Рішення № 32504913, 16.07.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р. Справа №917/900/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг", вул. Маршала Батицького, 4, м. Харків,61038

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область,39631

про стягнення грошових коштів в сумі 261 642,73 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мітіна Н.О. дор. №764 від 28.02.2013 року

від відповідача: Середа В.В. дор. №3 від 03.01.2013 року

Хозяйкіна А.Ю. дор. №6 від 03.01.2013 року

У судовому засіданні 16.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ : розглядається позовна заява про стягнення 261 642,73 гривень боргу за договором поставки №56/12 від 28.02.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні озвучила письмові заперечення на відзив відповідача, підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов від 30.05.2013 року (арк. с. 120-123), зокрема, посилається на те, що наявні в матеріалах справи накладні не є належними та допустимими доказами поставки товару за договором поставки №56/12 від 28.02.2012 року. Відповідно до умов договору поставка повинна була відбуватись на підставі специфікації в якій повинно було бути визначено асортимент, кількість та ціну товару. В наданих позивачем товарних накладених (№3306/1 від 05.10.2012 р., №3657/1 від 08.11.2012 р., №3977/1 від 05.12.2012 р., №4109/1 від 20.12.2012р., №4187/1 від 27.12.2012р.) вказані інші ціни та асортимент товару ніж ті, що визначені у специфікації від 10.07.2012 року, тому дані поставки не можна вважати поставками за договором №56/12 від 28.02.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

28.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "АвтоКраз", (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №56/12, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та проводить оплату за товар у номенклатурі, кількості і по цінам, передбачених в специфікаціях, які після підписання сторонами будуть вважатися невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору) (арк. справи 12).

Відповідно до п. 1.3. договору, асортимент, кількість, ціна на поставлену продукцію погоджується сторонами на підставі заявки покупця і відображається в специфікаціях до даного договору.

10.07.2012 року сторонами була підписана специфікація до договору поставки №56/12 від 28.02.2012 року (арк. с. 14).

В даній специфікації було визначено наступний асортимент товару за цінами:

Вал 257-1802085-01 ціна за 1 шт. 435,00 грн.;

6437-3501070 барабан ціна за 1 шт. 999,00 грн.;

6510-3501070 барабан ціна за 1 шт. 1221,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним було належним чином виконано умови договору поставники та здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1 159 662,80 грн.

На підтвердження вище викладеного позивачем надано суду наступні докази:

- товарні накладні: № 565/1 від 02.03.2012 р. на суму 163 422,00 грн.; № 2151/1 від 20.06.2012 р. на суму 99 681,60 грн.; № 2778/1 від 13.08.2012 р. на суму 20 358,00 грн.; № 2881/1 від 22.08.2012 р. на суму 71 928,00 грн.; № 2944/1 від 29.08.2012 р. на суму 140 757,12 грн.; № 2945/1 від 29.08.2012 р. на суму 9 661,68 грн.; № 3011/1 від 06.09.2012 р. на суму 78 355,26 грн.; № 3306/1 від 05.10.2012 р. на суму 45 534,84 грн.; № 3657/1 від 08.11.2012 р. на суму 123 006,48 грн.; № 3977/1 від 05.12.2012 р. на суму 44 861,16 грн.; №4109/1 від 20.12.2012 р. на суму 109 652,40 грн.; № 4187/1 від 27.12.2012 р. на суму 252 444,26 грн. (арк. с.19,21,23,25,27-28,30,32,34,37,39,41);

- довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей: серія ААД №213218 від 01.03.2012 р., серія ААД №587110 від 19.06.2012 р., серія ААД №587939 від 10.08.2012р., серія ААД №641144 від 22.08.2012 р., серія ААД №641215 від 28.08.2012 р., серія ААД №641327 від 05.09.2012 р., серія ААД №641748 від 03.10.2012 р., серія ААД №719206 від 06.11.2012 р., серія ААД №719617 від 04.12.2012р., серія ААД №719795 від 18.12.2012р., серія ААД №719849 від 24.12.2012р. (арк. с. 20,22,24,26,29,31,33,35,38,40,42 ).

Дані документи оформлені сторонами належним чином та скріплені підписами та печатками сторін.

Також позивач в своїй позовній заяві зазначив, що в зв'язку з браком товару покупцем (відповідачем) було здійснено часткове повернення товару , що підтверджується товарними накладними (арк. с. 85-86).

Відповідно до пункту 3.1. договору, розрахунки за даним договором повинні були проводитися в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування 100% передоплати на поточний рахунок продавця на протязі 5-ти днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідач частково оплатив товар, поставлений за договором у сумі 655 181,36 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. с. 43-51) зокрема:

- 86 000,00 грн. було сплачено відповідачем 29.02.2012 р., підстава платежу - Рахунок № 199 від 28.02.2012р.;

- 65 000,00 грн. було сплачено відповідачем 02.03.2012 р., підстава платежу - за шестерні по рахунку № 199 від 28.02.2012р.;

- 12 422,00 грн. було сплачено відповідачем 20.03.2012 р., підстава платежу - за шестерні по рахунку № 199 від 28.02.2012р.;

- 99 681,60 грн. було сплачено відповідачем 20.06.2012 р., підстава платежу - за шестерні згідно договору №56/12 від 28.02.2012р.;

- 20 358,00 грн. було сплачено відповідачем 14.08.2012 р., підстава платежу - за вал згідно договору №56/12 від 28.02.2012р.;

