Рішення № 32507145, 04.07.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2737/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Міліціанов Роман ВалерійовичНомер провадження 22-ц/788/1555/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Таран С. А.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2013 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт», Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд» про визнання незаконним та скасування наказу про зменшення посадового окладу, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

29 березня 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом та просив поновити йому пропущений строк позовної давності для оскарження наказу № 26-к від 01 квітня 2009 року «Про внесення змін до штатного розкладу підприємства на 2009 рік», визнати незаконним та скасувати цей наказ, а також стягнути з ТОВ «СКС Консалд» невиплачену йому заробітну плату за період з 01 квітня 2009 року по 13 квітня 2010 року у розмірі 19375 грн., як різницю між необхідною і фактично виплаченою, та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржуваним наказом йому було зменшено посадовий оклад з 2180 грн. на місяць до 630 грн., що є незаконним, оскільки про зміну посадового окладу його не було попереджено, про що він дізнався лише в кінці 2009 року. Порушенням трудового права позивача йому було заподіяно моральну шкоду, так як у зв'язку зі зменшенням посадового окладу йому довелось докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2013 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Зазначене заочне рішення суду позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що питання про зменшення розміру заробітної плати з ним не погоджували, про зменшення посадового окладу він дізнався випадково в кінці 2009 року, після чого неодноразово звертався до прокуратури та в інші інстанції, від яких дізнався про наказ № 26, яким йому зменшили заробітну плату, у зв'язку з чим вважає, що тримісячний строк для оскарження наказу ним пропущений з поважних причин. Крім того, відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції взагалі не дав правової оцінки оскаржуваному наказу, не з'ясував обставин з приводу діяльності ТОВ «Міськсумиліфт», яке фактично не працює, а правонаступником цього товариства є ТОВ «СКС «Консалд». Також вважає, що ним ставилось питання про порушення законодавства про оплату праці, у зв'язку з чим його звернення до суду за захистом своїх прав не обмежено будь-яким строком.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 до 29 березня 2007 року працював в ДП «Сумиліфт» ТОВ «СКС Консалд». Наказом № 12-к від 29 березня 2007 року позивача було прийнято виконавцем робіт до ДП «Міськсумиліфт» ТОВ «СКС Консалд». В подальшому ДП «Міськсумиліфт» ТОВ «СКС Консалд» було перетворено в ТОВ «Міськсумиліфт».

Відповідно до наказу № 82-к від 01 жовтня 2008 року, яким затверджено штатний розклад ТОВ «Міськсумиліфт» на 2008 рік, позивачу був встановлений посадовий оклад у розмірі 2180 грн.

Наказом № 26-к від 01 квітня 2009 року були внесені зміни до штатного розкладу підприємства та встановлено посадові оклади працівників підприємства. Зокрема, розмір посадового окладу позивача був визначений, виходячи з розміру діючої мінімальної заробітної плати (а.с.4-5).

13 квітня 2010 року відповідно до наказу № 52-к позивач звільнився з роботи за власним бажанням.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з даним позовом щодо визнання незаконним і скасування оскаржуваного наказу і дійшов висновку про те, що підстав для його поновлення немає, так як позивач не довів, що він пропущений з поважних причин, а ті докази, на які він посилається, такими не являються. Також суд вказав, що ТОВ «СКС Консалд» є неналежним відповідачем у даній справі.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи з вимог ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з вимогами ч. ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 червня 2010 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2010 року, в іншій цивільній справі № 2-4062/2010 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Міськсумиліфт», третя особа: ОСОБА_5, про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, позивачу ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо додаткового стягнення заробітної плати за період з 01 квітня 2009 року по 13 квітня 2010 року в розмірі 19375 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн. за порушення вказаного трудового права, у зв'язку з тим, що наказ № 26-к від 01 квітня 2009 року, яким були внесені зміни до штатного розкладу підприємства і встановлені нові оклади працівників підприємства, є чинним, ніким не скасовувався, позивачем в судовому порядку не заперечувався, так як ним не порушувалось питання про визнання його незаконним та скасування (а.с.17, 42).

Враховуючи, що відповідно до матеріалів цивільної справи № 2-4062/2010 позивач був присутній в судових засіданнях як суду першої, так і апеляційної інстанцій (матеріали цивільної справи № 2-4062/2010 а.с.89-91, 114), колегія суддів дійшла висновку про те, що станом на день ухвалення рішення в іншій цивільній справі, тобто станом на 21 червня 2010 року, позивач знав про оскаржуваний ним наказ № 26-к від 01 квітня 2009 року та про порушення свого трудового права, однак звернувся до суду за захистом 29 березня 2013 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення щодо оскаржуваного наказу, визначеного ч.1 ст.233 КЗпП України, не довівши, що вказаний строк він пропустив з поважних причин.

Крім того, позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зазначав, що про зменшення його заробітної плати він дізнався ще в 2009 році.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач з питань незаконності оскаржуваного наказу та безпідставного зменшення зарплати звертався до органів прокуратури, до інспекції з питань праці, у зв'язку з чим пропустив строк звернення до суду з даним позовом з поважних причин, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки не можуть бути тими поважними причинами у розумінні ст.234 КЗпП України, що б могло бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Крім того, як вбачається з наданих позивачу відповідей на його звернення, до вказаних органів він звертався у 2012 році (а.с.7, 8, 51, 52-53), тобто після того, як ще у 2010 році він дізнався і повинен був дізнатись про порушення його трудових прав, що доведено обставинами, встановленими судовими рішеннями у іншій цивільній справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції взагалі не дав правової оцінки оскаржуваному наказу також не свідчить про неправильність висновку суду стосовно відмови в позові в цій частині, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним і скасування наказу № 26-к від 01 квітня 2009 року у зв'язку із пропуском ним тримісячного строку для звернення до суду з даною вимогою, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, про що йдеться в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Колегія суддів також погоджується з рішенням суду в частині того, що ТОВ «СКС Консалд» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки позивачем не доведений той факт, що він працював у зазначеному товаристві, з яким би у нього був укладений трудовий договір, чого вимагає ст.21 КЗпП України, і що трудові права позивача порушені саме з боку зазначеного відповідача.

Також з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03 липня 2013 року убачається, що відповідачі по даній справі є різними діючими юридичними особами і про правонаступництво між ними не йдеться.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Міськсумиліфт» в частині стягнення на користь позивача додаткової заробітної плати за період з 01 квітня 2009 року по 13 квітня 2010 року, а також в частині стягнення моральної шкоди за порушення вказаного права, суд першої інстанції послався на те, що немає підстав для закриття провадження у справі у даній частині, оскільки позов пред'явлений з інших підстав.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, на думку колегії суддів, позови вважаються тотожними в тому випадку, коли в них одночасно співпадають сторони, підстава і предмет. При визначенні підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Як вбачається зі змісту позовних вимог у даній цивільній справі, так і в іншій цивільній справі № 2-4062/2010, яка була розглянута у 2010 році, позивач ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом про стягнення зарплати за період з 01 квітня 2009 року по 13 квітня 2010 року та моральної шкоди, посилався на те, що наказом № 26-к від 01 квітня 2009 року «Про внесення змін до штатного розкладу підприємства на 2009 рік» було незаконно зменшено його посадовий оклад, оскільки про таку зміну він не був повідомлений, тому і просив стягнути з ТОВ «Міськсумиліфт» на свою користь 19375 грн. додаткової зарплати. В обґрунтування моральної шкоди позивач посилався на те, що вказане порушення його трудового права призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто посилався на ті самі обставини і закон (ст.ст.32, 237-1 КЗпП України) для захисту свого права, з приводу чого Зарічним районним судом м. Суми вже було ухвалено рішення від 21 червня 2010 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2010 року, тобто яке набрало законної сили.

На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди саме до відповідача ТОВ «Міськсумиліфт» пред'явлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й раніше пред'явлений ним позов, з приводу чого Зарічним районним судом м. Суми вже було ухвалено рішення від 21 червня 2010 року, яке набрало законної сили, отже оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції в зазначеній частині необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив заочне рішення в частині вирішення питання про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне рішення в зазначеній частині скасувати і закрити провадження у даній справі. В іншій частині заочне рішення суду необхідно залишити без змін.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.4, 310 ч.1, 314 ч.1 п.3, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2013 року в даній справі в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди скасувати і закрити провадження у даній справі в зазначеній частині з підстав того, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В решті заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -