Постанова № 32502254, 18.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Справа № 916/551/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за первісним позовом: позивача: Салагорник А.В. - адвокат, відповідача: Бровкін І.О. - дов. від 25.06.13, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПриватного підприємства "Консалт Групп"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від11.06.13у справі№916/551/13-гза позовомПриватного підприємства "Консалт Групп"до третя особаДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт" Товариство з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД"простягнення 150100,39 грн. за зустрічним позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"до про1.Приватного підприємства "Консалт Групп" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД" визнання недійсним договору Приватне підприємство "Консалт Групп" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну позову) про стягнення з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" 137875,37 грн. боргу, 10198,99 грн. пені, 137,86 грн. інфляційних втрат, 1888,17 грн. - 3% річних. Позивач посилався на те, що він згідно з договором про уступку прав та обов'язків №14-01/2013 від 14.01.13, укладеним між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД", набув права вимагати від відповідача виконання зобов'язань з оплати вартості підрядних робіт за договорами підряду №КД-17262 і №КД-17263 від 11.06.12.

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Приватного підприємства "Консалт Групп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД", в якому просило визнати недійсним договір про уступку прав та обов'язків №14-01/2013 від 14.01.13. Підприємство зазначало, що оспорюваний договір укладений в порушення пункту 8.2 договорів підряду №КД-17262, №КД-17263 від 11.06.12, без згоди порту. Зустрічний позов обґрунтований приписами статей 1, 13, 15, 16, 202, 203, 207, 208, 215, 216, 510, 512, 626, 638, 651, 654 Цивільного кодексу України, статей 6, 67, 144, 173-175, 179-181, 188, 207 Господарського кодексу України.

Господарський суд Одеської області рішенням від 07.05.13 (суддя Рога Н.В.) первісний позов задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 137875,37 грн. боргу, 10198,99 грн. пені, 137,86 грн. інфляційних втрат, 1888,17 грн. - 3% річних. У зустрічному позові відмовив. Задовольняючи вимоги первісного позову, місцевий господарський суд виходив з факту несплати портом повної вартості виконаних робіт за договорами підряду №КД-17262, №КД-17263 від 11.06.12, право вимоги за якими перейшло до позивача за первісним позовом на підставі договору про уступку прав та обов'язків №14-01/2013 від 14.01.13. Відмова суду у зустрічному позові вмотивована наявністю мовчазної згоди порту на укладання оспрюваного договору. Суд керувався приписами статей 11, 15, 203, 204, 509, 512, 514, 526, 530, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 11.06.13 (судді: Мирошниченко М.А., Головей В.М., Шевченко В.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасував. В первісному позові відмовив. Зустрічний позов задовольнив. Визнав недійсним з моменту укладання договір про уступку прав та обов'язків №14-01/2013 від 14.01.13, укладений між Приватним підприємством "Консалт Групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД". Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог цивільного законодавства та пункту 8.2 договорів підряду №КД-17262, №КД-17263 від 11.06.12. Апеляційний господарський суд установив, що заміна кредитора у зобов'язанні не відбулася. Позивач за первісним позовом не набув права вимоги за договорами підряду №КД-17262, №КД-17263 від 11.06.12, оскільки відповідач за первісним позовом не надавав згоди на укладення оспорюваного договору про уступку прав і обов'язків, тобто на заміну кредитора. Постанова обґрунтована приписами статей 203, 205, 215, 512, 516 Цивільного кодексу України.

Приватне підприємство "Консалт Групп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 3, 13, 203, 215, 512, 516, 627 Цивільного кодексу України. Підприємство вважає, що згода боржника на заміну кредитора у зобов'язанні не є обов'язковою та зауважує на тому, що оспорюваний договір укладений з дотриманням вимог законодавства та спрямований на реальне настання правових наслідків. Водночас скаржник вказує на те, що порт належним чином не виконав своїх зобов'язань за договорами підряду №КД-17262, №КД-17263 від 11.06.12 та не сплатив повну вартість виконаних робіт.

Від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому порт просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД" не скористалося своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.06.12 між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" - замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД" - підрядником було укладено договори підряду №КД-17262 та №КД-17263. За умовами цих договорів підрядник зобов'язався власними силами та засобами, за рахунок замовника, виконати роботи з ремонту покриття під'їзних майданчиків ваг автомобільних електромеханічних ДВА ПС №119 (інв. № 068847) та ДВА ПС №120 (інв.№068848) відповідно до отриманого від замовника технічного завдання, а останній, в свою чергу, прийняти результат таких робіт і оплатити їх вартість. Склад і вартість зазначених робіт відображаються у кошторисній документації (додаток №1). Вартість робіт, порядок їх приймання і розрахунки за договорами врегульовані розділом 2 названих договорів. Згідно з пунктами 2.2, 2.5 договорів замовник, в строк не більше 10 робочих днів з моменту підписання договорів, перераховує підряднику аванс у розмірі 30% вартості робіт за договорами підряду. Замовник здійснює платіж підряднику за виконані ним роботи упродовж 10 робочих днів з моменту підписання "Довідки про вартість виконаних робіт" (за формою Ф-КБ-3) і "Акта приймання виконаних підрядних робіт" (за формою Ф-КБ-2в), банківським переводом на розрахунковий рахунок підрядника. Пунктом 8.2 договорів підряду сторони передбачили обов'язок надання письмової згоди на передачу третім особам прав та обов'язків за цими договорами. Строк дії договорів визначений сторонами до повного виконання ними своїх зобов'язань. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД" виконало будівельні роботи за договорами підряду, проте Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" за ці роботи повністю не розрахувалося. Водночас, господарські суди установили, що 14.01.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД" та Приватним підприємством "Консалт групп" (позивачем) було укладено договір №14-01/2013 про уступку прав і обов'язків. За умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД" уступило, а ПП "Консалт групп" прийняло на себе права і обов'язки ТОВ "АСВ-ТРЕЙД ЛТД", що виникли станом на 14.01.13, в тому числі, укладених договорів і фінансових зобов'язань існуючих між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД" та Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт". Установили суди і те, що ТОВ "АСВ-ТРЕЙД ЛТД" направило на адресу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" листи від 12.12.12, від 14.01.13 про укладення договору уступки права вимоги, проте письмової згоди на укладання такого договору портом надано не було. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову у даній справі є вимога Приватного підприємства "Консалт Групп" про стягнення з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" 137875,37 грн. боргу, 10198,99 грн. пені, 137,86 грн. інфляційних втрат, 1888,17 грн. - 3% річних. Предметом зустрічного позову є вимога Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" заявлена до Приватного підприємства "Консалт Групп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АСВ-ТРЕЙД ЛТД" про визнання недійсним договору про уступку прав та обов'язків №14-01/2013 від 14.01.13. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову (про визнання договору про уступку прав та обов'язків недійсним), а відтак відсутність у позивача права на пред'явлення первісного позову (про стягнення). Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 Цивільного кодексу України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У розумінні приписів наведених норм, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язані, сторони договору можуть домовитися про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника. У цьому випадку передання кредитором своїх прав іншій особі всупереч умовам первісного договору, за яким боржник має цивільні обов'язки, може бути підставою для визнання правочину відступлення права вимоги недійсним за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, унормовані статтею 203 Цивільного кодексу України. Так, за приписами частини 1 цієї норми зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази та надавши оцінку оспорюваному договору про уступку прав і обов'язків на відповідність його вимогам закону, апеляційний господарський суд установив, що пунктами 8.2 договорів підряду передбачено обов'язок надання портом письмової згоди на укладення договору відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні); що така згода останнім надана не була; факт надання згоди порт заперечував. Установив апеляційний господарський суд і те, що заміна кредитора у зобов'язанні за договорами підряду, шляхом відступлення права вимоги, не відбулась; що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог закону (статті 516 Цивільного кодексу України) щодо порядку заміни кредитора у зобов'язанні та умов первісних договорів (пунктів 8.2 договорів підряду). Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлені обставини справи та зважаючи на надану судом апеляційної інстанції оцінку умовам оспорюваного договору, апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого апеляційним господарським судом та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.13 у справі №916/551/13-г залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Консалт Групп"- без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В. Швець