- 71 928,00 грн. було сплачено відповідачем 22.08.2012 р., підстава платежу - за барабан згідно рахунку №699 від 10.07.2012р.;

- 59 791,76 грн. було сплачено відповідачем 22.08.2012 р., підстава платежу - за барабан згідно рахунку №699 від 10.07.2012р.;

- 90 000,00 грн. було сплачено відповідачем 04.09.2012 р., підстава платежу - за барабан згідно рахунку №699 від 10.07.2012р.;

- 50 000,00 грн. було сплачено відповідачем 03.10.2012 р., підстава платежу - за барабан згідно договору №56/12 від 28.02.2012р.;

- 100 000,00 грн. було сплачено відповідачем 08.11.2012 р., підстава платежу - за барабан згідно договору №56/12 від 28.02.2012р.

Станом на момент розгляду справи в суді непогашеним залишається борг відповідача за поставлений згідно договору товар у сумі 261 642,73 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, позивачем за період з 02.03.2012 року по 27.12.2012 року включно, здійснювалась поставка відповідачу товару за письмовими заявками останнього (арк. с. 59-60,62,64,69,71,72-73,75-76,77,79-80,82-83) та за специфікацією по даному договору. Дані поставки підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін товарними накладними в яких є вказівка саме на договорі №56/12 від 28.02.2012 р., та довіреностями на отримання цінностей.

Відповідач, не спростовуючи факту отримання товару за товарними накладними від позивача, заперечує проти отримання його в рамках договору № 56/12 від 28.02.2012 року.

Позивачем додатково на обґрунтування позовних вимог надано суду документи, що підтверджують поставку товару саме за договором №56/12 від 28.02.2012 року, а саме: рахунки фактури (№199 від 28.02.2012р., №623 від 19.06.2012р., №692 від 07.07.2012р., №699 від 27.07.2012р.,№3306/1 від 05.10.2012р., №3657/1 від 08.11.2012р., №4109/1 від 20.12.2012р., №4187/1 від 27.12.2012р.) які виставлялися позивачем відповідачу на оплату поставленого товару з посиланням на договір №56/12 від 28.02.2012 року та податкові накладні, в яких дані поставки за договором №56/12 від 28.02.2012 року включені позивачем у податкові зобов'язання.

Крім того, про прийняття поставки товару відповідачем саме за договором №56/12 від 28.02.2012р. свідчать додані до матеріалів справи позивачем банківські виписки (арк.с. 43-51) з проплатами відповідача із призначенням платежу згідно договору №56/12 від 28.02.2012р., або згідно рахунків № 199 від 28.02.2012р.; №699 від 10.07.2012р., в яких як вже зазначалося судом раніше є посилання саме на договір №56/12 від 28.02.2012р.

Реквізит "призначення платежу" у платіжних дорученнях заповнюється самостійно платником у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (із змінами).

Отже, відповідач після підписання договору №56/12 від 28.02.12р., та отримання ним товару, здійснивши часткову оплату за отриманий товар, визнавав факт наявності в нього зобов'язання з оплати вартості товару саме рамках договору № 56/12 від 28.02.12р.

Надані позивачем докази на підтвердження виконання своїх зобов`язань перед відповідачем за договором поставки №56/12 від 28.02.2012 року, суд розцінює як належні докази у розумінні ст. 34 ГПК України, які свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань саме за договором №56/12 від 28.02.2012р.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, а водночас і цивільного судочинства є добросовісність, розумність справедливість та судовий захист цивільного права та інтересу.

Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 261 642,73 гривень за договором поставки №56/12 від 28.02.2012р., суд задовольняє повністю.

Заперечення відповідача у відзиві стосовно того, що позивачем поставлено йому товар за накладними в яких вказано інший асортимент товару та іншу ціну на товар ніж в специфікації від 10.07.2012 року, а новий асортимент та нова ціна сторонами не погоджувалися, суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.3. договору, асортимент, кількість, ціна на поставлену продукцію погоджується сторонами на підставі заявки покупця і відображається в специфікаціях до даного договору.

В матеріалах справи наявна підписана сторонами 10.07.2012 року специфікація договору поставки №56/12 від 28.02.2012 року, в якій визначено асортимент, кількість та ціну на товар який буде поставлятися.

В товарних накладних наданих позивачем в якості доказів поставки відповідачу товару у період з 02.03.2012 по 27.12.2012 року включно, дійсно зазначено деякий товар та ціну на товар, які не співпадають із специфікацією. Але з наданих позивачем листів заявок відповідача та листів відповідей позивача вбачається, що позивач повідомляв відповідача про зміну ціни на товар, а відповідач гарантував оплату товару по новій ціні та здійснював часткові проплати за товар тим самим приймаючи нову ціну. Також відповідач у своїх листах заявках сам просив поставити позивача товар, який не входить до специфікації (арк. с. 59, 62,69).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.

Судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33-34,43,49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область,39631, п/р 26009050135980 у філії "Приднепровську РУ" АТ "Банк "Фінанси і Кредит", м. Комсомольськ, МФО 331564, код ЄДРПОУ 05808735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг" (вул. Маршала Батицького, 4, м. Харків,61038, п/р 26003010008786 в ПуАТ "ФІДОБАНК" м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 31150404) 261 642,73 грн. основного боргу, 5 232,85 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією