Ухвала суду № 32502745, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Київ К/9991/16559/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, правонаступником якої є Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби,

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012

у справі № 2а-12908/11/2070

за позовом Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод»

про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі - позивач, Чугуївська ОДПІ Харківської області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» (надалі - відповідач, ТОВ «Малинівський склозавод») про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: відкоригувати від'ємне значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, зменшення рядка 26 залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 17 118,00 грн. за період з 01.01.2011 по 28.02.2011.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Чугуївською ОДПІ Харківської області проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Малинівський склозавод» в частині правомірності нарахування податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, про що складено акт від 02.06.2011 № 467/2311/32858847.

В ході перевірки встановлено порушення відповідачем п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено рядок 22.2 зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 31 037,00 грн., зменшено рядок 26 залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 17 118,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 0002092311, яким ТОВ «Малинівський склозавод» зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 17 118,00 грн., а також застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог Чугуївської ОДПІ Харківської області, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що вступив в силу з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 8 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України до вступу в дію ст. 39 (яка набирає чинності з 01 січня 2013 року) цього Кодексу застосовується п.1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно абзацу 1 підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Положеннями пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів. Зокрема, враховуються такі умови договорів, що впливають на ціну, як: кількість (об'єм) товарів, якість товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Малинівський склозавод» та ТОВ «Кварц постач» (постачальник) укладено договір поставки піску кварцового сухого насипом № 1 від 19.11.2007.

Згідно п. 3.1, 4.3 Договору продукція поставляється автотранспортом покупця за його рахунок на умовах ЕХW с. Старовірівка. Відповідно до пп. 4.2, 4.3, 4.4 остаточна ціна цього Договору визначається шляхом підсумовування вартості партій продукції, зазначеної у заявках Покупця, згідно специфікацій до даного Договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до специфікацій № 5-СП від 27.09.2010, № 6-СП від 27.01.2011 передбачено поставку піску кварцового марки (ПК-030-3 ДСТУ Б. В. 2.7.-131:2007, ПК-020-3 ДСТУ Б. В. 2.7.-131:2007) на умовах відстрочки платежу на строк 21 банківський день.

Чугуївською ОДПІ зроблено висновок про те, що ТОВ «Малинівський склозавод» придбано сировину за економічно необґрунтованими цінами, внаслідок чого допущено порушення пп. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, завищено базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) з податку на додану вартість в сумі 240 774,00 грн. та зайво віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 48 154,80 грн., у тому числі: за січень 2011 року - 17 118,00 грн., за лютий 2011 року - 31 037,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що при проведенні перевірки позивачем не направлявся до відповідача запит щодо обґрунтування рівня договірних цін на товари, які були придбані у ТОВ «Кварц постач».

Крім того, податковим органом не було взято до уваги той факт, що ТОВ «Кварц-постач» згідно з умовами договору і додаткових угод до нього постачав на адресу відповідача товар на умовах відстрочки платежу на строк 21 банківський день, про що, зокрема, зазначено у специфікаціях №5-СП від 27.09.2010, № 6-СП від 27.01.2011, а умови постачання піску ТОВ ВКФ «Старк», яке є розробником кар'єру, іншим підприємствам, податковим органом взагалі не з'ясовувались, з чого слідує, що контролюючим органом під час перевірки не встановлювався рівень справедливих ринкових цін, а також не досліджувалися умови інших договорів поставки піску кварцового, які б були об'єктивно співставними.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем не представлено фактичних даних та доказів, які б переконливо вказували на наявність співставних умов господарських операцій з поставки піску кварцового на адресу ТОВ «Малинівський склозавод» та інших підприємств, відсутність наміру продавця передати товар, а покупця прийняти товар за ціною, визначеною в договорі, наявність юридичної або фактичної залежності обох сторін, необізнаність сторін договору щодо інформації про ціни, що склались на ринку таких товарів. Вищий адміністративний суд України також приймає до уваги висновки попередніх судових інстанцій щодо помилковості позиції податкового органу, яка не ґрунтується на дослідженні питань кількості (обсягу) товарів за співставними правочинами, строків виконання зобов'язань, умов платежів, будь-яких інших об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну товару.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій викладені на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а-12908/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Пилипчук Н.Г. (підпис) Шипуліна Т.М.З оригіналом згідно

помічник судді