Рішення № 32500434, 15.07.2013, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 0603/6617/12

Провадження № 2/0603/2370/12

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2013 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судового засідання Вольницької Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1,

представниками якого є

ОСОБА_2 та

ОСОБА_3,до1)Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор"

Відкритого акціонерного товариства

"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

представником якого є ОСОБА_4,

2) Служби автомобільних доріг у Житомирській області,

представником якої є ОСОБА_5,провідшкодування матеріальної та моральної шкоди,

завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просить стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі Підприємство) та Служби автомобільних доріг у Житомирській області (далі Служба) на його користь вартість автомобіля ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 68 500,00 грн. та у якості відшкодування моральної шкоди 7 500,00 грн. (позовні вимоги наведені з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.02.2013 р., а. с. 121 122).

Підприємство проти позову заперечило, посилаючись на те, що воно є неналежним відповідачем у справі, оскільки особою, яка має нести відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через з незадовільні дорожні умови, виходячи з норм законодавства України, є Служба.

Служба проти позову заперечила, посилаючись на те, що вона є неналежним відповідачем у справі, оскільки особою, яка є відповідальною за відшкодування збитків при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, зважаючи на умови укладеного між нею та Підприємством договору з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області № 4 від 13.02.2012 р., є Підприємство.

Судом з'ясовано, що 04.03.2012 р. в інтервалі часу з 21:30 до 21:45 ОСОБА_1, керуючи автомобілем ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі Житомир Могилів-Подільський 47 км + 500 м, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої вказаний автомобіль загорівся, що підтверджується сукупністю доказів: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.03.2012 р. (а. с. 10), письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 04.03.2012 р. (а. с. 13), постановою від 09.04.2012 р. судді Ленінського районного суду м. Вінниці у справі про адміністративне правопорушення № 212/2553/2012 (а. с. 14), актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги / вулиці б/д (а. с. 64), листом від 11.02.2013 р. № 36 Служби цивільного захисту у м. Бердичів та Бердичівському Районі (а. с. 114), показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та не заперечується Підприємством і Службою.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження та згорів повністю, що підтверджується сукупністю доказів: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.03.2012 р. (а. с. 10), довідкою б/д Відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Бердичівського району та автомобільно-технічної інспекції (м. Бердичів) (а. с. 12), постановою від 09.04.2012 р. . судді Ленінського районного суду м. Вінниці у справі про адміністративне правопорушення № 212/2553/2012 (а. с. 14), фототаблицею № 1 до звіту № 15 від 22.02.2013 р. (а. с. 108 109).

Зі змісту постанови від 09.04.2012 р. судді Ленінського районного суду м. Вінниці у справі про адміністративне правопорушення № 212/2553/2012 вбачається, що під час судового розгляду не було доведено факту порушення ОСОБА_1 вимог ОСОБА_10 дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок слизької дороги та поганих погодних умов (а. с. 14).

Цією ж постановою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (тобто за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна), було закрито за відсутністю у його діях складу правопорушення.

Те, що дільниця дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, була слизькою вкритою кригою (ожеледдю), випливає також з показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які це підтвердили, та, крім того, дали показання про те, що пожежну машину, яка під'їжджала на місце дорожньо-транспортної пригоди, дуже занесло, через що вона потім рухалась заднім ходом.

Свідок ОСОБА_9, крім того, дав показання про те, що через слизькість дільниці дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, автомобіль державної автомобільної інспекції, коли прибув ні місце пригоди, не зміг на цій дільниці розвернутись, через що від'їхав, здійснюючи рух заднім ходом, для розвороту в іншому місці.

Свідки ОСОБА_7 (їхав безпосередньо за ОСОБА_1) та ОСОБА_9 (регулярно їздить автодорогою, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода) також дали показання про те, що дорожніх знаків про небезпеку (слизькість) на дорозі перед місцем дорожньо-транспортної пригоди не було. Свідок ОСОБА_11 (командир відділення 4-ї державної пожежної частини м. Бердичева, яке було направлено та прибуло на місце дорожньо-транспортної пригоди) дав показання про те, що він, їдучи у пожежній машині до місця дорожньо-транспортної пригоди, попереджувальних знаків про слизьку дорогу не бачив.

Відповідно до схеми розташування тимчасових дорожніх знаків на період зимового утримання 2011 2012 р.р. на а/дорозі М-21 Житомир Могилів-Подільський км 26 + 113 53 + 397 , на 49 км дороги (тобто приблизно за 1,5 км до місця дорожньо-транспортної пригоди) мали бути розташовані дорожні знаки 1.13 "слизька дорога", 7.12 "ожеледиця" та 7.2.1 "зона дії 5 км" (а. с. 65), однак, як вказують показання свідків, наведені у попередньому абзаці, фактично цих дорожніх знаків у день, коли сталась дорожньо-транспортна пригода, встановлено не було.

При цьому суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що ці дорожні знаки були встановлені, оскільки зазначені особи є працівниками структурного підрозділу Підприємства філії "Бердичівська дорожньо-експлуатаційна дільниця", тобто заінтересованими та залежними від Підприємства особами.

Про заінтересованість свідка ОСОБА_12 вказує також і акт обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги / вулиці б/д, складений за його участю, у якому не вказано (не підкреслено), у якому стані перебувала дорога у місці дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 64), хоча з показань чотирьох свідків беззаперечно випливає, що вона перебувала у слизькому (крига, ожеледь) стані.

Враховуючи зміст постанови від 09.04.2012 р. судді Ленінського районного суду м. Вінниці у справі про адміністративне правопорушення № 212/2553/2012 та викладені вище показання свідків, суд приходить до висновку, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало не порушення ОСОБА_1 ОСОБА_10 дорожнього руху, а слизькість дороги.

Як вже було встановлено, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження та згорів повністю, тобто його власникові ОСОБА_1 було завдано майнову шкоду у розумінні статті 22 Цивільного процесуального кодексу України.

Те, що ОСОБА_1 є власником автомобіля ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1, підтверджується листом від 11.02.2013 р. № 45/38аз Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, зі змісту якого впливає, що цей автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САЕ473142, яке видано 26.03.2011 р. Вінницьким МРЕВ (а. с. 112).

Доказів які б спростовували або ставили під сумнів цю обставину Підприємством та Службою не подано.

Як зазначено у позовній заяві та пояснили представники ОСОБА_1, саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1, згоріло під час пожежі на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Пошкодження або знищення автомобіля, зважаючи на значення автомобіля у житті людини та його вартість, призводить до душевних страждань власника автомобіля, тобто через знищення внаслідок згорання автомобіля ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, тобто моральної шкоди у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України.

Таким чином, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через незадовільний стан (слизькість) дороги, було знищено автомобіль ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1, належний ОСОБА_1, чим останньому було завдано майнову та моральну шкоду.

Частиною першою статті 22, частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною другою статті 1167 визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З вказаних норм Цивільного кодексу України випливає, що майнова та моральна шкода, завдана ОСОБА_14, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статі 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

В свою чергу, частиною третьою статті 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху мають право, зокрема, на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Автомобільна дорога Житомир Могилів-Подільський, на якій сталось дорожньо-транспортна пригода, виходячи зі змісту статті 5 Закону України "Про автомобільні дороги", є автомобільною дорогою загального користування, про що неодноразово заявляли представники Підприємства та Служби під час розгляду справи та про що зазначено і у запереченнях Служби проти позову (а. с. 125).

Пунктом третім частини першої статті 13 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Пунктами 1.1 та 2.1 Положення про Службу, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 02.11.2011 р. № 12, визначено, що, зокрема, Служба є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, метою її діяльності є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та штучних споруд, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них.

Зважаючи на вказані норми законодавства України та Положення про Службу, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 02.11.2011 р. № 12, суд приходить до висновку, що саме Служба є особою, відповідальною за забезпечення (створення) безпечних умов дорожнього руху (безпеки дорожнього руху) та за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування, тобто належним відповідачем.

Посилання Служби на пункт 7.3 укладеного між нею (Замовник) та Підприємством (Підрядник) договору з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області № 4 від 13.02.2012 р. (а. с. 128 131), відповідно до якого відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається згідно з чинним законодавством, при цьому Підрядник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні підрядних робіт (послуг) якщо ці порушення виникли з вини Підрядника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди, як на підставу того, що вона є неналежним відповідачем, а належним є Підприємство, є помилковим, оскільки не ґрунтується на наведених вище нормах Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про автомобільні дороги" та Положення про Службу, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 02.11.2011 р. № 12.

Крім того, договір з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області № 4 від 13.02.2012 р., зважаючи на норми Цивільного кодексу України (зокрема, статті 11, 626) є підставою для виникнення прав та обов'язків лише між Службою та Підприємством, і не може застосовуватись до позадоговірних (деліктних) зобов'язань по відношенню до третіх осіб.

Суд зазначає, що Філією "Бердичівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Підприємства на виконання умов договору з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області № 4 від 13.02.2012 р., з 17:00 04.03.2012 р. по 8:00 05.03.2013 р. здійснювалась обробка автомобільної дороги Житомир Могилів-Подільський, км 36 40 46 53, що випливає зі змісту подорожнього листа № 0867 вантажного автомобіля від 4-5.03.2012 р. (а. с. 59) та товарно-транспортної накладної від 4-5.03.2012 р. (а. с. 60).

Ця обставина також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_13 і не була спростована або заперечена особами, які беруть участь у справі.

Між тим, цього виявилось недостатньо для забезпечення (створення) безпечних умов дорожнього руху (безпеки дорожнього руху) на дільниці автомобільної дороги Житомир Могилів-Подільський 47 км + 500 м, оскільки, як вказувалось вище, автомобільна дорога у цьому місці була слизькою (крига, ожеледь), що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, як вказувалось вище, на підставі положень Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про автомобільні дороги" та Положення про Службу, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 02.11.2011 р. № 12, особою, яка має нести відповідальність за шкоду, завдану ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є Служба, яка, беручи до уваги обставини, наведені у попередніх трьох абзацах, не позбавлена права вимагати від Підприємства виконання зобов'язань за договором з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області № 4 від 13.02.2012 р.

Підсумовуючі викладене, суд приходить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_1 було завдано майнову та моральну шкоду, сталась з вини Служби, так яка саме вона, будучи зобов'язаною забезпечити (створити) безпечні умови дорожнього руху (безпеку дорожнього руху), цього обов'язку не виконала. І саме Служба є відповідальною за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування.

Згідно висновку про вартість майна № 15 від 22.02.2013 р. (а. с. 83 111), складеному суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверс Консалтінг" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 13529/12 від 15.06.2012 р., а. с. 110), матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, становить 68 455,00 грн. (а. с. 98).

Доказів, які б спростували або ставили під сумнів вказаний розмір майнової шкоди Підприємство та Служба не подали.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи з частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_1, ступень вини Служби, а також вимоги розумності і справедливості, та зазначає, що цей розмір становить 2 500,00 грн.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме на його користь зі Служби у якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 68 455,00 грн., а у якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн.

Частиною першою статті 79 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 908,60 грн. та 9 825,00 грн. адвокату ОСОБА_2 за надання правової допомоги. Витрати за проведення незалежної оцінки транспортного засобу (автомобіля ОСОБА_6, д.н.з. НОМЕР_1), понесені ОСОБА_1, зважаючи на положення частин першої та третьої статті 79 Цивільного процесуального кодексу України, не входять до складу судових витрат.

Суд зазначає, що виходячи з ціни позову (76 000,00 грн.) та статті 4 Закону України "Про судовий збір", ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір у розмірі 760,00 грн., проте сплатив його, як вказана вище, у більшому розмірі 908,60 грн., у зв'язку з чим сума судового збору, сплачена ним у більшому розмірі, має бути повернута (стаття 7 Закону України "Про судовий збір").

Зважаючи на зміст та обсяг правової допомоги, наданої ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2, суд, керуючись загальними правовими принципами розумності і справедливості, вважає, що до складу витрат на правову допомогу має бути віднесено 3 000,00 грн.

Беручи до уваги вказане, з Служби на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 3 760,00 грн. (760,00 грн. судового збору та 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу).

Керуючись статтями 1 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 60, 63, 64, 79, 88, 208, 209, 212 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Житомирській області на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошові кошти у розмірі 68 455,00 грн.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Житомирській області на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Житомирській області на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 3 760,00 грн.

Роз'яснити, що:

дане рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;

у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;

апеляційна скарга на дане рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;

особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяВ.В. Корбут

Повний текст рішення складено 19.07.2013 р.