Постанова № 32508318, 22.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2013 року Справа № 812/5985/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Скляровій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1750,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування..

Згідно ст.ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

В порушення вказаних норм Закону відповідач не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим, за період з липня по грудень 2010 року у нього утворилась заборгованість по страховим внескам на загальну суму 1750,80 грн.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № Ф-4809 від 03.01.2013, однак, конверт із зазначеною вимогою повернулася на адресу УПФУ у м. Лисичанську із позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості в повному обсязі не перерахував. У зв'язку з чим позивач просив стягнути суму заборгованості з відповідача.

У судове засідання представник позивача не прибув, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином за адресою: АДРЕСА_1, тобто, за адресою, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. До суду повернулися конверти з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомості про зміну свого місця знаходження не надавав. Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.6).

Згідно картки особового рахунку, звіту ОСОБА_1 за 2010 рік, повідомлення-розрахунку від 03.01.2013 за період з липня по грудень 2010 року заборгованість по страховим внескам складає 1750,80 грн.(а.с.7, 10-12)

Зазначена сума страхових внесків ОСОБА_1 своєчасно не сплачена.

Позивачем, у відповідності до вимог ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № Ф-4809 від 03.01.2013 на суму 1750,80 грн., відповідно до повідомлення-розрахунку, однак, конверт із зазначеною вимогою повернулася на адресу УПФУ у м. Лисичанську із позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання». (а.с.8,9).

Борг за вищезазначеною вимогою відповідачем не сплачено.

З картки особового рахунку, таблиці нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, та вимоги № Ф-4809 від 03.01.2013 з повідомленням-розрахунком, вбачається, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню у примусовому порядку, становить 1750,80 грн.

Саме зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача у заявленому адміністративному позові.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Однак, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

За змістом ст.14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 № 1058 відповідач є страхувальником та відповідно до ст.15 вказаного Закону платником страхових внесків.

Згідно з п. 6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.

Відповідно до ч.1 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 р. №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Таким чином, суд визнає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14,15,17,20,106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Пенсійного фонду України у Лисичанську Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1, 93100, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області (р/р25600301733 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 304665, код 21792407) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 1750,80 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят грн. 80 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Суддя Т.В. Смішлива