Постанова № 32503101, 17.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року № 813/3358/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

суддів - Брильовського Р.М.,

Крутько О.В.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк О.М.,

за участю позивача ОСОБА_3, представника відповідачів Збитковської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання дій протиправними та зобов'язання прийняти на роботу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся у суд з позовною заявою до Західної регіональної митниці (далі-ЗРМ), просив визнати дії ЗРМ протиправними по відмові йому в прийнятті на роботу в ЗРМ, зобов'язати ЗРМ прийняти на службу та виплатити заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2008р. за клопотанням позивача закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2008р. позовні вимоги задоволено частково. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.01.2010р. постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області скасував та прийняв нову постанову, якою у позові відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2013р. постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2008р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010р. скасовано, а справу за позовом ОСОБА_3 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 16.05.2013р. справу прийнято до провадження судді Львівського окружного адміністративного суду Шинкар Т.І.

З врахуванням поданих позивачем 03.06.2013р. уточнень в порядку ст.137 КАС України та заяви від 17.07.2013р., ОСОБА_3 відповідачами зазначив Державну митну службу України (далі-ДМСУ) та Львівську митницю та просив визнати дії ЗРМ протиправними по відмові йому в прийнятті на роботу в ЗРМ, зобов'язати Львівську митницю та ДМСУ призначити його на посаду, що відповідає попередній займаній посаді. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.02.2007р. звертався у ЗРМ із заявою про працевлаштування, а на засіданні комісії з кадрових питань 03.03.2007р. порушував питання про можливість прийняти його на вакантні посади Західної регіональної митниці, проте йому незаконно відмовлено, жодних пояснень з цього приводу не було надано та не було враховано, що наказом по митниці його було зараховано до кадрового резерву на посаду начальника сектору відділу митного оформлення №2, на яку згідно з Наказом ДМСУ №837 від 05.12.2003р. та постанови КМУ від 28.02.2001р. №199 призначаються працівники, які мають професійні навики, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях, професійно підготовлені та успішно справляються з виконанням службових обов'язків. За період служби з 1995 року жодних стягнень не мав. Вважає, що питання його працевлаштування повинно було бути вирішено без конкурсного відбору, оскільки з врахуванням позиції, викладеної в ухвалі ВАСУ від 02.04.2013р. у справі за його позовом встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Оскільки фактично відбулась не ліквідація Мостиської митниці, а її реорганізація в ЗРМ, яка в свою чергу була реорганізована у Львівську митницю, а тому обов'язок вирішити питання працевлаштування на момент розгляду справи покладений законодавством на ДМСУ та Львівську митницю.

В судовому засіданні позивач просив уточнений позов задовольнити.

Представник відповідача ДМСУ та Львівська митниця в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових заперечення та поясни, що наказом Державної митної служби України від 27.11.2006р. №1051 «Про ліквідацію та створення окремих митних органів» ліквідовано Мостиську митницю та створено митний пост «Мостиська», який підпорядковувався Західній регіональній митниці, які не були правонаступниками Мостиської митниці. Рішення про ліквідацію є чинним та ніким не оскаржене. 06.02.2008р. проведено державну реєстрацію припинення Мостиської митниці шляхом ліквідації, а відповідно до наказу ДМСУ від 29.01.2008р. №61 «Про припинення митних органів» 10.04.2009р. проведено державну реєстрацію припинення ЗРМ. В свою чергу Львівська митниця створена відповідно до наказу ДМСУ від 29.01.2009р. №64 «Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць», про що проведена державна реєстрація виконавчим комітетом Львівської міської ради 04.03.2008р. Оскільки трьом вищезгаданим митницям було присвоєно різні ідентифікаційні коди, що повністю спростовує твердження позивача про реорганізацію митниць: Мостиської в ЗРМ, а ЗРМ в Львівську. Окрім того зазначив, що не підлягає до застосування вимоги постанови Кабміну №169 від 15.02.02р., оскільки переведення здійснювалось з одного державного органу в інший. ЗРМ пропонувала позивачу вакантні посади, проте він відмовився. Просив у задоволенні уточненого позову відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що трудову діяльність в митних органах ОСОБА_3 розпочав 09.08.1995р., та згідно наказу Мостиської митниці від 10.03.2006р. №83-к з 14.03.2006р. і по 28.02.2007р. - день звільнення з Мостицької митниці, займав посаду старшого інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №2 митного поста «Шегині» Мостиської митниці.

Згідно наказу ДМСУ від 15.09.2006р. №785 «Про створення та припинення деяких митних органів» наказано створити з 01.10.2006р. ЗРМ.

Згідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників процесу, на підставі п.1 наказу Державної митної служби України від 27.11.2006р. №1051 «Про ліквідацію та створення окремих митних органів» наказано ліквідувати Мостиську митницю та згідно п.4 наказано створити і підпорядкувати ЗРМ, зоною діяльності якої є Львівська область, в тому числі, митний пост «Мостиська». На виконання цього наказу позивача 21.12.2006р. було повідомлено про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що згідно наказу о/п голови комісії з питань ліквідації Мостиської митниці №84-к від 28.02.2007 року «Про звільнення працівників митниці», у зв'язку з ліквідацією Мостиської митниці на підставі наказу Державної митної служби України від 27.11.2006р. №1051 «Про ліквідацію та створення окремих митних органів» ОСОБА_3 звільнено 28.02.2007 року відповідно до п. 1 ст.40 КЗпП України у порядку, передбаченому ст.49-2 КЗпП України з посади старшого інспектора сектора митного оформлення №4 відділу митного оформлення №2 митного поста «Шегині» Мостиської митниці. Зазначені відомості внесені в трудову книжку ОСОБА_3 під №30 від 28.02.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на передодні звільнення 27.02.2007р. ОСОБА_3 подав до ЗРМ заяву, яка зареєстрована за вх.184 від 27.02.2007р. та згідно якої просив начальника ЗРМ прийняти його на роботу в Західну регіональну митницю. Окрім того, в даній заяві зазначив, що в митних органах працює з 1995 року, працював на різних посадах, з 2003 року працює на посаді інспектора вантажного відділу, за час роботи стягнень та зауважень не мав.

За наслідками розгляду комісією з кадрових питань заяви ОСОБА_3 від 27.02.2007 року з питання працевлаштування у ЗРМ, за підписом заступника митниці було підписано лист №29/32-3196 від 23.03.2007 року, згідно якого позивача проінформовано, що ЗРМ не несе зобов'язань щодо обов'язкового його працевлаштування у зв'язку з ліквідацією Мостиської митниці.

Не погоджуючись з даною відмовою у працевлаштуванні, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України.

Відповідно до ч.І ст.22 КЗпП України, забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, у зв'язку з тим, що йому не пропонувались вакантні посади у створених митних постах і оголошення про проведення співбесіди з особами, які бажають подати документи для прийому їх на вакантні посади у створених митних постах не було, а тому для реалізації своїх прав, закріплених у ст. 43 Конституції України 27.07.2007р. звернувся до ЗРМ із заявою про працевлаштування.

Згідно п.п. 5.6 та п.п.5.7 Положення про Західну Регіональну митницю (в редакції Положення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 11.10.2006 року №868) начальник регіональної митниці відповідає за добір і розстановку кадрів, а також веде роботу з добору й розподілу кадрів.

З протоколу засідання комісії з кадрових питань ЗРМ від 04.03.2007р. вбачається, що одним із питань, які були розглянуті зазначеною комісією, було розгляд заяви ОСОБА_3 щодо працевлаштування в ЗРМ. В протоколі зазначено, що головою комісії запропоновано ОСОБА_3 вакантні посади у Західному регіоні (без зазначення конкретних посад та відповідних митниць) від яких останній відмовився, та що головою комісії вирішено з цього приводу доповісти керівнику митниці.

Слід зауважити, що відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів того, що позивачу пропонувалися вакантні посади у Західному регіоні: письмових доказів про відмову позивача під особистий підпис від запропонованих посад.

Окрім того, згідно п.1.7 Положення про Західну регіональну митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 11.10.2006р. №868, регіональна митниця у межах повноважень, визначених цим Положенням, здійснює щодо митниць регіону (Вадул-Сіретська, Виноградівська, Івано-Франківська. Кельменецька, Мостиська, Рава-Руська, Рівненська, Тернопільська, Ужгородська, Чопська, Хмельницька, Яворівська, Ягодинська) контрольно - координуючі функції з питань митного контролю й митного оформлення, а не кадрового забезпечення.

Відповідно до підпункту «б» п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.1994р. №423 «Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України «Про державну службу» передбачено, що без конкурсного відбору або стажування можуть прийматись державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах та виконавчих органах Рад, в тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Як вбачається з наказу №103-к від 16.03.2007р. «Про призначення та переведення працівників Західної регіональної митниці», були наявні чотири вакантні рівнозначні посади, у штатному розписі ЗРМ, яку до звільнення займав позивач, в тому числі і на митному пості «Мостиська», на які були прийняті працівники в загальному порядку: без переведення, без стажування та без конкурсу. Даний наказ був прийнятий ЗРМ до моменту надання відповіді від 23.03.2007р., якою, як зазначалось вище ЗРМ повідомляла, що не несе зобов'язання щодо працевлаштування позивача.

