Постанова № 32508322, 22.07.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2564/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського районного комунального підприємства "Чернігіврайагробуд" до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське районне комунальне підприємство "Чернігіврайагробуд" (далі - ЧРКП "Чернігіврайагробуд") звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі - Чернігівська МДПІ) від 26.06.2013 № 0000552200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, висновки податкового органу, що укладені позивачем із ТОВ "Укрбудсфера" договори є нікчемними, на думку позивача, здійсненні без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про нікчемність договорів позивача з його контрагентом відповідач бере лише наявність акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.08.2012 № 206/22-00/37496460 «Про неможливість проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера» з питань правомірності формування-податкового зобов'язання та податкового кредиту за період 14.02.2011 по 30.07.2012. При цьому, позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області про фіктивність контрагенту позивача ТОВ "Укрбудсфера" неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки відомості щодо неможливості проведення позапланової перевірки контрагента, не можуть підтвердити або спростувати реальність здійснення господарських зобов'язань по правовідносинах та не впливають на формування грошових зобов'язань та податкового кредиту позивача.

Реальність здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 65-69), в яких зазначив, що Чернігівською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 31.12.2011. За результатами перевірки складено акт № 117/22/32079553 від 11.06.2013. Перевіркою встановлено, що ЧРКП «Чернігіврайагробуд» у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ «Укрбудсфера». А також, що від ДПІ у Вишгородському районі Київської області листом від 10.09.2012 № 1267/7/22-00/882 Чернігівською МДПІ Чернігівської області ДПС отримано акт від 31.08.2012 № 206/22-00/37496460 «Про неможливість проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера» з питань правомірності формування-податкового зобов'язання та податкового кредиту за період 14.02.2011 по 30.07.2012. Вказаним актом встановлено: СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва порушена кримінальна справа № 73-00209 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у відношенні посадових осіб ТОВ "Укрбудсфера", за фактом створення фіктивного підприємництва, а також зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ "Укрбудсфера" спрямована на формування податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування по ПДВ та несплати відповідної суми податків.

Таким чином в порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ЧРКП «Чернігіврайагробуд» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі у розмірі 126187,02 грн.

За період з 01.07.2011 по 31.12.2011 ЧРКП «Чернігіврайагробуд» задекларовано податок на прибуток у сумі 4680,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 встановлено його заниження всього у сумі 29023,00 грн, в тому числі: за III кв. 2011 року встановлено заниження в сумі 5104,00 грн за IV кв. 2011 року встановлено заниження в сумі 23919,00грн.

З врахуванням викладеного, Чернігівська МДПІ вважає, що податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 № 0000552200, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 36278,75 грн є таким, що відповідає нормам законодавства та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ЧРКП «Чернігіврайагробуд».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ЧРКП "Чернігіврайагробуд" (ідентифікаційний код 32079553) зареєстровано Чернігівською районною адміністрацією Чернігівської області 22.10.2002 та 28.10.2002 взято на податковий облік до Чернігівської МДПІ за № 49, що підтверджується копією акту про результати позапланової виїзної перевірки від 11.06.2013 № 117/22/32079553 (зворот а. с. 9), цей факт сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що співробітниками Чернігівської МДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ЧРКП "Чернігіврайагробуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 31.12.2011, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 11.06.2013 № 117/22/32079553 (а. с. 9-18), в якому зафіксовано порушення позивачем: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Чернігівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 № 0000552200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 36278,75 грн, з яких за основним платежем - 29023,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7255,75 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ЧРКП "Чернігіврайагробуд" є будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво будівель, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням, діяльність вантажного автомобільного транспорту. Отже, у перевіряємому періоді підприємство правомірно займалося наданням будівельно - монтажних послуг, що підтверджується актом від 11.06.2013 № 117/22/32079553, наявним в матеріалах справи (а. с. 9-18) та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що за період з за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 встановлено його заниження всього у сумі 29023,00 грн, в тому числі: за III кв. 2011 року встановлено заниження в сумі 5104,00 грн за IV кв. 2011 року встановлено заниження в сумі 23919,00грн.

Також, судом встановлено, що ЧРКП "Чернігіврайагробуд" у перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Укрбудсфера».

Так, 07.09.2011 ЧРКП "Чернігіврайагробуд" в особі директора Дзядзька Геннадія Михайловича (Замовник) та ТОВ "Укрбудсфера" в особі директора Рясного Олексія Вікторовича (Підрядник) уклали договір підряду № 9 (а. с. 34), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням матеріалів замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: ремонт будівлі.

Вартість робіт по договору складає 22192,28 грн, крім того ПДВ - 4438,46 грн. Загальна вартість 26630,74 грн.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за вересень 2011 від 30.09.2011 (а. с. 37);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 від 30.09.2011 (а. с. 40-41);

- податкова накладна від 30.09.2011 № 3019 (а. с. 53).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2011 № 422 (а. с. 49).

Крім того, 03.10.2011 ЧРКП "Чернігіврайагробуд" в особі директора Дзядзька Геннадія Михайловича (Замовник) та ТОВ "Укрбудсфера" в особі директора Рясного Олексія Вікторовича (Підрядник) уклали договір підряду № 11 (а. с. 35), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням матеріалів замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: реконструкція адміністративної будівлі (надбудова третього поверху) по вул. Борисенка, 66, в м. Чернігові.

Вартість робіт по договору складає 55163,56 грн, крім того ПДВ - 11032,71 грн. Загальна вартість 66196,27 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Укрбудсфера" було надано позивачу послуги, про що свідчать:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за жовтень 2011 від 19.10.2011 (а. с. 38);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 від 19.10.2011 (а. с. 42-43);

- податкова накладна від 19.10.2011 № 191 (а. с. 54).

Оплату товару за вищевказаними первинними документами було здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2011 № 471, копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 50).

Також, 27.12.2011 ЧРКП "Чернігіврайагробуд" в особі директора Дзядзька Геннадія Михайловича (Замовник) та ТОВ "Укрбудсфера" в особі директора Рясного Олексія Вікторовича (Підрядник) уклали договір підряду № 24 (а. с. 36), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням матеріалів замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: капітальний ремонт приміщень кабінетів клінічної лабораторії та збору мокроти будівлі поліклініки Чернігівської міської лікарні № 3.

Вартість робіт по договору складає 48831,18 грн, крім того ПДВ - 9766,24 грн. Загальна вартість 58597,42 грн.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2011 від 27.12.2011 (а. с. 39);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 від 27.12.2011 (а. с. 44-48);

- податкова накладна від 27.12.2011 № 2722 (а. с. 55).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2011 № 532 та № 533 (а. с. 51-52).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Посилання представника відповідача на те, що акти виконаних робіт та платіжні доручення не підтверджують факт реального виконання робіт в строк, передбачений договорами, судом на приймаються до уваги, оскільки, наданими представником відповідача доказами не спростовано реальність виконання умов договорів.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що податковим органом факт реального виконання умов договорів не перевірявся.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, а також мав ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 58), копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб (а. с. 56), копією свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість (а. с. 57), копією довідки про взяття на облік платника податків (а. с. 59), а також копією ліцензії виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією (а. с. 60) та не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ "Укрбудсфера", містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ "Укрбудсфера" відповідач посилається на акт від 31.08.2012 № 206/22-00/37496460 «Про неможливість проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера» з питань правомірності формування-податкового зобов'язання та податкового кредиту за період 14.02.2011 по 30.07.2012, що надійшов від ДПІ у Вишгородському районі Київської області листом від 10.09.2012 № 1267/7/22-00/882. Даним актом встановлено порушення норм ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. п. ст. 203 ЦЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання та не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Також, в акті зазначено, що СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва порушена кримінальна справа № 73-00209 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у відношенні посадових осіб ТОВ "Укрбудсфера", за фактом створення фіктивного підприємництва, а також зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ "Укрбудсфера" спрямована на формування податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування по ПДВ та несплати відповідної суми податків.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово -господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у його контрагента ТОВ "Укрбудсфера" основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ "Укрбудсфера" та здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності представниками відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом не приймаються посилання відповідача на наявність кримінальної справи, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагента ТОВ "Укрбудсфера" відповідачем не надано, суд не приймає посилання відповідача на укладення угоди з метою, спрямованою на порушення публічного порядку, контрагента позивача.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначені договори підряду були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Слід зазначити, що Чернігівською МДПІ вже проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ЧРКП "Чернігіврайагробуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинам з ТОВ "Укрбудсфера" саме по вищезазначеним договорам. Чернігівським окружним адміністративним судом було скасовано податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ постановою від 27.11.2012, яку Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.06.2013 у справі 2а/2570/3607/2012 та Вищий адміністративний суд України суду від 12 липня 2013 року у справі № К/800/36532/13 залишив без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку його контрагенту.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Чернігівського районного комунального підприємства «Чернігіврайагробуд», - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби від 26.06.2013 № 0000552200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Чернігівського районного комунального підприємства «Чернігіврайагробуд» судові витрати в сумі 362 (триста шістдесят дві) грн 79 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан