Постанова № 32497406, 15.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 р. Справа № 805/9304/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

10 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Мар'їнської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар'їнської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що на його адресу надійшло податкове повідомлення-рішення Вугледарського відділення Мар'їнської ОДПІ від 29.01.2013 р. № 0000011540/170/10/15-013-3, у якому зазначено, що відповідно до акту перевірки № 5/1540/34032208 від 29.01.2013 р. встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на прибуток, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. На підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку від 281 до 770 календарних днів сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 793251,90 грн. позивач зобов’язаний сплатити суму у розмірі 20%, що складає 158650,38 грн.

Рішенням ДПС у Донецькій області № 3522/10/10-512-5 від 11.04.2013 р. та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.05.2013 р. вказане повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги підприємства – без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Позивач вважає, що оскаржуване повідомлення-рішення є незаконним з наступних підстав. Частина заборгованості підприємства з податку на прибуток була розстрочена судовими рішеннями відповідно до вимог ст. 263 КАС України, які доведено до відома відповідача. Згідно з п. 3.9 наказу ДПА України № 1036 від 24.12.2010 р. «Про затвердження порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків» на розстрочені (відстрочені) грошові зобов’язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладення (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу). Також відповідачем безпідставно під час проведення камеральної перевірки були використані та піддані аналізу відомості про платіжні документи, за якими відбувалось погашення податкового боргу. Отже, на теперішній час сплату грошового зобов’язання – заборгованості з податку на прибуток узгоджено з Державною податковою службою у Донецькій області, шляхом розстрочення на підставі судових рішень, строк сплати яких не скінчився. Позивачем виконуються зобов’язання зі сплати податку на прибуток, в тому числі розстрочених рішеннями суду, на які Вугледарське відділення Мар'їнської ОДПІ нараховує штрафні санкції в тому числі, згідно вищевказаного податкового повідомлення-рішення. Просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення Вугледарського відділення Мар'їнської ОДПІ від 29.01.2013 р. № 0000011540/170/10/15-013-3 щодо сплати штрафу у сумі 158650,38 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просили їх задовольнити, подали заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач представника до суду не направив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надіслав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що , просив розглянути справу за його відсутністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач - Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зареєстровано як юридична особа 10.04.2006 року виконавчим комітетом Вугледарської міської ради, взяти на податковий облік до державної податкової інспекції у м. Вугледарі з 10.04.2006 р. за № 129-2006.

Відповідачем 29.01.2013 р. проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкового зобов’язання за податковою декларацією з податку на прибуток за період з листопада 2010 р. по грудень 2012 року, за наслідками якої складено акт № 1/1540/34032208.

За висновками акту, перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток, згідно податкових декларацій з податку на прибуток протягом строків, визначених пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (а.с.7-11).

За змістом акту перевірки, порушення виразилось в тому, що позивач здійснював сплату розстрочених податкових зобов’язань за судовими рішеннями, а саме:

- ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2011 р., якою розстрочене виконання постанови суду від 21.12.2010 р. у справі № 2а-26667/10/0570 про стягнення з позивача заборгованості в сумі 26426189 грн. строком на 240 місяців, шляхом сплати суми заборгованості рівними частинами по 110109,12 грн. щомісячно протягом 239 місяців та сплати суми у розмірі 110109,32 грн. на 240 місяць, починаючи з 1 квітня 2011 року по 31 березня 2031 року та

- ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2012 р., якою розстрочене виконання постанови суду від 28.04.2011 р. по справі № 2а/0570/6130/2011 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 3287123,00 грн. на п’ять років, здійснюючи стягнення з березня 2012 р. по січень 2017 р. в розмірі 54785,38 грн. щомісяця та в лютому 2017 р. – 54785,58 грн.

29.01.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011540/170/10/15-013-3, яким до позивача на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов’язань – 158650,38 грн. (а.с. 6).

Фактичні обставини справи сторонами не заперечуються, отже предметом спору у справі є правова оцінка рішення відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 р. у справі № 2а-26667/10/0570 повністю задоволений позов Державної податкової інспекції у м. Вугледар про стягнення з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» заборгованості з податку на прибуток 26426189, 00 грн.

Також постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 у справі № 2а/0570/6130/2011 задоволено позов Державної податкової інспекції у м. Вугледарі до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 3287123,00 гривень.

З мотивувальних частин вказаних постанов вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов’язання по податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Також під час розгляду справи було встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2011 р. було розстрочене виконання постанови суду від 21.12.2010 р. у справі № 2а-26667/10/0570 про стягнення з позивача заборгованості в сумі 26426189 грн. строком на 240 місяців, шляхом сплати суми заборгованості рівними частинами по 110109,12 грн. щомісячно протягом 239 місяців та сплати суми у розмірі 110109,32 грн. на 240 місяць, починаючи з 1 квітня 2011 року по 31 березня 2031 року (а.с. 14), а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2012 р. розстрочене виконання постанови суду від 28.04.2011 р. по справі № 2а/0570/6130/2011 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 3287123,00 грн. на п’ять років, здійснюючи стягнення з березня 2012 р. по січень 2017 р. в розмірі 54785,38 грн. щомісяця та в лютому 2017 р. – 54785,58 грн. (а.с. 15).

