цей договір суду на підтвердження реальності вчиненої господарської операції.

Розрахунки позивача з контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №255 від 16.05.2012. Дослідженням судом цього платіжного доручення встановлено, що в ньому зазначено призначення платежу - за крупу гречану згідно рахунку №АБ-0000013 від 16.05.2012. При цьому вказаний рахунок позивачем до суду не надано.

Отримання продукції (крупа гречана швидкорозварювальна) від ПП «Слава Плюс» позивачем за травень 2012 року оформлено одною видатковою накладною від 17.05.2012 №СП-0000051, одною товарно-транспортною накладною від 17.05.2012 №34 та одною податковою накладною від 17.05.2012 №3 (том 2 а.с. 48-51).

Суд зазначає, що у видатковій накладній від 17.05.2012 № СП-0000051 вказано, що її виписано на підставі рахунку-фактури № СП-0000053 від 17.05.2012. Проте, позивачем не надано до суду рахунок-фактуру № СП-0000053 від 17.05.2012.

Дослідженням товарно-транспортної накладної від 17.05.2012 №34 установлено, що в ній зазначено прізвище водія (ОСОБА_14) та здійснено посилання на подорожній лист, відомостей про який не наведено. В ТТН наявні підписи трьох осіб - водія, особи, що видала товар, особи, що прийняла товар, проте прізвища цих осіб не зазначено, що унеможливлює їх встановлення. До суду не надано довіреності на водія ОСОБА_14, який згідно з товарно-транспортною накладною здійснював перевезення товару.

Дослідженням податкової накладної від 17.05.2012 №3 установлено, що її оформлено на підставі договору поставки від 01.11.2011 №114. Проте, позивачем не надано цей договір суду на підтвердження реальності вчиненої господарської операції.

Розрахунки позивача з контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №223 від 28.04.2012. Дослідженням судом цього платіжного доручення встановлено, що в ньому зазначено призначення платежу - за крупу гречану згідно рахунку СП-0000048 від 18.04.2012. При цьому вказаний рахунок позивачем до суду не надано.

Отримання продукції (кукурудзяні палички) від ФОП-ОСОБА_15. позивачем за травень 2012 року оформлено двома накладними від 11.05.2012 №34 та від 03.05.2012 №31 (том 2 а.с. 52-55).

Розрахунки позивача з контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №243 від 11.05.2012 та №256 від 17.05.2012. Дослідженням судом цих платіжних доручень встановлено, що в них, зазначено призначення платежу - за крупу гречану згідно договору від 30.04.2012. При цьому вказаний договір позивачем до суду не надано.

Суд зазначає, що в усіх документах зазначено, що товар постачався до позивача за адресою АДРЕСА_1, яка є юридичною адресою позивача. Разом з тим, суд бере до уваги, що товар вимірювався та поставлявся у великих кількостях (в тоннах), відтак не міг прийматися, зважуватися та зберігатися в квартирі жилого будинку, де зареєстрований позивач. З матеріалів справи вбачається, що офісне приміщення позивача розташоване у будинку, який є гуртожитком, тобто також не пристосований для зберігання великої кількості товару.

До суду представником позивачем не надано ні документів, на які здійснено посилання у вищевказаних первинних бухгалтерських документах, які підлягали оформленню у разі реального здійснення господарської операції, ні інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом. На вимогу суду позивачем не надано також доказів зберігання товару у позивача та рух товару на складі тощо.

Крім того, суд бере до уваги, що листом позивача від 09.08.2012 повідомлено податковий орган про те, що головний бухгалтер ПП «Бегриль» перебуває в черговій відпустці з 1 по 14 серпня 2012 р., у зв'язку з чим просив розпочати перевірку після 15.08.2012.

На підтвердження перебування працівників підприємства у день перевірки в офісному приміщенні позивачем надано роздруківки трафіку телефонних розмов з телефону, встановленому у цьому офісному приміщенні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання товарів та послуг від контрагентів до покупця, яким є позивач.

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані видаткові накладні та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (договори купівлі-продажу та поставки, які зазначені в податкових накладних, рахунки-фактури, акти приймання-передачі товару, відомості щодо перевірки його кількості та якості, довіреності на осіб, які отримували продукцію, довіреності на осіб, які здійснювали перевезення товару, подорожні листи, договори на перевезення з автоперевізником, рахунки, відомості щодо складських приміщень позивача з даними щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, акт, талон замовника на товар, наявність відповідного місця зберігання товару, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів до позивача тощо).

Суд бере до уваги, що позивачем не в повному обсязі надано документи, які підтверджують транспортування товару та у достатній мірі відображали б суть цієї господарської операції.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Кодексу встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що позивачем до суду надано податкові накладні, які на думку позивача підтверджують поставку товару.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про завищення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень, червень 2012 року прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських та податкових документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Суд бере до уваги, що позивачем на вимогу суду для підтвердження реальності господарських операцій надано лише вищевказані видаткові накладні та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. При цьому позивачем на вимогу суду не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій.

Отже, позивачем на вимогу суду не надано доказів, які підтверджують реальне виконання договорів поставки та купівлі-продажу товару від контрагентів, цих договорів теж не надано, як не надано й інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій.

Як встановлено судом при дослідженні наданих позивачем документів, в окремих документах відсутні необхідні відомості про зміст господарської операції, засоби, які використано, її учасників, що унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не є належними і достатніми доказами і тому не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання товару, послуг без їх фактичного надання тощо). Саме про це свідчить відсутність тих документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому суд бере до уваги, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт передачі товару та послуг від контрагентів позивача до позивача не підтверджується документально.

Крім того, суд бере до уваги наступне. Відповідно до приписів ст. 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

При цьому суд зазначає, що позивачем у ході перевірки на отримані запити податкового органу про надання документів та інформації такі документи надано не було. Ці документи не було надано позивачем податковому органу і при наданні заперечень на акти перевірок та при оскарженні прийнятих податкових-повідомлень рішень. Відсутні у справі відомості про те, що працівники податкового органу відмовилися приймати від позивача такі документи, не зазначав про подібні факти у своїх скаргах і сам позивач. Отже, позивач не виконав передбачений ПК України обов'язок надання контролюючому органу необхідних для перевірки документів та не скористався своїм правом надання вказаних документів для підтвердження даних податкового та бухгалтерського обліку і звітності.

Відтак, з наведених підстав в силу приписів ст. 44 ПК України податковий орган правомірно визнав, що у позивача ці документи відсутні, відтак позивач не вправі посилатися на ці документи у разі їх подальшого надання податковому органу не в порядку та поза строками, визначеними ПК України, а також не вправі формувати податковий кредит та суму до бюджетного відшкодування ПДВ без підтвердження даних податкової звітності вищевказаними документами.

Крім того, суд бере до уваги, що позивачу достовірно було відомо про проведення перевірки, оскільки своїм вищевказаним листом від 09.08.2012 він просив податковий орган перенести строк початку проведення перевірки та розпочати її після 15.08.2012. Крім того, як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивачу було відомо про підготовку до проведення цих перевірок, він мав телефони працівників податкового органу. Незважаючи на це, позивачем не було підготовлено необхідні для проведення перевірки документи.

Суд не бере до уваги твердження позивача про фальсифікацію податковим органом актів про відсутність позивача за юридичною та фактичною адресою, що на думку позивача підтверджується роздруківками трафіку телефонних розмов з телефону, встановленому в офісному приміщенні позивача, оскільки ці роздруківки не містять відомостей про осіб, які фактично здійснювали розмови, в них не зазначено наявність підключення інших телефонних апаратів на один номер та їх місцезнаходження тощо, відтак вони не можуть бути належними і достатніми доказами перебування в офісі позивача його посадових осіб у зазначений в актах податкового органу день та час.

Суд визнає, що позивачем на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, а надані докази: видаткові накладні та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення з урахуванням недоліків в їх оформленні та з огляду на інші докази у справі є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, визначення відповідачем зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковий періоди: травень 2012 року - 98786 грн. та червень 2012 року - 92682 грн., то вони є похідними від вимог про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2013 р.