Ухвала суду № 32502117, 17.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року справа №805/4915/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Бастіон» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013 р. № 0000321502, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області від 28.03.2013 р. № 0000321502 про донарахування податку на додану вартість в сумі 64452 грн. та штрафних санкцій в сумі 1 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт наголошує на тому, що надані позивачем до перевірки документи не підтверджували реальність фінансово-господарських операцій по його взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», що, в свою чергу, не підтверджувало задекларований позивачем в січні 2011 року податковий кредит в сумі 64 452 грн.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного перегляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, позивач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Бастіон", є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Відповідач, - Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст.3 КАС України.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Жовтневою МДПІ м. Маріуполя Донецької області ДПС за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Фірма «Бастіон», встановлені порушення та складено акт №731/22-4/23173683 від 13.03.2013 року, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000321502 від 28.03.2013 року про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 64 453,00 грн., з якої - основний платіж 64452,00 грн., штрафна фінансова санкція 1,00 грн.

При цьому, згідно висновків акта перевірки, з боку ТОВ «Фірма «Бастіон» встановлені порушення п. 186.1 ст. 186, п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ за січень 2011 року у сумі 64 452,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з висновками акта перевірки, яких податковий орган дійшов враховуючи ті обставини, що надані до перевірки документи не забезпечують підтвердження правильності, повноти відображення первинних документів та фінансово-господарських операцій ТОВ «Фірма «Бастіон» з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», формування показників податкової звітності, їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю підприємства; за результатами перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб» угода з ТОВ «Фірма «Бастіон» визнана нікчемною (акт перевірки № 158/2334202109 від 28.03.2011 року); неможливо підтвердити задекларований підприємством в січні 2011 року податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

Обгрунтовуючи такий висновок, суд першої інстанції вважав невірною позицію податкового органу щодо покладених в обґрунтування висновків акта перевірки обставин та висновків, встановлених актом перевірки №158/23-34202109 від 28.03.2011 року Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, оскільки така позиція суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

На думку суду першої інстанції, інформація, яка міститься в акті перевірки контрагента, не є належним доказом при формуванні висновків акта перевірки, за наслідками якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків, крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Про факт реальності та товарності спірних господарських операцій свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні, платіжні доручення тощо.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів наведені документи, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України, в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та зазначеним контрагентом, не є неправомірними доки в судовому порядку не буде встановлено іншого.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, в судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи податкового органу про нікчемність правочину.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом установлено, що на момент укладення договору між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» дані підприємства значилися зареєстрованими в єдиному Реєстрі підприємств та організацій України і знаходилися на обліку платників податків в органах Державної податкової служби, що свідчить про здатність цих суб'єктів господарювання здійснювати свої цивільні права і обов'язки через свої органи, що діяли на підставі засновницьких документів.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органу про непідтвердження факту транспортування та отримання ТМЦ від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у зв»язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів, актів приймання-передачі ТМЦ, оскільки, відсутність вказаних документів не є підставою для невключення витрат з придбання товару до складу податкового кредиту, бо зазначене включення здійснено на підставі інших документів, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають її вимогам.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і постанову прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року в адміністративній справі №805/4915/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій осробам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко