Рішення № 32509927, 11.07.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3021/13-ц

Провадження № 2/265/1400/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

при секретарі Тушкановій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № MRXRRX12110004 від 31.01.2007 року в розмірі 63018,01 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору № MRXRRX12110004 від 31.01.2007 року відповідач отримав у ПриватБанку кредит у розмірі 3852,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом внесення позичальником грошових коштів (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 28.03.2013 року має заборгованість в сумі 63018,01 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3031,91 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом - 18737,53 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 703,00 гривень, пені за несвоєчасність виконання заборгованості за договором в сумі 37068,52 гривень, також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500,00 гривень (фіксована частина) та в сумі 2977,05 гривень (процентна складова).

Оскільки відповідач, в порушення вимог Цивільного кодексу України і умов кредитного договору не виконує свої зобов'язання перед ПриватБанком, з посиланням на ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача - Шишелова Н.В. та Соколова Т.Л., які діють на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та додатково повідомили наступне. Грошові кошти, відповідно до укладеного договору, Банк відповідачу надав на умовах, встановлених у договорі. Однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання по договору не виконував, щомісячні платежі згідно до Графіку з 2007 року, не вносив. У зв'язку з чим, ПриватБанк звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПриватБанку заборгованість, яка станом на 22.01.2008 р. складала 8209,64 грн. Заява судом задоволена, судовий наказ винесено 08.02.2008 року. В подальшому відповідачем заборгованість за кредитом частково погашалась, сума, вказана у судовому наказі була сплачена, у зв'язку із чим, 13.05.2009 року виконавче провадження по примусовому виконанню судового наказу, закрито. Однак, оскільки погашення заборгованості провадилось не на час проведеного розрахунку, а майже рік потому, розмір заборгованості суттєво збільшився і сплаченої суми було не достатньо для закриття кредиту та припинення зобов'язань. Більш того, відповідно до квитанцій, суми сплачені відповідачем в більшій частині надходили на погашення пені і тільки один платіж був внесений на погашення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на ст.ст. 534, 599, 1048 ЦК України, п.п.4.3, 3.2.1,3.3.8 Кредитного договору, представники позивача просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання будучи належним чином повідомлений не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, за участю його представника адвоката ОСОБА_4, надав суду письмові заперечення, відповідно до яких вказував, що позовні вимоги не визнає, у зв'язку з їх необґрунтованістю. Вказував, що позивач вже звертався до суду із заявою від 22.01.2008 року про видачу судового наказу про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме ПриватБанк просив суд видати судовий наказ про стягнення заборгованості у розмірі 8209,64 грн., за кредитним договором № MRXRRX12110004 від 31.01.2007 року. Згідно розрахунку: заборгованість за кредитом становить 3852,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 2372,04 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 1546,60 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 439 грн. За вказаною заявою судом був виданий судовий наказ від 08.02.2008 року № 2н-207/08. Вимоги зазначені у вищевказаному судовому наказі він виконав в повному обсязі, про що свідчить довідка Орджонікідзевського ВДВС від 27.05.2013 року про винесення постанови державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження на підставі квитанцій про сплату боргу. Таким чином наслідком сплати боргу боржником є виконання зобов'язання, що припиняє дію договору. Посилаючись на ст..61 Конституції України, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг, проти задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечувала, підтримала позицію відповідача та додатково повідомила, що вважає дії Банку щодо продовження нарахування заборгованості за кредитом після винесення судового наказу у 2008 році незаконним, так як ні хто не може двічі нести відповідальність за одні і теж дії.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство комерційний Банк «ПриватБанк» було перейменоване у Публічне акціонерне товариство комерційний Банк «ПриватБанк» (а.с.10-12).

31 січня 2007 р. між ПриватБанком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № MRXRRX12110004 за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальникові споживчого кредиту в розмірі 3852,00 грн. з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, з кінцевим строком повернення 31.07.2008 року.

Погашення заборгованості здійснюється в порядку та строки відповідно до Заяви та Умов. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку - щомісяця в період сплати, за який приймається період з «19» по «24» число кожного місяця відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 375,80 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. З вказаною заявою та умовами відповідач був ознайомлений 31.01.2007 року під розпис (а.с.4-8).

Позивач виконав свої зобов'язання, надавши кредитні кошти, обумовлені Договором, що не оспорюється сторонами.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт укладення договору, отримання споживчого кредиту, невиконання умов договору щодо внесення щомісячних платежів, що стало підставою для видачі судового наказу відповідачем не заперечується.

Відповідно до судового наказу 2н-207\08 від 08.02.2008 року за рішенням суду з ОСОБА_1 на користь ПриватБанку заборгованості за користування кредитом в сумі 8209,64 грн. та судові витрати.

Згідно до розрахунку заборгованості та пояснень сторін вказана у судовому наказі сума боргу за кредитом була сплачена відповідачем у травні 2009 року шляхом внесення часткових платежів.

13.05.2009 року постановою державного виконавця, виконавче провадження по виконанню судового наказу № 2н-207/08 від 08.02.2008 р., закінчено, виконавчий документ повернуто до Орджонікідзевського суду, як виконаний.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що у раз відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно до п. 1.4. умов надання споживчого кредиту, дійсний договір набирає чинності з моменту підписання позичальником Заяви позичальника і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Звернення до суду з вимогами про повернення усіх сум за кредитним договором, не є односторонньою відмовою від договору, а є наслідком невиконання або неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином (а не в силу винесеного судом рішення).

Згідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачується проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно до пункту 4.3. кредитного договору, кошти для погашення заборгованості направляються для сплати, перш за всього, для відшкодування витрат/ збитків Банку згідно п.3.2.11,3.3.8 цих Умов, надалі пені згідно розділу 5 цих Умов, надалі - простроченої комісії по Кредиту, надалі - простроченої винагороди, надалі - прострочених відсотків по Кредиту, надалі простроченої заборгованості за Кредитом, частина суми, що залишилася ( у т.ч. сума, надана Позичальником понад суми щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за Кредитом.

Відповідно до наданих відповідачем квитанцій грошові кошти були розподілені відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством, а також згідно умов укладеного договору. Більше того, відповідач підтвердив свою згоду саме на таке цільове призначення внесених платежів, що підтверджується його підписами у квитанціях про оплату (а.с.35-36).

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідно до умов кредитного договору, та з урахуванням сплаченої суми за судовим наказом розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 28.03.2013 року складає 63018,01 гривень, а саме 3031,91 гривень заборгованість за кредитом, 18737,53 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, 703,00 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом, 37068,52 гривень пеня за несвоєчасність виконання заборгованості за договором, також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500,00 гривень (фіксована частина) та в сумі 2977,05 гривень (процентна складова).

Цей розрахунок відповідачем не спростований.

Однак, суд вважає, що в частині стягнення пені, що дорівнює сумі заборгованості по комісії і заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, позовні вимоги Банку підлягають зменшенню за наступними підставами.

Пунктом 5.1 Умов надання споживчого кредиту передбачена відповідальність позичальника у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань у вигляді пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день просрочки, але не менше 1 гривні.

Розрахована банком пеня станом на 28.03.2013 року, що узгоджується із терміном позовної давності в 5 років за домовленістю сторін у п.5.5 цих Умов.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору про встановлення вимог щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

З огляду на те, що заявлена у позові до стягнення сума пені, непомірно нарахована позивачем боржникові, значно - майже в 12,3 разів перевищує суму непогашеного основного боргу по кредиту (3031,91 гривень), судом застосовується правило за вищенаведеними нормами про співмірність з розміром основного боргу.

При з'ясуванні розміру неустойки - пені, що підлягає стягненню з позичальника на користь кредитора, суд враховує положення ст..18 Закону «Про захист прав споживачів» та роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 року, приходить до наступного.

Тому, сума пені має бути зменшена до 11236,22 гривень, як ? частина від боргу, що сумарно складається: з непогашеного тіла кредиту 3031,91 гривень, процентів за користування грішми 18737,53 гривень, заборгованості по комісії 703,00 гривень ((3031,91+18737,53+703,00):2).

Відповідно до ст..ст.546,549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня і штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання. Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Відповідно до п.5.3 Умов при порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень, а також + 5% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачу за порушення порядку та строків погашення кредиту і процентів за користування кредитними коштами, нараховані пеня та штраф. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання застосована подвійна відповідальність однаково виду. При цьому в статті 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

На підставі викладеного, з урахуванням норм закону та умов кредитного договору, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № MRXRRX12110004 від 31.01.2007 року в розмірі 63018,01 гривень підлягають частковому задоволенню в сумі 33708,66 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням позову підлягають перерозподілу в порядку ст..88 ЦПК України судові витрати. З відповідача підлягає стягненню на користь банку в порядку сплати судового збору 337,08 грн.

Керуючись ст.ст.10,60, 88, 212-215, 218 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНД НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 рахунок № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № MRXRRX12110004 від 31.01.2007 року в сумі 33708 (тридцять три тисячі сімсот вісім) гривень 66 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНД НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 рахунок № 64993919400001) судовий збір в сумі 337 (триста тридцять сім) гривень 08 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мельник І.Г.