Постанова № 32503185, 01.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2013 року 16:50 № 826/7181/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Фрідмо Л.М.,

представника відповідача - Завгороднєва О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (далі-позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 р. № 0000052310.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

У судовому засіданні 10.06.2013 року суд, заслухавши думки представників сторін, допустив заміну первинного відповідача на належного відповідача, а саме - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, який є правонаступником Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні, вважаючи оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та таким, що винесене у відповідності до вимог податкового законодавства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідачем з 11.01.2013 р. по 18.01.2013 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2012 року.

За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2012 року суми ПДВ в розмірі 12036,93 грн. по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Вторметекспорт» № 75 від 21.09.2012 р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та на яку несвоєчасно подано скаргу.

Крім того, згідно даних додатку №5 (рядок 126) до податкової декларації з податку на додану вартість (№9072180590 від 16.11.2012 р.) встановлено, що позивачем помилково повторно включено до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року суми ПДВ по вищезазначеній накладній ТОВ «Вторметекспорт», яка в жовтні 2012 року виправлена методом «сторно».

Також, позивачем 22.10.2012 р. подано відповідачу додаток 8 («Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних») за вересень 2012 року, в якому відсутні дані про податкову накладну № 75 від 21.09.2012 р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що наявність у позивача податкової накладної по ТОВ «Вторметекспорт» за вересень 2012 року суму ПДВ в розмірі 12036,93 грн. є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у позивача не виникає оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами п.185.1. ст.185. п.198.3, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України.

Зазначене, в свою чергу, призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на суму ПДВ 12037,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.01.2013 р. № 44/40-50/23-20/30307207, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.185.1. ст.185, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, так як безпідставно віднесено до податкового кредиту вересня 2012 року суму ПДВ в розмірі 12036,93 грн. по постачальнику ТОВ «Вторметекспорт», яка не підтверджується перевіркою за вересень 2012 року та підлягає зменшенню; п.200.1., п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 12037 грн. та підлягає зменшенню; пп.14.1.18. п.14.1. ст.14, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на суму ПДВ 12037 грн. та підлягає зменшенню.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки позивача від 18.01.2013 р. № 44/40-50/23-20/30307207, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 р. № 0000052310, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12037,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6019,00 грн.

Позивач не скористався наданим йому ст. 86 Податкового кодексу України правом адміністративного оскарження рішення податкового органу та звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.180.1. ст.180 Кодексу, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (п.185.1. ст.185 Кодексу).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Кодексу бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п.200.1., 200.2., 200.3. ст.200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового)

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Кодексу визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1. ст.200 Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1., п.201.4. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Кодексу).

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, суд зазначає, що вищезазначеними нормами Податкового кодексу України на ТОВ «Вторметекспорт», як продавця, при здійсненні операцій з постачання товару, покладено обов'язок надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п.202.1 ст.202 Кодексу, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Згідно з п.203.1. ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, сума ПДВ, вказана у податковій накладній, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі у місяці, наступному за місяцем її виписки (але не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту їх виписки), відображається у складі податкового кредиту платника податку - покупця товарів/послуг у звітному періоді виписки такої податкової накладної.

У разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву із скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подана податкова декларація з ПДВ за вересень 2012 року до податкового органу 19.10.2012 року.

Як уже зазначалося раніше, за результатами співставлення реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних згідно поданої декларації встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2012 року незареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 75 від 21.09.2012 року, видану ТОВ «Вторметекспорт» на суму 60184,67 грн. (ПДВ - 12036,93 грн.).

Разом з тим, оскільки ТОВ «Вторметекспорт» порушено порядок реєстрації податкових накладних, позивачем подано 22.10.2012 року додаток 8 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до податкової декларації за жовтень 2012 року.

Однак, в даному випадку ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України повинно було подати додаток 8 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до податкової декларації по ПДВ за вересень 2012 року, тобто за період в якому було складено ТОВ «Вторметекспорт» податкову накладну № 75 від 21.09.2012 року на суму ПДВ 12036,93 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для винесення правомірного податкового повідомлення-рішення за №000052310 від 31.01.2013 року, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.07.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко