Ухвала суду № 32502111, 17.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року справа №805/2601/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування постанови від 04.02.2013 р. № 401 про накладення стягнень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом, в якому просив скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 04.02.2013 р. № 401 про накладення на позивача стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, встановлених ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «Комфі Трейд» не допустило порушень прав покупця на вільне використання електронних платіжних засобів, оскільки у спірних правовідносинах діяло відповідно до умов Договору еквайрингу, що регулює взаємовідносини між фірмою та банком по проведенню платежів та розрахунків по банківським обліковим карткам відповідних платіжних систем.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» м. Дніпропетровськ зареєстровано в якості юридичної особи та включено до ЄДРПОУ за № 36962487.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 29.12.2012 року в магазині «Comfy» ТОВ «Комфі Трейд», розташованому за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 41-д, від касира цього магазина надійшло прохання надати документ, який засвідчує особу покупця ОСОБА_2 при придбанні товару та розрахунку за нього іменною платіжною карткою (без фото), на якій зазначено ім'я, прізвище та є підпис цієї особи на зворотньому боці картки.

За скаргою ОСОБА_2 на цю подію 25.01.2013 року в зазначеному магазині «Comfy» на підставі Згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю № 01/7457-2013 від 15.01.2013 року, Наказу Держспоживінспекції у Донецькій області та направлення на проведення перевірки № 2 від 24.01.2013 року, Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Донецькій області здійснено позапланову перевірку відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами якої складено акт № 003141.

В акті перевірки зазначено, що на момент проведення позапланового заходу за скаргою ОСОБА_2 від 03.01.2013р. встановлено обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, встановлених в частині 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів».

04.02.2013 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою на позивача накладено штраф у розмірі 8500 грн. за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів встановлених в частині 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», а сааме: споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Зазначена постанова є предметом даного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, спеціальним законом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі - Закон №1023), згідно з ч.ч.1,3 ст.5 якого, держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до ст. 26 цього Закону, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів, накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року N 877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону №1023, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів, суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, - у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 17 «Про захист прав споживачів», споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законами України не передбачено обов'язкового порядку пред'явлення документу, який посвідчує особу покупця, при розрахунку за допомогою електронного платіжного засобу.

При цьому, судом не прийняті до уваги посилання позивача на те, що підставою для витребування документа, який посвідчує особу при використанні платіжних карток без фото, є норми ст..5 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.629 Цивільного кодексу України та той факт, що між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Комфі Трейд» укладений договір еквайрингу № 10220302 від 31.12.2010 року, який регулює взаємовідносини по проведенню платежів та розрахунків по банківським обліковим картками відповідних платіжних систем. Так, дійсно, 31.12.2010 року між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Комфі Трейд» був укладений договір еквайрингу № 10220302 з Додатком № 1 до договору.

Зазначений Договір та Додаток до нього регулюють взаємовідносини по проведенню платежів та розрахунків по банківським обліковим картками відповідних платіжних систем.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що відносини Банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком, а за приписами ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, суд першої інстанції вірно зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства закону, у відповідності до якого роль закону у правовій (юридичній) системі держави, в діяльності всіх суб'єктів права, насамперед, державних органів і посадових осіб, є визначальною, тобто, закон має вищу юридичну силу стосовно всіх інших нормативно-правових актів та джерел юридичного права.

З огляду на викладене, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, за загальними нормами права, у разі наявності колізії між загальним і спеціальним актом законодавства, перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року в адміністратвиінй справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування постанови від 04.02.2013 р. № 401 про накладення стягнень - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В.Геращенко