Рішення № 32505113, 15.07.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5888/13-ц

№ 2/243/2290/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Каліух К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказував, що він працював у ВАТ "Содовий завод" в період з 11 вересня 1989 року по 31 березня 2003 року. Звільнений з підприємства згідно наказу № 178 від 05 вересня 2001 року. На день звільнення, 05 вересня 2001 року відповідач не виплатив йому всіх сум при звільненні, а тому станом на час звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 82 грн. 56 коп. Згідно трудової угоди № 12 від 01 жовтня 2001 року позивач був прийнятий у відповідача на роботу на строк до 31 грудня 2002 року. Згодом додатковою угодою до трудової угоди № 12 від 01 жовтня 2001 року було пролонговано трудову угоду на строк з 01 січня 2003 року по 31 березня 2003 року. Заробітну плату спочатку сплачували частково, але згодом перестали сплачувати зовсім. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 943 грн. 66 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 30788 грн. 40 коп., 1539 грн. 97 коп. компенсації втрати частини заробітної та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, одночасно надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги позивача визнає тільки в частині стягнення заробітної плати згідно довідок по даним бухгалтерського обліку ВАТ "Содовий завод", інші вимоги не визнає, оскільки відносно ВАТ " Содовий завод" , порушено 03.01.2001 року справу № 5/174Б про банкрутство, у 2003 році відкрита ліквідаційна процедура, котра продовжена до 02.10.2013 року. (а.с. 21). Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Судом також досліджені наступні докази:

Копія трудової книжки ОСОБА_1 від 22 червня 1981 року;

Копія довідки "Содовий завод" № 50-510 від 16 травня 2013 року;

Копія довідки "Содовий завод" № 15-6145 від 16 травня 2013 року;

Копія довідки "Содовий завод" № 15-6146 від 16 травня 2013 року;

Копія довідки "Содовий завод" № 998 від 10 червня 2013 року;

Копія ухвали господарського суду Донецької області по справі № 5/174Б від 02 квітня 2013 року;

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 17-19) та копії довідки № 998 від 10 червня 2013 року позивач працював у ВАТ "Содовий завод" в період з 11 листопада 1983 року по 05 вересня 2001 року. Звільнений з підприємства згідно наказу № 178 від 05 вересня 2001 року. У відповідності до трудової угоди № 12 від 01 жовтня 2001 року та додаткової угоди від 31 грудня 2002 року позивач виконував трудові обов'язки майстра електроцеху в період з 01 жовтня 2001 року по 31 березня 2003 року. По день звільнення - 05 вересня 2001 року - заборгованість підприємства по заробітній платі становить 82 грн. 00 коп. За трудовою угодою заборгованість по заробітній платі становить 861 грн. 10 коп., що стверджується довідками ВАТ "Содовий завод" № 50-510, 15-6146 від 16 травня 2013 року про заборгованість по зарплаті (а.с. 6-7).

Наведені обставини сторонами не оспорюються та ними визнаються.

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 82 грн.00 коп., яка утворилась на час звільнення по безстроковому трудовому договору в сумі 82 грн. 56 коп.

Виходячи із змісту трудової угоди від 01 жовтня 2001 року, суд приходить до висновку, що вказана угода є строковим трудовим договором, і заборгованість по цій трудовій угоди вважає заборгованістю по заробітній платі. До таких висновків, суд прийшов, виходячи з наступного. Так із змісту вказаної трудової угоди вбачається, що позивач прийнятий на роботу майстром електроцеху і повинен виконувати обов'язки пов'язані із цією посадою. Крім того, із угоди вбачається, що за виконання таких обов'язків йому буде сплачуватись плата щомісячно, а не за конкретну виконану роботу. Отже вказані відносини є трудовими, оскільки позивач мав певний розпорядок дня, обов'язковий для нього, мав виконував обов'язки, передбачені для певної посади, отримував щомісячну заробітну плату. Наведені обставини свідчать про те, що сторони уклали строковий трудовий договір, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по вказаному строковому договору в сумі 861 грн. 10 коп., а всього 943 грн. 66 коп.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогами позивача стосовно стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати, виходячи з наступних підстав:

За змістом вимог ст. 34 ЗУ "Про оплату праці" та ст. 1 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", вказані виплати нараховуються роботодавцями працюючим робітникам у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців. Суду не надано доказів на підтвердження виплати позивачеві заборгованості по заробітній платі та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації.

На підставу своїх заперечень проти позову в частині стягнення середнього заробітку відповідач послався на копію ухвали господарського суду Донецької області, у відповідності до якої з 03 січня 2001 року по відношенню ВАТ "Содовий завод" порушена справа про банкрутство, 04 вересня 2003 року відкрита ліквідаційна процедура, яка продовжена до 02 жовтня 2013 року (а.с. 13-14 ).

Відносно строку звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, то у відповідності із рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення моральної шкоди, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що стверджується довідкою ВАТ "Содовий завод" №№ 50-510, 15-6146 від 16 травня 2013 року про заборгованість по зарплаті (а.с. 6-7). Крім того, у відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачем на день звернення його до суду із позовом не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає до виплати.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, з врахуванням редакції ст. 117 КЗпП України за період з 01 жовтня 1997 року по грудень 2005 року включно, відсутності можливості вирахувати середній заробіток за період з моментів звільнення позивача по 01 січня 2006 року, суд обчислює середньомісячний заробіток, виходячи з наступних розрахунків:

вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із довідки про заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за два останні повні місяці роботи - липень-серпень 2001 року - 218 грн. 71 коп.Х2/44 дн.=9 грн. 94 коп., за лютий-березень 2003 року- 110грн.Х2/40 дн.= 5 грн. 50 коп. Отже середній заробіток становить - (44/2 дн.Х12 міс.Х8+22Х5 міс.)Х9 грн. 94 коп.+ (40/2Х12міс.Х8Х5грн.50 коп.+20Х5)Х5 грн. 50 коп. З огляду на викладене, суд стягує з відповідача на користь позивача 30788 грн. 40 коп., у відповідності до ст.11 ЦПК України, оскільки саме таку суму середнього заробітку просить стягнути позивач.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов'язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні -порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачем законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивач не мав можливості вести нормальний спосіб життя, змушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В зв'язку з цим, суд стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 500 грн, оскільки зазначена ним в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких він зазнав.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. за вимоги майнового характеру та 114 грн. 70 коп. за вимоги немайнового характеру.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-

Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", місцезнаходження: вул. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі без утримання обов'язкових платежів в сумі 943 (дев'ятсот сорок три) грн. 66 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 30788(тридцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 40 коп.та моральну шкоду в сумі 500(п'ятсот) грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", місцезнаходження: вул.. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 344(триста сорок чотири) грн. 10 коп. судового збору в прибуток держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено у єдиному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення суду виготовлений 19 липня 2013 року.

Головуюча - суддя: О.В.Ільяшевич