Постанова № 32510346, 16.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 липня 2013 р. Справа № 802/1541/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: Охрімовського Я.В.

представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_2 в порушення податкового законодавства не сплачує належні суми податків у встановлені законом терміни і станом на 19.03.2013р. за ним рахується заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість у сумі 85024,50 грн., визначена податковим повідомленням-рішенням № 0000511700/1 від 18.03.2008р., та по податку з доходів фізичних осіб у сумі 857,42 грн., визначена податковим повідомленням-рішенням № 0000521700/1 від 18.03.2008р.

Ухвалою суду від 16.07.2013 року задоволено клопотання представника позивача та визнано поважними причини строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 коштів в рахунок погашення податкового боргу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 статті 49 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Відповідно до частини 2 зазначеної вище статті особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, з 30.01.2008р. по 11.02.2008р. головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Вінницькій області та Вінницької МДПІ проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_2 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2007р.

За результатами перевірки складено акт № 8-17/НОМЕР_1 від 11.02.2008р., в якому зазначено, що перевіркою встановлено наступні порушення, зокрема:

- всього за перевіряємий період, із врахуванням вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено заниження зобов`язань по податку на додану вартість на загальну суму 48511 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 8172 грн., внаслідок чого, на підставі ст. 2, 3, 4, 6, 7 цього ж Закону, ФОП ОСОБА_2 донараховано податку на додану вартість у сумі 56683 грн.;

- всього за перевіряємий період, за порушення вимог п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ФОП ОСОБА_2 донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1874,83 грн.

На підставі висновків акту перевірки Вінницькою МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000511700/0 від 18.02.2008 року, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 56683,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 28341,50 грн.;

№ 0000521700/0 від 18.02.2008 року, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 1874,83 грн.

В процесі адміністративного оскарження згаданих рішень, скарги позивача залишені без задоволення, а Вінницькою МДПІ 18.03.2008р. прийняті нові податкові повідомлення - рішення № 0000521700/1 та № 0000511700/1 з залишеними без змін сумами визначених податкових зобов'язань.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх в судовому порядку до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 року, позов ФОП ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000511700/1 від 18.03.2008р. та другу податкову вимогу № 2/1478 від 06.06.2008р. в частині визначення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 85024,50 грн., в решті позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

Пізніше, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2012 року, задоволено частково касаційну скаргу Вінницької МДПІ, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 року у справі № 2-а-8091/08 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000511700/1 від 18.03.2008р. та другої податкової вимоги № 2/1478 від 06.06.2008р. та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 року у справі № 2-а-8091/08 - залишено без змін.

Після направлення справи на новий розгляд Вінницький окружний адміністративний суд 17.07.2012 року постановив ухвалу про залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_2 до Вінницької МДПІ про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги без розгляду.

Таким чином, позивач вважає, що сума грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_2 по податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб, визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2008 року №№ 0000511700/1, 0000521700/1, є узгодженою, а тому, просить суд стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу на суму 85881,92 грн.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Так, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (тут і далі по тексту, Закон в редакції чинній на момент прийняття податкових повідомлень-рішень, якими визначену суму грошового зобов`язання, яку позивач просить стягнути з відповідача) передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

В свою чергу, статтею 254 КАС України передбачено, зокрема, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

При цьому, відповідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважається податковим боргом.

З аналізу норм даного підпункту слідує, що податковий борг визначається як сума саме узгодженого грошового зобов`язання, не сплачена платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк.

Таким чином, суд, керуючись вищевказаними нормами Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що суми грошових зобов`язань по податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2008 року №№ 0000511700/1, 0000521700/1, станом на день звернення з даним позовом до суду (02.04.2013р.) є узгодженими, а тому вважаються податковим боргом, який підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, як видно із витягу облікової картки, яка міститься в матеріалах справи, сума заборгованості відповідача по податку з доходів фізичних осіб зменшилася до 857,42 грн. в зв`язку з частковою сплатою останнім.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед бюджетом становить 85881,92грн.

На час розгляду справи судом доказів сплати вказаної суми податкового боргу відповідачем не надано.

В силу п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на виконання зазначеної норми Вінницькою МДПІ виставлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/869 від 11.04.2008р. та другу податкову вимогу № 2/1478 від 06.06.2008р.

Вказані податкові вимоги відповідачем залишені без виконання.

Згідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 цієї статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Частиною 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владний повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківський рахунок НОМЕР_2, філія ПАТ ПІБ в м. Вінниці) кошти в рахунок погашення податкового боргу на суму 85881 грн. 92 коп. (вісімдесят п`ять гривень вісімсот вісімдесят одна гривня 92 копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна