Вирок № 32513164, 22.07.2013, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 1316/3782/12 Провадження № 1/450/71/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2013 Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарях Гук О.П., Пундор Б.Г.

з участю прокурорів Гаранджа Т.Є., Шмаков В.О.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, безпартійного, військовозобов"язаного, раніше не судимого,-

за ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України,-

в с т а н о в и в :

Органом досудового слідства обвинувачується ОСОБА_2 в тому, що 22.07.2012 р. близько 23 год. 30 хв. в кімнаті власного житлового будинку АДРЕСА_1, маючи умисел на умисне вбивство свого рідного брата ОСОБА_2, який раптово виник під час сварки на грунті неприязних відносин, з метою позбавлення життя останнього, правою рукою взяв зі стола кухонний ніж та реалізовуючи свій злочинний умисел завдав удар клинком вказаного ножа в ділянку життєво-важливих органів, а саме живіт потерпілого ОСОБА_2, спричинивши при цьому колото-різану рану передньої стінки живота з наскрізним ушкодженням стінки тонкого кишківника та брижі, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження та були небезпечними для життя в момент заподіяння. Важаючи, що він вчинив усі необхідні дії спрямовані на позбавлення життя, залишив знаряддя злочину, а саме ніж, в цій же кімнаті на столі, вийшов з вказаного приміщення. Проте, потерпілий ОСОБА_2 в подальшому був доставлений у медичний заклад, де йому надали кваліфіковану медичну допомогу та його життя було врятовано. Таким чином, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України, а саме закінчений замах на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав частково та пояснив, що 22.07.2012 р. він знаходився у житловому будинку АДРЕСА_1. У вказаному будинку проживає він, його мати, рідний брат ОСОБА_2 з дружиною та двома дітьми, зять і внучка брата. На протязі дня він з рідним братом ОСОБА_2 у вказаному будинку вживали спиртні напої, оскільки у зятя брата було день народження. Кількості випитих спиртних напоїв він не пригадує. Близько 23 год. 30 хв. він знаходився разом з матір"ю у своїй кімнаті, лежав на дивані та дивився телевізор. В цей час в кімнату зайшов його рідний брат ОСОБА_2 із яким у них розпочалась сварка. Із-за чого розпочалась сварка він не пригадує, однак вони обидвоє знаходились у стані алкогольного сп"яніння. Брат вдарив його декілька разів по обличчю, а оскільки він є слабшим із-за травми лівої руки, яка знаходиться в нерухомому стані і практично не виконує свої функції, то він з лежачого положення сів на диван, взяв правою рукою зі стола кухонний ніж та повідомив ОСОБА_2 щоб він не підходив. Вказаним ножем він хотів налякати брата, який знаходився неподалік, однак останнього це розізлило і він, зробивши крок вперед, впритул наблизився до нього, а лезо ножа в цей час було направлено в сторону останнього. Матір в цей час знаходилась біля них, їх розбороняла та намагалась припинити сварку. Коли брат впритул наблизився до нього, то лезо ножа попало йому в живіт нижче пупка. Як це відбулось він детально пригадати не може, однак рукою, у якій знаходився ніж, не замахувався і удар не наносив. Чи погрожував він брату не пригадує, однак якщо і погрожував, то лише з метою залякування. Після вчиненого дружина брата відразу викликала швидку допомогу, а він відкрив ворота на подвір"я, щоб автомобіль швидкої допомоги міг під"їхати безпосередньо до будинку, а в подальшому допомагав нести брата на носилках в автомобіль. Через деякий час приїхали працівники міліції, які у вказаному житловому будинку його затримали. Жодного умислу на умисне позбавлення життя та спричинення тілесних ушкоджень рідному брату ОСОБА_2 він не мав і про таке навіть не міг подумати, оскільки все життя вони проживали однією сім"єю, він водив брата до школи, проводили разом дозвілля та відзначали св"ята. Час від час у них в сім"ї виникали сварки, як і у всіх родинах, однак жодного разу між ними бійок не було, як і приводів в міліцію. Жили вони у злагоді. У вчиненому свою вину визнає та щиро розкаюється в тому, що з необережності спричинив своєму брату ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, оскільки непотрібно було брати ніж з метою залякування останнього, а необхідно було припинити конфлікт іншим способом.

Аналізуючи дії ОСОБА_2, згідно пред"явленого обвинувачення, суд вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 22.07.2012 р. він знаходився у житловому будинку АДРЕСА_1. У вказаному будинку проживає він з дружиною та двома дітьми, його зять, внучка, мати та рідний брат ОСОБА_2 На протязі дня він з рідним братом ОСОБА_2 у вказаному будинку вживали спиртні напої, оскільки у його зятя було день народження. Кількості випитих спиртних напоїв він не пригадує. Близько 23 год. 30 хв. його брат ОСОБА_2 разом з матір"ю знаходились у належній їм кімнаті, у яку він зайшов та розпочав з братом сварку. Із-за чого розпочалась сварка він не пригадує, однак вони обидвоє знаходились у стані алкогольного сп"яніння. Його брат лежав на дивані та дивився телевізор, а він вдарив його декілька разів по обличчю і відійшов на незначну відстань. Після цього його брат піднявся з лежачого положення, сів на диван та правою рукою взяв зі стола кухонний ніж, який направив у його сторону, а також повідомив, щоб він не підходив. Чи погрожував йому брат він не пригадує. Наявність у брата в руці ножа його розілило і він, зробивши крок вперед, впритул наблизився до нього. В цей час він відчув тепло внизу живота, нижче пупка, і відійшовши від брата побачив кров. Матір в цей час знаходилась біля них, їх розбороняла та намагалась припинити сварку. В подальшому обставин він не пригадує, оскільки на його думку втратив свідомість. Пригадує лише обставини його перебування в лікарні. Вважає, що брат ОСОБА_2 мав намір його налякати, оскільки є слабшим від нього із-за травми лівої руки, яка знаходиться в нерухомому стані і практично не виконує свої функції. Рукою з ножем він не замахувався, йому удару не наносив, а лише тримав таку попереду свого тіла. На його думку спричинення йому тілесних ушкоджень відбулось внаслідок наближення його тіла впритул до брата. Жодних погроз від брата не надходило, а якщо такі і були, то лише з метою його залякування. Вважає, що жодного умислу у ОСОБА_2 на його умисне позбавлення життя та спричинення йому тілесних ушкоджень не було, про таке він навіть не може подумати, оскільки все життя вони проживали однією сім"єю, його водив брат до школи, вони проводили разом дозвілля та відзначали св"ята. Час від час у них в сім"ї виникали сварки, як і у всіх родинах, однак жодного разу між ними бійок не було, як і приводів в міліцію. Жили вони у злагоді. Просить не позбавляти його брата волі, оскільки у них на утриманні є матір похилого віку, яку йому обтяжливо утримувати одному з врахуванням на його утриманні сім"ї. Стверджує, що тілесні ушкодження у нього утворились внаслідок його неправомірних дій. Жодних претензій майнового та морального характеру до брата ОСОБА_2 не має і в подальшому мати не буде.

Показаннями свідка ОСОБА_2 даними в судовому засіданні про те, що 22.07.2012 р. вона знаходилась у житловому будинку АДРЕСА_1. У вказаному будинку проживає вона, її два сина, невістка, двоє онуків, правнучка та зять одного із синів. На протязі дня її сини у вказаному будинку вживали спиртні напої, оскільки у зятя одного з них було день народження. Кількості випитих ними спиртних напоїв вона не пригадує. Близько 23 год. 30 хв. вона знаходилась разом з одним із синів, а саме ОСОБА_2, у належній їм кімнаті. Син лежав на дивані і дивився телевізор. Вона також лежала на дивані. В цей час в кімнату зайшов її другий син ОСОБА_2 і між рідними братами розпочалась сварка. Із-за чого розпочалась сварка вона не пригадує, однак вони обидвоє знаходились у стані алкогольного сп"яніння. ЇЇ син ОСОБА_2 вдарив лежачого ОСОБА_2 рукою по обличчю. Вона їх розбороняла і намагалась припинити сварку. Як було спричинено тілесні ушкодження одному із її синів вона не бачила, однак ОСОБА_2 сидів на дивані і з нього не піднімався, а другий син ОСОБА_2 час від часу наближався до першого сина. В подальшому вона побачила кров у сина ОСОБА_2 в районі живота та ніж, який лежав на столі покритий речовиною бурого кольору і зрозуміла, що вказаним ножем було спричинено тілесні ушкодження. Вважає, що її син ОСОБА_2 мав намір налякати її другого сина ОСОБА_2, оскільки є слабшим від нього із-за травми лівої руки, яка знаходиться в нерухомому стані і практично не виконує свої функції. Рукою з ножем, якого вона не бачила, він не замахувався та жодних ударів не наносив. На її думку спричинення тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_2 відбулось внаслідок наближення його тіла впритул до брата. Жодних погроз від її синів один одному не надходило, а якщо такі і були, то лише з метою залякування. Після вчиненого дружина її потерпілого сина відразу викликала швидку допомогу, а другий син ОСОБА_2 відкрив ворота на подвір"я, щоб автомобіль швидкої допомоги міг під"їхати безпосередньо до будинку, а в подальшому допомагав нести брата на носилках в автомобіль. Через деякий час приїхали працівники міліції, які у вказаному житловому будинку затримали її сина ОСОБА_2 Вважає, що жодного умислу у її сина ОСОБА_2 на умисне позбавлення життя та спричинення тілесних ушкоджень іншому сину ОСОБА_2 не було, про таке вона навіть не може подумати, оскільки все життя вони проживали однією сім"єю, брати любили один одного, старший водив молодшого до школи, вони проводили разом дозвілля та св"ята. Час від час у них в сім"ї виникали сварки, як і у всіх родинах, однак жодного разу між її синами бійок не було, як і приводів в міліцію. Жили вони у злагоді. Просить не позбавляти її сина волі, оскільки вона похилого віку та знаходиться у нього на утриманні, а він повністю допомагає їй по господарству, незважаючи на травму лівої руки.

Показаннями свідка ОСОБА_3, даними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні, оскільки в суді остання відмовилась давати показання відповідно до ст.63 Конституції України, про те, що 22.07.2012 р. вона знаходилась у житловому будинку АДРЕСА_1. У вказаному будинку проживає вона з чоловіком та двома дітьми, її зять, внучка, брат та матір її чоловіка. На протязі дня її чоловік ОСОБА_2 разом з рідним братом ОСОБА_2 у вказаному будинку вживали спиртні напої, оскільки у зятя було день народження. Під час св"яткування всі жартували та сміялись. Кількості випитих ними спиртних напоїв вона не пригадує. Близько 23 год. 30 хв. вона знаходилась разом з внучкою у належній їй кімнаті, в яку зайшла ОСОБА_2 та повідомила, що її чоловік стікає кров"ю. Коли вона зайшла в кімнату матері та брата її чоловіка, то побачила ОСОБА_2, який лежав на підлозі, тримався рукою за живіт і на одязі у нього було багато крові. Він втрачав свідомість. Обставини спричинення її чоловіку ОСОБА_2 тілесних ушкоджень їй невідомі, однак відомо, що це було спричинено його братом ОСОБА_2 ножем, який знаходився на столі в кімнаті матері та брата її чоловіка. Після цього вона побігла до сусідки ОСОБА_4, яка викликала швидку допомогу і її чоловіка було доставлено в лікарню. Між її чоловіком та братом останнього час від часу виникали сварки після вживання спиртних напоїв (т.1, а.с.68-70).

Показаннями свідка ОСОБА_5 даними в судовому засіданні про те, що він працює на посаді фельдшера швидкої медичної допомоги та 22.07.2012 р. здійснював виїзд у с.Полянка Пустомитівського району Львівської області з приводу ножового поранення чоловіка. В селі їх зустрів чоловік, який назвався братом потерпілого, пояснив, що ножем, який знаходився у нього в руках, було спричинено тілесні ушкодження його брату, та провів до будинку. В кімнаті будинку на підлозі лежав потерпілий, якому було надано необхідну медичну допомогу та доставлено в лікарню. Потерпілий час від часу втрачав свідомість, однак повідомив, що ножем, який знаходився у його брата, йому було спричинено тілесні ушкодження. Обставини спричинення тілесних ушкоджень йому невідомі.

Показаннями свідка ОСОБА_4, даними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні про те, що 22.07.2012 р. близько 23 год. 40 хв. до неї за адресою АДРЕСА_2, прибігла сусідка ОСОБА_3, яка повідомила, що її чоловіку ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження ножем, який знаходився у брата останнього ОСОБА_2, і просила викликати швидку допомогу, що вона і зробила. Обставини спричинення тілесних ушкоджень їй невідомі. Жодних конфліктів та сварок у родині ОСОБА_2 вона не чула та не спостерігала (т.1, а.с.71,72).

Показаннями свідка ОСОБА_6, даними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні про те, що він проживає у АДРЕСА_1. У вказаному будинку він є зятем ОСОБА_2 Обставини спричинення його тестю ОСОБА_2 тілесних ушкоджень братом останнього ОСОБА_2 йому невідомі. Час від часу між братами ОСОБА_2 та ОСОБА_2 виникали конфлікти, а зокрема коли вони обидвоє знаходились в стані алкогольного сп"яніння, однак такі були дуже рідко і закінчувались порузумінням між ними (т.1, а.с.73-75).

Показаннями свідка ОСОБА_7, даними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні про те, що вона проживає у АДРЕСА_1. У вказаному будинку вона є дочкою потерпілого ОСОБА_2 Обставини спричинення її батькові ОСОБА_2 тілесних ушкоджень братом останнього ОСОБА_2 їй невідомі. Час від часу між братами ОСОБА_2 та ОСОБА_2 виникали конфлікти, а зокрема коли вони обидвоє знаходились в стані алкогольного сп"яніння, однак такі були дуже рідко і закінчувались порузумінням між ними (т.1, а.с.132-135).

Показаннями свідка ОСОБА_8, даними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні про те, що він проживає у Львівській області Пустомитівському районі с.Полянка і знає родину ОСОБА_2. Про конфлікти між братами ОСОБА_2 та ОСОБА_2 йому нічого не відомо і таких він ніколи не спостерігав (т.1, а.с.156-158).

Протоколом огляду місця події з фототаблицею від 23.07.2012 р. встановлено, що в кімнаті житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться диван, біля якого розташований стіл на якому знаходиться ніж покритий речовиною бурого кольору (т.1, а.с.8-20).

Висновком №123/2012 від 27.07.2012 р. та висновком (додатковим) №144/2012 від 23.08.2012 р. судово-медичного експерта ОСОБА_9 встановлено, що у потерпілого ОСОБА_2 було виявлено одну колено-різану рану в ділянці передньої стінки живота з наскрізним ушкодженням стінки тонкого кишківника та брижі, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, що небезпечне для життя в момент спричинення. Вказане ушкодження могло виникнути 22.07.2012 р. о 23 год. 30 хв. від дії гострого предмету, яким міг бути клинок ножа у напрямку спереді назад, рана від якого була розташована в ділянці пупка. Після отримання вказаних тілесних ушкоджень потерпілий міг вчиняти активні дії, пересуватись та здійснювати активний опір. У випадку ненадання медичної допомоги могла наступити смерть потерпілого як правило через ускладнення після проникаючого поранення - перитоніт (гнійне запалення очеревини). Встановлення розташування відносно один до одного ОСОБА_2 та ОСОБА_2 під час спричинення тілесних ушкоджень є неможливим (т.1, а.с.124,125, т.2, а.с.29,30).

Допитаний в судовому засіданні свідок - судово-медичний експерт ОСОБА_9 пояснив, що тілесні ушкодження виявлені ним на тілі потерпілого ОСОБА_2 відносяться до тяжких навіть при відсутності пошкодження внутрішніх органів, оскільки саме проникаюче поранення у живіт відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Рана була колото-різана незначної глибини, приблизно 3-4 см., спричинена імовірно клинком ножа. Відсутність надання кваліфікованої медичної допомоги потерпілому могло спричинити його смерть, як правило через перетоніт, а саме гнійне запалення внутрішньої частини живота. Положення відносно один до одного ОСОБА_2 та ОСОБА_2 під час спричинення тілесних ушкоджень він вказати не може, однак описана ним у судово-медичних висновках рана утворилась внаслідок незначного зусилля, і на його думку характер вказаних пошкоджень не може свідчити про умисел особи позбавити життя потерпілого чи спричинити йому умисно тяжкі тілесні ушкодження, оскільки при наявності умислу, відведення назад руки з ножем та спричинення умисного удару, характер пошкоджень на тілі потерпілого був би іншим. Не виключено, що потерпілий міг наразитись на ніж шляхом подачі його тіла вперед впритул до тіла ОСОБА_2, який попереду себе тримав у руці ніж направлений лезом в сторону потерпілого, про що свідчить сам вислів колота рана. Жодних інших ушкоджень на тілі потерпілого виявлено не було.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 р. „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров"я особи" визначено, що кваліфікація за ст.15 ч.2 КК України закінчений замах на злочин, передбачений ст.115 ч.1 КК України, може бути вчинено лише з прямим умислом, зокрема коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб"єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. У випадках, коли особа, яка заподіяла потерпілому тяжке тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.128 КК.

Із первинних показань підсудного ОСОБА_2, та в подальшому під час його допиту органами досудового слідства, він пояснював, що хотів налякати потерпілого ОСОБА_2 та припинити розпочату між ними сварку. Жодного умислу на позбавлення життя та спричинення тілесних ушкоджень рідному брату ОСОБА_2 він не мав (т.1, а.с.21,48,53,113 т.2, а.с.78,88).

Показання підсудного ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_2 дані ними на досудовому слідстві щодо обставин нанесення удару ножем із відведенням назад руки та випередженням її вперед у тіло потерпілого, положення стоячи чи сидячи підсудного під час спричинення тілесних ушкоджень, висловлення підсудним в сторону потерпілого погроз вбивством (т.1, а.с.21-23, 47-50, 52-67, 102-107, 112-115, 136-139, 142-152, т.2, а.с.74-80, 87,88) спростовуються висновком №123/2012 від 27.07.2012 р. та висновком (додатковим) №144/2012 від 23.08.2012 р. судово-медичного експерта ОСОБА_9, зокрема його показаннями в суді та показаннями матері підсудного і потерпілого ОСОБА_2 (т.1, а.с.76-85).

Дані в судовому засіданні показання підсудним ОСОБА_2, потерпілим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_2 є послідовними, логічними та правдивими, і підстав піддавати їх сумніву немає, оскільки такі відповідають показанням свідка - судово-медичного експерта ОСОБА_9 Аналогічні показання надані в суді свідком ОСОБА_2 надавались таким органу досудового слідства, який їх жодним чином не спростував та до уваги не взяв.

Органом досудового слідства не встановлено, а судом не здобуто суб"єктивної сторони закінченого замаху на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, яка характеризується виною у формі умислу.

Підсудний ОСОБА_2 не мав і не міг мати при вказаних вище обставинах жодного умислу на позбавлення життя та спричинення тілесних ушкоджень рідному брату ОСОБА_2, оскільки жодних неприязних відносин між ними не було, все життя вони проживали спільно однією родиною в злагоді, проводили разом дозвілля та відзначали св"ята. Після вчиненого ОСОБА_2 вчинив усі необхідні дії для надання допомоги потерпілому ОСОБА_2

Лише наявність сварки в родині на побутовому рівні не може свідчити про умисел підсудного ОСОБА_2 на протиправне заподіяння рідному брату ОСОБА_2 смерті чи спричинення йому тілесних ушкоджень.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає доведеною винність підсудного ОСОБА_2 у вчинені злочину і його дії слід кваліфікувати за ст.128 КК України, оскільки він вчинив необережне тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2

Отже, органом досудового слідства невірно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України і такі слід перекваліфікувати на ст.128 КК України.

Обираючи підсудному ОСОБА_2 міру покарання, який фактично затриманий працівниками міліції в ніч з 22.07.2013 р. на 23.07.2013 р., суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який раніше не судимий (т.1, а.с.91), повністю визнав свою вину у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, сприяв розкриттю злочину, розкаюється у вчиненому, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває (т.1, а.с.89,90), має на утриманні матір похилого віку (т.1, а.с.92, т.2, а.с.68), та враховуючи наведені і визнані судом обставини такими, що пом"якшують покарання, а також обтяжуючі покарання обставини як вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння та негативну характеристику з місця проживання із-за зловживання спиртними напоями (т.1, а.с.92), вважає за можливе обрати йому покарання в межах санкції ст.128 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі, яке із застосуванням ст.72 КК України у співвідношенні слід визначити 1 (один) рік позбавлення волі.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 р. суд з власної ініціативи приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 в доход держави витрати Пустомитівської центральної районної лікарні на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 2080,50 грн. (т.2, а.с.58,59), а також 588,00 грн. на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, код 25575150, рахунок 31259272210042, банк ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014 за проведення експертного дослідження (т.1, а.с.204).

Крім цього, суд вважає за необхідне, речові докази, які знаходяться на зберіганні Пустомитівського РВ ГУМВСУ у Львівській області, а саме фрагменти деревини, зрізи нігтьових пластин та ніж, слід знищити, а футболку слід повернути потерпілому ОСОБА_2 (т.2, а.с.34).

Паспорт громадянина України ОСОБА_2, який знаходиться при матеріалах кримінальної справи, та труси, штани, футболки і шкарпетки, які знаходяться на зберіганні Пустомитівського РВ ГУМВСУ у Львівській області (т.2, а.с.35), слід повернути ОСОБА_2

Постанову від 13.08.2012 р. про накладення арешту на цінності та майно ОСОБА_2 (т.2, а.с.60) слід скасувати.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України 1960 року, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, із застосуванням ст.72 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 у виді взяття під варту залишити без змін.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 23.07.2012 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 в доход держави витрати Пустомитівської центральної районної лікарні на лікування потерпілого ОСОБА_10 в розмірі 2080,50 грн.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 588,00 грн. на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, код 25575150, рахунок 31259272210042, банк ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014 за проведення експертного дослідження.

Речові докази по справі, які знаходяться на зберіганні Пустомитівського РВ ГУМВСУ у Львівській області, а саме фрагменти деревини, зрізи нігтьових пластин та ніж - знищити, футболку - повернути потерпілому ОСОБА_10.

Паспорт громадянина України ОСОБА_2, який знаходиться при матеріалах кримінальної справи, та труси, штани, футболки і шкарпетки, які знаходяться на зберіганні Пустомитівського РВ ГУМВСУ у Львівській області - повернути засудженому ОСОБА_2.

Постанову від 13.08.2012 р. про накладення арешту на цінності та майно засудженого ОСОБА_2 - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення через Пустомитівський районний суд Львівської області.

СуддяВ. Є. Мусієвський