Рішення № 32503855, 16.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/56/13

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 Справа № 908/1854/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім Торг» (юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 1; фактична адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, оф. 306)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПак» (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 57-Б)

про стягнення 143 427,42 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Хім Торг» з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПак» 143 427,42 грн. заборгованості за договором поставки №09/08/11 від 09.08.2011 р., в т.ч.: 125 000,00 грн. основного боргу, 2 229,58 грн. пені, 12 500,00 грн. штрафу та 3 697,84 грн. – 25% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов’язання по оплаті отриманого товару відповідачем в повному обсязі не виконані, станом на 13.05.2013 р. заборгованість за отриманий за договором товар складає 125 000,00 грн. Позивач вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1854/13, присвоєно справі номер провадження № 30/56/13, розгляд якої призначено на 21.06.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

У судовому засіданні 21.06.2013 р. запис розгляду справи здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив викладені у позові обставини та надав уточнений розрахунок ціни позову, згідно з яким сума основного боргу складає 105 000,00 грн., сума пені – 1 950,78 грн., штраф – 12 500,00 грн. та сума 25% річних – 3 235,44 грн.

Відповідної заяви в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не надано, тому судом розглядаються вимоги, викладені позивачем у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2013 р. визнав позовні вимоги в повному обсязі та надав письмову заяву, в якій відповідач визнає суму боргу та просить суд розстрочити виконання судового рішення строком на 6 місяців згідно наведеного графіку погашення заборгованості: у строк до 01.08.2013 р. – 23 904,50 грн., у строк до 01.09.2013 р. – 23 904,50 грн., у строк до 01.10.2013 р. – 23 904,50 грн., у строк до 01.11.2013 р. – 23 904,50грн., у строк до 01.12.2013 р. – 10 100,00 грн., у строк до 01.01.2014 р. – 23 904,92грн.

З метою встановлення дійсних обставин справи та необхідності надання додаткових доказів та пояснень, у судовому засіданні оголошено перерву до 16.07.2013 р.

В судовому засіданні 16.07.2013 р. розгляд справи продовжено.

Сторони процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні 16.07.2013 р. не скористалися, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені у судовому засіданні 21.06.2013 р.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 16.07.2013 р. справу розглянуто за наявними матеріалами по суті спірних правовідносин і прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 21.06.2013 р., суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім Торг» (Постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрПак» (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки товару № 09/08/11 (надалі – Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти Покупцю, а Покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати й оплачувати продукцію (товар).

Згідно з п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити Постачальник, визначається у погодженому між сторонами Додатку до договору, що є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що строк та умови поставки партії товару визначається сторонами у Додатку до договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару Покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у Додатку до договору.

Згідно з п. 4.2 Договору, крім вартості кожної окремої партії товару в Додатку до договору, що підписується сторонами, повинні також бути визначені: кількість товару, ціна за одиницю товару та строк і умови розрахунку за партію товару.

Підставою для проведення взаєморозрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на то повноваженнями (п. 4.3 Договору).

Пунктом 6.2 Договору сторонами узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення.

Також, пунктом 6.3 Договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, встановлених у Додатках до договору, Покупець на вимогу Постачальника зобов’язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

За визначенням пунктів 9.1 та 9.2 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р. Якщо жодна із сторін протягом 30 календарних днів до дати припинення дії Договору у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, не виявить бажання припинити дію договору, строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік.

25.03.2013 р. сторонами підписано Додаток № 7 до договору, яким узгоджено поставку партії товару (Поліпропілен Tatren HT 306) в кількості 8,000 тон., за ціною 13 750,00 грн. за 1 тону, загальною вартістю 132 000,00 грн.

Додатковою угодою № 7 сторони визначили, строк поставки товару – до 29.03.2013 р. (п. 1), умови оплати товару: Покупець сплачує за товар на протязі 14 календарних днів з дати відвантаження. Датою оплати вважати зарахування коштів на рахунок продавця (п. 5).

Також, за умовами п. 6 Додаткової угоди № 7, у випадку прострочення оплати товару покупцем більш ніж на один календарний день, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої (несвоєчасної оплати) партії товару.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору відповідно до узгодженою сторонами Додаткової угоди № 7 від 25.03.2013 р. та видаткової накладної №РН-0000233 від 27.03.2013 р. передано відповідачу товар на загальну суму 132 000,00 грн.

Проте, за твердженням позивача, відповідач за поставлений йому товар у строки, передбачені умовами договору, не розрахувався, сума основного боргу на час подання позову – 125 000,00 грн.

24.04.2013 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих.№24/04/13 з вимогою про сплату боргу в сумі 139 476,17 грн., з урахуванням штрафних санкцій.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПак» 143 427,42 грн. заборгованості за договором поставки №09/08/11 від 09.08.2011 р., в т.ч.: 125 000,00 грн. основного боргу, 2 229,58 грн. пені, 12 500,00 грн. штрафу та 3 697,84 грн. – 25% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України), згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов’язком відповідача – прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долученої до справи копії видаткової накладної № РН-0000233 від 27.03.2013 р., позивач на виконання своїх договірних зобов’язань поставив відповідачу товар на загальну суму 132 000,00 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на цій накладній (арк. справи 13).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалося вище, Додатковою угодою № 7 сторони визначили, що Покупець сплачує за товар на протязі 14 календарних днів з дати відвантаження.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором.

Згідно із здійсненим позивачем розрахунком, станом на момент подання позову сума основного боргу відповідача за договором становить 125 000,00 грн.

Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача вартість отриманої від позивача продукції в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.05.2013 р. (арк. справи 47, 48).

За наданими представником позивача у судовому засіданні поясненнями та розрахунку, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми боргу, на момент розгляду справи заборгованість останнього за договором складає 105 000,00 грн.

Слід зазначити, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість, а також розмір несплаченої вартості товару відповідачем не оспорюється.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу за Договором підлягають задоволенню частково – в сумі 105 000,00 грн., а в частині стягнення 20 000,00 грн. боргу провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, в зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 229,58 грн. пені, 12 500,00 грн. штрафу та 3 697,84 грн. – 25% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (далі – Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору сторонами узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення.

Умовами п. 6 Додаткової угоди № 7, що є невід’ємною частиною договору, передбачено, у випадку прострочення оплати товару покупцем більш ніж на один календарний день, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої (несвоєчасної оплати) партії товару.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань передбачено частиною другою ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов’язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України (сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості).

Також, пунктом 6.3 Договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, встановлених у Додатках до договору, Покупець на вимогу Постачальника зобов’язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього сум пені, штрафу та 25% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені, штрафу та 25% річних (період з 11.04.2012 р. по 19.04.2013 р. на суму заборгованості 132 000,00 грн. і з 19.04.2013 р. по 23.05.2013 р. на суму 125 000,00 грн.), суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 229,58 грн. пені, 12 500,00 грн. штрафу та 3 697,84 грн. – 25% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення основного боргу, а також передбачених Законом санкцій.

В судовому засіданні 21.06.2013 р. представником відповідача надано письмову заяву, в якій відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення строком на 6 місяців згідно наведеного графіку погашення заборгованості: у строк до 01.08.2013 р. – 23 904,50грн., у строк до 01.09.2013 р. – 23 904,50 грн., у строк до 01.10.2013 р. – 23 904,50грн., у строк до 01.11.2013 р. – 23 904,50 грн., у строк до 01.12.2013 р. – 10 100,00грн., у строк до 01.01.2014 р. – 23 904,92 грн.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПак», проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Обґрунтовуючи свою заяву відповідач посилається на те, що прострочення боргу спричинено систематичним невиконанням своїх зобов’язань контрагентами ТОВ «УкрПак». Вказує, що станом на 20.06.2013 р. дебіторська заборгованість перед ТОВ «УкрПак» складає 143 427,42 грн., що значно більше суми позову. За доводами відповідача, одночасне виконання рішення суду спричинить погіршення фінансового стану підприємства та поставить його на межу припинення господарської діяльності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надання рострочки виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов’язань не є достатньо обґрунтованою підставою для надання розстрочки виконання рішення.

Будь-яких доказів в обґрунтування необхідності надання розстрочки виконання рішення, ускладнення його виконання або наявності обставин, які роблять неможливим його виконання відповідачем не надано. Довідка про фонд заробітної плати та перелік кредиторів підприємства не є належним доказом в обґрунтування розстрочки виконання рішення, оскільки не свідчить про збитковість підприємства.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед відповідачем, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 105 000,00 грн. основного боргу, 2 229,58 грн. пені, 12 500,00 грн. штрафу та 3 697,84 грн. – 25% річних. В частині стягнення 20 000,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки часткову сплату заборгованості здійснено після порушення провадження у справі.

Крім того, у зв’язку з недоплатою позивачем суми судового збору при поданні позову суд стягує з позивача на користь державного бюджету суму недоплаченого судового збору в розмірі 27,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім Торг» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПак» (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрПак» (69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 57-Б, код ЄДРПОУ 32607799; р/р 26004024588001 в ПАТ Банк «Кіпра», МФО 320940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім Торг» (юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 1; фактична адреса: 01133, м.Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, оф. 306, код ЄДРПОУ 35847214; р/р 26005011417201 в ПАТ «Альфа-Банк» в м. Києві, МФО 300346) 105000 (сто п’ять тисяч) грн. 00 основного боргу, 2229 (дві тисячі двісті двадцять дев’ять) грн. 58 коп. пені, 12500 (дванадцять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 3697 (три тисячі шістсот дев’яносто сім) грн. 84 коп. – 25% річних та 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 55 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім Торг» (юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 1; фактична адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, оф. 306, код ЄДРПОУ 35847214; р/р 26005011417201 в ПАТ «Альфа-Банк» в м. Києві, МФО 300346) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); банк отримувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; рахунок № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності банку – 206) 27 (двадцять сім) грн. 25 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 20 000,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.07.2013 р.