Ухвала суду № 32504936, 16.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року справа №805/5441/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів: Бадахової Т.П., Чебанова О.О., при секретарі Мартакові О.А., за участі представника позивача Толмачової А.М., представника відповідача Красильникової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 р. у справі № 805/5441/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Селидіввугілля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИЛА:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства "Селидіввугілля" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, в сумі 2 632 646,25 грн. та пені - 526,53 грн., зазначивши, що відповідачем не забезпечено працевлаштування інвалідів у 2012 році відповідно до нормативу, визначеному чинним законодавством України, тому на нього покладений обов'язок нарахувати та сплатити фінансово - господарські санкції в розумінні ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 р. у задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Селидіввугілля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 21.03.2013 року ДП "Селидіввугілля" надало до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік № 10-ПІ. Згідно вказаного звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 332 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинна складати 371 особу.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на відповідача покладений обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство "Селидіввугілля" надавало до Селидівського міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій.

Частиною 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що не на відповідача, а на державну службу зайнятості покладено обов'язок здійснювати пошук підходящої роботи для інвалідів відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як вбачається з листа Селидівського міського центру зайнятості, протягом 2012 року до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулися 57 осіб з обмеженими фізичними можливостями, а в період дії вакансій ДП "Селидіввугілля" для працевлаштування інвалідів в Селидівському міському центру зайнятості на обліку перебувало 24 особи з обмеженими фізичними можливостями.

Однак, 19 осіб не відповідали вимогам вакансій за професійним досвідом, станом здоров'я, з інших причин, тому направлення були видані 5 особам.

Але будь-яких даних, що відповідач відмовив у працевлаштуванні зазначених осіб позивач не надав.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування саме інвалідів, а не для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

А з листа Селидівського міського центру зайнятості не вбачається, що у 2012 році інваліди зверталися до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, оскільки з вказаного листа слідує, що до центру зверталися особи з обмеженими фізичними можливостями.

Отже, відповідач вживав заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів і не відмовляв у працевлаштуванні інвалідів.

Посилання апелянта, що відповідач не в повній мірі надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не є підставою для застосування до відповідача фінансово - господарських санкцій, оскільки з листа Селидівського міського центру зайнятості не вбачається, що у 2012 році інваліди зверталися до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні і у справі відсутні будь-які об'єктивні докази, що відповідач відмовляв у працевлаштуванні інвалідів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до відповідача фінансово - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування постанови не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 р. у справі № 805/5441/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 р. у справі № 805/5441/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 19.07.2013 року.

Головуючий М.І. Старосуд

Судді Т.П.Бадахова

О.О.Чебанов