Отже вимоги підпункту «б» п.1 постанови Кабінету Міністрів України №423 від 17.06.1994р., щодо прийняття без конкурсного відбору ОСОБА_3, як державного службовця, який перебував на відповідній посаді в органах виконавчої влади в галузі митної справи, які були ліквідовані, до новостворених органів державної виконавчої влади, на які законом покладено повноваження (завдання) митних органів, що ліквідуються, ЗРМ не виконано.

Даючи оцінку діям посадових осіб ЗРМ суд зауважує, що відповідачами не надано суду доказів щодо наявності переваг при прийнятті на роботу в ЗРМ одних працівників перед іншими; не надано доказів про неможливість або перешкоди прийняти позивача на посаду яку він займав, або ж іншу посаду.

Як встановлено частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України, цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Преамбулою Митного кодексу України як в редакції 2002 року та і в редакції 2012 року передбачено, що він визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.

Відповідно до ст. 12 МК України як в редакції 2002 року так і в редакції 2012 року передбачено, що митна служба України це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Приписами ст. 13 МК України як в редакції 2002 року так і в редакції 2012 року передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Пунктом 16 частини четвертої Положення про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №940 передбачено, що Державна митна служба України створює, реорганізує та ліквідує за погодженням з Міністерством фінансів України регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Відповідно до п.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 ч.1 ст.237 КАС України.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у Постанові від 17 жовтня 2011 року вбачається, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання ЗРМ не виконала, та трудові гарантії позивача як працівника порушила.

З врахуванням встановлених обставин у справі, пояснень учасників процесу, відсутності юридичного факту повної ліквідації державної установи (організації) та на наявності факту одночасного створення іншої, яка виконуватиме повноваження (завдання) особи, що ліквідується, суд приходить до переконання, що ЗРМ без жодних обґрунтувань в порушення вимог ч. 1 ст.22 КЗпП України не працевлаштувала позивача, що є наслідком визнання дій ЗРМ протиправними.

Наказом голови Держмитслужби України від 23.01.2008 року №35 «Про призначення на посади та звільнення з посад», згідно з п.п.13 п.9 «Положення про Державну митну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №940 встановлено, що прийом осіб, у тому числі і повторний, на службу в митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні установи та організації на всі посади, передбачені штатним розписом, крім посад обслуговуючого персоналу за всіма видами трудових договорів, а також звільнення зі служби в митних органах на зазначених посадах, крім випадків звільнення у зв'язку з виходом на пенсію та припинення трудового договору у зв'язку із смертю, здійснюється наказами Держмитслужби України.

Судом встановлено, що 06.02.2008р. проведено державну реєстрацію припинення Мостиської митниці шляхом ліквідації, а відповідно до наказу ДМСУ від 29.01.2008р. №61 «Про припинення митних органів» 10.04.2009р. проведено державну реєстрацію припинення ЗРМ. В свою чергу Львівська митниця створена відповідно до наказу ДМСУ від 29.01.2009р. №64 «Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць», про що проведена державна реєстрація виконавчим комітетом Львівської міської ради 04.03.2008р.

При прийнятті рішення судом враховано, що ЗРМ була обізнана, що позивача звільнено з Мостиської митниці на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та що ліквідація Мостиської митниці не відповідає умовам повної ліквідації, проте ЗРМ не було виконано вимоги законодавства щодо його працевлаштування, чим порушено трудові гарантії як працівника, що є підставою для зобов'язання ДМСУ та Львівську митницю згідно визначених законом повноважень, запропонувати позивачу посаду старшого інспектора сектора митного оформлення №4 відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці або рівнозначну посаду та призначити його на цю посаду.

У відповідності до ст. 11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте вимоги цієї статті відповідачами не були виконані.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені у судовому засіданні та такі що підлягають до задоволення повністю.

Керуючись ст.ст. 7-14, 24, 51, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії Західної регіональної митниці протиправними щодо відмови ОСОБА_3 в прийнятті на роботу у Західну регіональну митницю.

Зобов'язати Державну митну службу України та Львівську митницю запропонувати ОСОБА_3 посаду старшого інспектора сектора митного оформлення №4 відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці або рівнозначну посаду та призначити його на цю посаду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 19.07.2013 року

Головуючий - суддя Шинкар Т.І.

Судді: Брильовський Р.М.

Крутько О.В.