Рішення № 32511005, 15.07.2013, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1330/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"15" липня 2013 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського акціонерного товариства "Турбівське", третя особа: реєстратор Липовецького виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до Сільськогосподарського акціонерного товариства "Турбівське", третя особа: реєстратор Липовецького виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК про визнання договору оренди землі недійсним.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує у позовній заяві на те, що 10 січня 2011 року в Турбові, Липовецького району, Вінницької області було укладено договір оренди землі № 745 між ним, ОСОБА_1, з одного боку та відповідачем Сільськогосподарське акціонерне товариство «Турбівське» (САТ «Турбівське»), в особі голови правління Дмитрука Володимира Михайловича. Про що одразу було підписано Акт приймання-передачі об'єкта оренди. Зареєстрований договір був реєстратором Липовецького виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК - 19 березня 2012 року. Ураховуючи те, що вказаний договір оренди землі не містить кадастрового номера, місця розташування земельної ділянки, у ньому не зазначено умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що є істотними умовами договору оренди у відповідності до положень ст.15 Закону України "Про оренду землі", а відтак мають обов'язковий характер при укладенні такого договору, просив суд визнати його недійсним.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача Шашкіна В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала просила суд в задоволенні позову відмовити, свою позицію вона аргументувала, посилаючись на заперечення, яке надала в письмовому вигляді. Заперечення мотивоване тим, що САТ «Турбівське» заключило Договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 10 січня 2011 року. Даний Договір був зареєстрований у відділі Державного земельного кадастру м. Липовця 19.03.2012 року. Відповідно до діючого Договору оренди було присвоєно кадастровий номер земельній ділянці, яку орендує САТ «Турбівське», - №052220004002325 представником служби ДЗК Ковальчуком Д.О. Пояснити, чому термін реєстрації Договору оренди даної земельної ділянки затягнувся, належить до компетенції реєстраційної служби, у якій проходила реорганізація, яка тривала понад 8 місяців, відповідно дані документи залишались без руху, тобто не реєструвались, так як не були визначені повноваження служб, хто чим повинен займатись. Договір оренди землі, що укладений з ОСОБА_1 - це типовий Договір згідно умов чинного законодавства, яке існувало на момент його укладення. В ньому передбачені усі пункти, які існували на момент його укладення. Умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки - таких пунктів на момент укладення Договору оренди не було оговорено в законодавстві. Постановою КМУ від 24.01.2000 року № 119 було унормовано, що якщо Договір оренди землі укладено до внесення змін до законодавства, а саме до 07.07.2011 року і на сьогодні цей Договір не переукладався, то вносити зміни у нього не потрібно, адже він відповідав чинному законодавству на момент його підписання. При укладенні оспорюваного Договору оренди, позивач був ознайомлений з його змістом, що підтверджує власноруч поставленим ним підпис, тому підстав для розірвання Договору оренди, на їх думку, не має. Крім того, в запереченні вказано, що відповідно до умов Договору, розрахунки з власниками земельних часток (паїв), у тому числі й позивачем, проводились, як в натуральній формі, так і в грошовому виразі, а також в змішаній формі за бажанням громадян. ОСОБА_1, за проміжок дії умов заключеного Договору, ніяких нарікань ні в письмовій формі, ні в усній до САТ «Турбівське» не пред'являв, а тому, на думку відповідача, звинувачення в позовній заяві є безпідставні. Вважає, що підстав для розірвання Договору не має, Договір був чинний і передбачав усі пункти закону, які діяли в законодавстві на момент його укладення, тому в позові слід відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - реєстратор Липовецького районного виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового розгляду був оповіщений в установленому законом порядку за місцезнаходженням юридичної особи.

Ураховуючи те, що позивач скористався своїми правами передбаченими ч.2 ст.158 ЦПК України, а представник третьої особи не з'явився в судове засідання без поважних причин, суд вважає, що не має перешкод щодо розгляду справи в даному судовому засіданні, а тому проводить його на підставі доказів, що містяться у справі.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №433231 виданого на підставі розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №89 від 25.03.2010 року, ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 2,7351 га, яка розташована на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №011004400611 - 14 вересня 2010 року.

10.01.2011 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та САТ "Турбівське" в особі голови правління Дмитрука В.М. з іншої сторони було укладено договір оренди землі за №745, предметом якого є земельна ділянка, яка належна позивачеві відповідно до вищевказаного Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №433231. В силу акта приймання - передачі об'єкта оренди від 10.01.2011 року, орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку відповідно до договору оренди землі за №745. Вказаний договір був зареєстрований у Липовецькому районному відділі ДЗК, про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 19 березня 2012 року за №052220004002325.

Відносини, що виникли між сторонами пов'язані з орендою землі, а тому регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та спеціальними нормативно - правовими актами, зокрема: Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV.

Статтею 93 ч.8 Земельного кодексу України, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" (далі Закону), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як слідує зі статей 4, 5 Закону, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно ст.13 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Форма договору оренди землі, передбачена ст.14 Закону, де зазначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як слідує зі змісту ст.ст.18 Закону, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Із здобутих у справі доказів судом було встановлено, що 10.01.2011 року між сторонами було укладено договір оренди землі належної позивачеві на праві приватної власності, тобто особами (орендарем та орендодавцем) було вчинено дію, яка була спрямована на реальне набуття, зміну їх цивільних прав та обов'язків. Вказаний договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації, тобто 19 березня 2012 року.

Судом встановлено, що зміни до абзацу другого частини першої статті ст. 15 Закону України "Про оренду землі" в частині доповнення істотними умовами такими як об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) були внесені Законом України від 07.07.2011 р. N 3613-VI. Тобто на момент набрання чинності оспорюваним договором оренди за №745 від 10.01.2011 року - 19 березня 2012 року такі істотні умови як кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки були обов'язковими, що спростовує доводи відповідача у тій частині, що Договір оренди землі з позивачем було укладено до 07.07.2011 року, тобто до внесення змін до законодавства, а тому його переукладати чи вносити у нього зміни не було необхідності, а також що порушення термінів реєстрації договору оренди землі є виною реєстраційної служби ДЗК.

Частиною 2 ст.15 Закону, було передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині першій статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, з аналізу вищевказаних норм законодавства, слідує, що відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким прикладом є постанови Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах від 18 липня 2012 р. № 6-77 цс 12, від 4 квітня 2012 р. № 21 цс 12.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а оспорюваний правочин задля захисту прав позивача має бути визнаний судом недійсним, відтак позов слід задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керуючись положеннями ст.88 ЦПК України, а тому присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та ст.ст.1, 4, 5, 13, 15, 16, 18 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст.93 ч.1,124 ч.4, 152 ч.3 ЗК України, постановами Верховного Суду України від 18 липня 2012 р. № 6-77 цс 12, від 4 квітня 2012 р. № 21 цс 12, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 58-60, 158, 169, 208, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського акціонерного товариства "Турбівське", третя особа: реєстратор Липовецького виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 745 укладений 10.01.2011 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським акціонерним товариством «Турбівське», в особі голови правління Дмитрука Володимира Михайловича та зареєстрований у Липовецькому районному відділі ДЗК 19.03.2012 року за №052220004002325.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське"(юридична адреса: Вінницька область Липовецький район смт. Турбів, вул. Миру, 147, МФО 302689, код ЄДРПОУ 00385632, ПАТ «ПриватБанк» м. Вінниця, р/р №26004055308842) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко