Постанова № 32511823, 18.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року 810/3308/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представників позивача - Демянюка В.П., Підлісецького Ю.Г.,

представника відповідача - Гайдая В.Ф.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

26 червня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус» (ТОВ «Глобус», товариство) із позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 лютого 2013 року №0000072203 та №0000082203.

Зазначали, що порушення податкового законодавства контрагентом підприємства не є підставою для позбавлення ТОВ «Глобус» права на відшкодування податку на додану вартість та для формування висновків про те, що позивачем нібито вчинено порушення податкового законодавства. Наголошували, що позивач діяв правомірно та має усі необхідні документи на підтвердження товарності операцій.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення товариством господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про визначення суми грошового зобов'язання та стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта № 198/2203/31420951 від 25 січня 2013 року у період з 17 по 23 січня 2013 року на підприємстві проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Глобус» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Кабель електротрейд» з 1 січня 2012 року по 31 січня 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ТОВ «Глобус» порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50662 грн. та завищено від'ємне значення із цього податку за січень 2011 року на суму 3141 грн.; ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, п.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків під час взаємовідносин ТОВ «Глобус» з ТОВ «Кабель електротрейд».

На підставі Акта перевірки, 7 лютого 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000082203 із донарахуванням податку на додану вартість на суму 3141 грн., №0000072203 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем - 50662 грн. і штрафних санкцій у сумі - 25331 грн. із цього ж податку.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача та відповідача вбачається, що приводом для перевірки та підставою твердження про безтоварність угоди є опосередковані дані, зокрема Акт Яготинської МДПІ Київської області Державної податкової служби №61/2200/37341074 від 1 листопада 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кабель електротрейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року (а.с.154-161).

Проте врахування зазначеного у якості єдиного доказу є передчасним.

Згідно статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Васільківської міської ради Київської області 9 квітня 2001 року (а.с.84-88), перебуває на податковому обліку у Васильківській ДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: неспеціалізована оптова торгівля; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля хімічними продуктами; діяльність у сфері права; консультування з питань комерційної діяльності й керування; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

У ході судового розгляду встановлено, що у січні 2012 року між позивачем та ТОВ «Кабель електротрейд» укладено договір №2 від 4 січня 2012 року, згідно якого Постачальник (ТОВ «Кабель електротрейд») зобов'язується в порядку та на умовах, зазначених у договорі, виконати постачання обладнання та хімічної сировини, визначених у специфікаціях, на користь Покупця (ТОВ «Глобус») у кількості та обсягах відповідно до замовлення останнього, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар (а.с.36-38, 182-183). Також надано додаток №1 до цього договору щодо регламенту виконання комплексу робіт по монтажу систем вентиляції та кондиціювання із детальним описом робіт, одиниць їх виміру, вартості. Граничним строком оплати вказано 31 січня 2014 року.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подані завірені копії наступних документів:

- податкова накладна №8 від 12 січня 2012 року на суму 38425,58 грн. (ПДВ 6404,20 грн.) (а.с.39, 83), видаткова накладна №РН-00006.1 від 12 січня 2012 року (а.с.82);

- податкова накладна №13 від 16 січня 2012 року у сумі 50543,90 грн. (ПДВ 8423,98грн.) (а.с.40-41), видаткова накладна №РН-00010.1 від 16 січня 2012 року (а.с.42, 78);

- податкова накладна №22 від 17 січня 2012 року у сумі 58664,53грн. (ПДВ 9777,42 грн.) (а.с.43), видаткова накладна №РН-000013 від 17 січня 2012року (а.с.44, 75);

- податкова накладна №26 від 27 січня 2012 року у сумі 58582,46 (ПДВ 9763,74 грн.) (а.с.45,65), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) РН-АКТ1 (а.с.46, 64);

- податкова накладна №32 від 30 січня 2012 року у сумі 58582,46 (ПДВ 9763,74 грн.) (а.с.47, 67), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) РН-АКТ2 (а.с.48, 66);

- податкова накладна №33 від 31 січня 2012 року у сумі 33660 (ПДВ 5610 грн.) (а.с.50, 74), видаткова накладна № РН-00023.1 від 31 січня 2012 року (а.с.50, 73);

- податкова накладна №34 від 31 січня 2012 року у сумі 13582,46 (ПДВ 2263,74 грн.) (а.с.51, 69), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) РН-АКТ3 (а.с.52, 68);

- рахунок-фактура №00024.2 (а.с.71), податкова накладна №35 від 31 січня 2012 року у сумі 3350,16 (ПДВ 558,36 грн.) (а.с.53, 72), видаткова накладна № 00024.2 від 31 січня 2012 року (а.с.54, 70);

- податкова накладна №36 від 31 січня 2012 року у сумі 7426 (ПДВ 1237 грн.) (а.с.55, 81), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) РН-АКТ4 (а.с.56, 80).

Оригінали перерахованих документів було оглянуто у судовому засіданні та встановлено відповідність їм долучених до матеріалів справи копій. Суд підкреслює, що недоліків у оформленні первинних документів та податкових накладних податковим органом не виявлено.

Стосовно робіт із установки кондиціонера, то хоча контрагенти розцінили їх помилково як постачання обладнання, однак, враховуючи можливість укладання змішаних та непонайменованих договорів і принцип свободи договорів, передбачені Цивільним кодексом України, та фактичні наміри і дії сторін договору, суд не вбачає порушень законодавства позивачем при цьому.

На підтвердження використання поставлених товарів у власній господарській діяльності, товариством надано договір купівлі-продажу технічних мийних засобів №14/12 із ТОВ «Хімтек плюс» (а.с.103-104), а також видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні на виконання такого договору (а.с.105-136). Суд зазначає, що товари, придбані ТОВ «Глобус» у ТОВ «Кабель електротрейд», є ідентичними тим, які у подальшому реалізовувались позивачем товариству «Хімтек плюс».

Щодо робіт із установки кондиціонерів, то вони були складовими у обсязі договірних відносин позивача із ТОВ «ХЛІБ ІНВЕСТБУД» (договір №18/04-01 від 18 квітня 2011 року (а.с.184-188), за умовами якого ТОВ «Глобус» приймає на себе зобов'язання встановити та налагодити вентиляції і кондиціювання повітря в приміщенні актового залу ТОВ «ХЛІБ ІНВЕСТБУД» за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського 1. Також подано специфікацію до договору, акт виконаних робіт від 31 січня 2012 року та копії банківських виписок щодо оплати (а.с.187-188,171-172). Так, позивач, у цьому випадку, був посередником, кондиціонери доставлялися безпосередньо товариству «ХЛІБ ІНВЕСТБУД» транспортом позивача, де і проводилась їх установка.

На підтвердження наявності кредиторської заборгованості позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 1 січня 2011 року по 31 травня 2013 року.

Крім того, позивачем подано податкову декларацію із податку на додану вартість за січень 2012 року з додатками, у якій повністю відображено господарські операції з ТОВ «Кабель електротрейд» (а.с.176-181).

Суд звертає увагу, що висновки податкового органу у спірних відносинах ґрунтуються виключно на Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кабель електротрейд» та його контрагентів.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність базуються на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочину належними доказами не спростовуються.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між придбанням товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що визнання правочину недійсним має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; так податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків ніякі послуги не надавались, а товари не отримувались від його контрагента.

До того ж, за приписами пункту 73.5 статті 75 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, відтак висновки, викладені у акті перевірки, суперечать приписам пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинення цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Також суд звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих помилок у оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ТОВ «Глобус» та ТОВ «Кабель електротрейд», встановлено їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - податковим органом не надані.

Суд також враховує, що на момент судового розгляду ТОВ «Кабель електротрейд» є належно зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною особою, відомостей щодо відсутності його за місцезнаходженням - немає.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару, виконання робіт підтверджується документально; реальності таких операцій податковим органом не спростовано.

За недоведеності відповідачем того, що товари контрагентом не постачались, а роботи - не виконувались, висновки Інспекції є безпідставними.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарських операцій та правомірності оскаржуваних повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 791,35 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 7 лютого 2013 року №0000072203, №0000082203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус» судовий збір у сумі 791(сімсот дев'яносто одна) грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 липня 2013 р.