Постанова № 32502168, 17.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 910/4896/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівПолянського А.Г., Швеця В.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Просто-страхування"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід21.05.2013р.у справі№910/4896/13Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"доПриватного акціонерного товариства "Просто-страхування"прокомпенсацію виплаченого страхового відшкодування

за участю

- позивача:Юхименко С.Ю. (довіреність від 15.10.2012р.)- відповідача:Карпов С.Б. (довіреність від 10.01.2013р.)

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (далі - відповідач) 47913,83 грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в силу приписів ст.27 Закону України "Про страхування" повинен відшкодувати позивачу його витрати на сплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування у зв'язку з пошкодженням автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано особу, чия цивільна відповідальність застрахована у відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2013р. (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.10.2011р. позивач як Страховик та Гороян Крістіна Леванівна як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗ-026/000/11 0000130, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "Мерседес Бенц", реєстраційний номер ВЕ4000АН.

Згідно з п.9.1 Договору експлуатантом, тобто особою, на яку поширюється дія договору та яка має право експлуатації вказаного автомобіля на законних підставах, є Гороян Рафаел Ваагні.

23.11.2011р. о 12 год. 30 хв. на вулиці Чигирина в м. Миколаєві сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю автомобілем "Мерседес Бенц" під керуванням Гороян Рафаела Ваагні та автомобіля ВАЗ 2107, державний номерний знак 560-78ТІ під керуванням Юрченка Ігоря Миколайовича.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем автомобілем "Мерседес Бенц".

За замовленням позивача, Фізичною особою-підприємцем Болдарєвим С. Н. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9179/09 від 18.12.2009р.) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Мерседес Бенц" внаслідок вказаного ДТП, та 21.12.2011р. складено відповідний Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням колісного транспортного засобу №112/11/11 (далі Звіт), згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля "Мерседес Бенц" з урахуванням зносу складає 71087,92 грн.

Згідно зі складеним позивачем страховим актом №КАСКО/026/000/12/0010 від 31.07.2012р. до виплати в якості страхового відшкодування призначено 32059,83 грн.

Враховуючи, що при складанні страхового акту №КАСКО/026/000/12/0010 від 31.07.2012р. позивачем не було враховано один з внесених страхових платежів в сумі 8432,00 грн., 09.08.2013р. позивачем складено страховий акт №КАСКО/02/000/12/0030, в якому до виплати в якості страхового відшкодування позивачем додатково призначено 8432 грн.

Відповідно до листа-відповіді №138-11-б.б/752 від 07.02.2012р. ПАТ "Родовідбанк" на адресу позивача, останній платіжними дорученнями №391 від 01.08.2012р. на суму 32059,83 грн. та №21 від 22.08.2012р. на суму 8432 грн. перерахував ПАТ "Родовідбанк" як вигодонабувачу за договором добровільного страхування страхове відшкодування в сумі 40491,83 грн.

Частину страхового відшкодування в сумі 8432,00 грн. позивач на підставі заяви страхувальника Гороян К.Л. про виплату страхового відшкодування від 02.07.2012р. зарахував як четвертий страховий платіж за договором добровільного страхування.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про обґрунтованість позову, мотивували свої рішення тим, що позовні вимоги є законними, твердження відповідача про пропуск позивачем річного строку звернення з вимогою про сплату страхового відшкодування, встановленого статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки вказана норма регулює відносини між страховиком та страхувальником цивільно-правової відповідальності, а не між страховими компаніями.

Підстави для скасування судових рішень відсутні входячи з наступного.

Доводи, викладені у касаційній скарзі відповідачем, зводяться до того, що оскільки позивач звернувся до нього із заявою про виплату з пропуском строку, визначеного п.37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", правових підстав для задоволення позову у судів не було.

З такими доводами погодитись не можна з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів цієї норми підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З наведеної норми також вбачається, що зазначені у ній строки обраховуються з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, як роз'яснив Верховний Суд України у своїх постановах від 27.03.2012р. зі справи Господарського суду міста Києва № 58/168, від 07.08.2012р. зі справи Господарського суду Рівненської області №12/207, від 28.08.2012р. зі справи Господарського суду Харківської області №5023/4833/11, право вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування" виникає після виплати страхового відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Ці постанови відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Спір у даній справи виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Разом з тим, із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Таким чином останній регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, а приписи п. 37.1.4. статті 37 цього Закону, до даних правовідносин не застосовуються, тому вказані висновки судів є правильними, а підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі Господарського суду міста Києва №910/4896/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець