Постанова № 32497430, 05.07.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2013 р. Справа № 809/1970/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

представника позивача: не з"явився,

представника відповідача: не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів"

до відповідача: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області

про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2013 року Державне підприємство "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, Сапіжака І.І. від 17.06.2013 року накладено арешт на кошти позивача (ВП № 38359405) та постановою від 21.06.2013 року прийнято до виконання виконавче провадження № 11367166. Враховуючи викладене, просить суд, винести рішення, яким дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, Сапіжака І.І. щодо прийняття зазначених постанов визнати протиправними і такими, що порушують права та інтереси позивача та повністю скасувати вказані постанови.

26.06.2013 року від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить суд винести рішення, яким визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття до виконання виконавчого провадження № 11367166, постанови про арешт коштів від 17.06.2013 року (ВП № 38359405) та повністю скасувати їх.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні докази, судом установлено наступне.

Постановою заступника начальника управління ДВС Головного управління юстиції Івано-Франківської області Кульбанського В.М. від 14.06.2013 року прийнято рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження з відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.

21.06.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, Сапіжаком Іваном Івановичем винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження ВП № 11367166 при примусовому виконанні виконавчого листа № ПА-10/302, виданого 29.12.2008 року Господарським судом Івано-Франківської області.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 17 Закону визначений перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, зокрема такими документами є, виконавчі листи видані судом.

Статтею 19 Закону визначено, підстави для відкриття виконавчого провадження та зазначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Частиною 1 статті 25 Закону встановлений обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Положенням частини 2 вказаної статті, передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Перевіряючи правомірність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.06.2013 року при примусовому виконані виконавчого провадження №38359405, судом не встановлено протиправності, як і підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження ВП № 11367166 при примусовому виконанні виконавчого листа № ПА-10/302, виданого 29.12.2008 року Господарським судом Івано-Франківської області прийнята у відповідності та в межах повноважень державного виконавця на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області - Сапіжака І.І. щодо прийняття постанови про арешт коштів боржника від 17.06.2013 року (ВП 38359405), суд зазначає наступне.

Постановою старшого державного виконавця державного відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області - Сапіжака І.І. від 17.06.2013 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-1424/11/0970 виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом щодо стягнення з ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" в доход Державного бюджету України заборгованості за бюджетними позичками - 1997 року в сумі 2 064 710,00 грн. та пені за несвоєчасне повернення бюджетних позичок - 1995-1997 років в сумі 6 376 806, 87 грн., окрім того виконавчого збору в сумі 844151,68 грн. ВП № 38359405, накладено арешт на кошти ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" в межах суми 9 285 668,55 грн., відкритих на рахунках фінансових установ перелічених у постанові про арешт коштів.

Відповідно до пунктом 1 та 2 статті 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.5,6 ч.3 ст. 11 Закону).

Згідно положень частини 2 статті 25 Закону, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, законодавець допускає прийняття державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, в будь-який момент з часу відкриття виконавчого провадження. Прийняття такої постанови не пов'язано із фактом самостійного чи примусового виконання судового рішення боржником.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до статті 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети (ч. 3 ст. 57 Закону).

За таких обставин, суд вважає, що відповідач - ВДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області приймаючи оскаржувану постанову про арешт кошті від 17.06.2013 року діяв на підставі Закону та у межах своїх повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача при винесенні оскаржуваних постанов та їх скасування, внаслідок чого позовні вимоги слід визнати такими, що не знайшли свого обґрунтування, а адміністративний позов таким, що до задоволення не підлягає.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 10.07.2013 року.