Сторонами не заперечується, що позивач здійснював сплату податкових боргів відповідно до встановлених графіків розстрочення.

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про належне виконання позивачем умов розстрочення податкового боргу, наданого за постановою суду.

Системний та порівняльний аналіз норм, якими регулюються спірні правовідносини, свідчить про безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій з огляду не таке.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України, порушення якого стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, зазначене положення Кодексу стосується строків сплати податкових зобов’язань, визначених самостійно платником податку у податковій декларації, а не строків сплати розстрочених податкових зобов’язань, які були стягнуті за постановою суду. Таким чином, відповідач необґрунтовано розповсюджує дію цього положення Кодексу на правовідносини, які нею не регулюються, а також не враховує, що постановою суду встановлені інші строки сплати розстрочених податкових зобов’язань, ніж передбачені законодавством для сплати податкових зобов’язань згідно поданої платником податку податкової декларації.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 ПК України, який став підставою для застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначене положення Кодексу встановлює відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом. У даному ж випадку сплата податкових зобов’язань була розстрочена позивачу та строки сплати податкового зобов’язання були визначені постановою суду.

Таким чином, відповідач у даному випадку ототожнює порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачених главою 9 Податкового кодексу України, із порядком виконання судових рішень.

Так, відповідно до частини другої статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частин першої-другої статті 257 цього Кодексу, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, оскільки судові рішення Донецького окружного адміністративного суду: постанова від 28.04.2011 у справі № 2а/0570/6130/2011, ухвала від 05.05.2011 р. по справі № 2а-26667/10/0570 та ухвала від 30.01.2012 р. по справі 2а/0570/6130/2011 набрали законної сили, то вони мають виконуватись Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» з урахуванням встановленого способу та порядку виконання.

Водночас, для визначення наслідків встановлення судом такого способу та порядку виконання судового рішення, як розстрочення сплати податкового зобов’язання, суд враховує відсутність процесуальних норм, які безпосередньо регулюють такі наслідки.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Тому суд вважає, що до спірних правовідносин стосовно наслідків розстрочення сплати податкового зобов’язання слід застосовувати спеціальні норми, які регулюють подібні правовідносини, зокрема норми статті 100 ПК України, оскільки розстрочення сплати податкового зобов’язання, встановлене судовим рішенням, та розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу зі рішенням податкового боргу розрізняються лише процедурою їх застосування, проте не повинні розрізнятися за їх наслідками.

Наведений висновок випливає з визначених статтею 4 ПК України основних засад податкового законодавства України, яке, зокрема, ґрунтується на таких принципах, як:

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, ст. 5 ПК України прямо передбачає, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Отже, суд дійшов висновку, що при вирішенні питань щодо наслідків розстрочення сплати податкового боргу за судовим рішення, до спірних відносин підлягають застосування норми податкового законодавства. В іншому випадку платники податку, щодо яких прийняті рішення про розстрочення податковим органом, опиняються у більш привілейованому становищі, порівняно з платниками, рішення про розстрочення щодо яких прийнято судом, що не відповідає принципу рівності усіх платників перед законом.

Таким чином, відповідно до прямого припису ст. 5 ПК України, при вирішенні спору суд застосовує норми ст. 100 ПК України, згідно пункту 100.1 якої, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Отже, визначення строків сплати податкового боргу має проводитись податковим органом з урахуванням їх перенесення, про яке йдеться в умовах розстрочення.

Відповідно до п. 100.13. ст. 100 ПК України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.11.2012 р. N 1261 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2012 р. за N 2143/22455, цей Порядок розроблено відповідно до статті 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс). Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Відповідно до п. 3.9. вказаного Порядку на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Крім того, суд враховує, що застосування відповідачем штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України є формою юридичної відповідальності платника податку за податкове правопорушення, яким, згідно зі ст. 109 ПК України, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За таких обставин, суд не погоджує висновок відповідача щодо того, що виконання судового рішення про розстрочення сплати податкового зобов’язання може розцінюватися як правопорушення, виходячи з обов’язкової юридичної сили на території України судових рішень, які набрали чинності. Питання про порушення з боку позивача до моменту прийняття судового рішення про розстрочення суд не вирішує, оскільки підставою для застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач зазначив саме затримку сплати податку на 703 та 734 календарних днів, тобто, без урахування періоду розстрочення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було допущено порушення строків сплати розстроченого податкового боргу за постановою суду від 24.03.2011 р. у справі № 2а/0570/3448/2011.

Суд також не приймає до уваги наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів державної податкової служби при розстроченні, відстроченні на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби”, оскільки вказаний наказ, по-перше, не є законом, а по-друге, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України.

Відповідно до принципу законності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією.

Оскільки Методичні рекомендації податкового органу не є нормативно-правовим актом, їх застосування у даному випадку судом не можливо, оскільки суперечить принципу законності.

Крім того, суд зауважує, що за змістом вказаних Методичних рекомендацій пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховуються на загальних підставах. Отже, у цих Методичних рекомендаціях йдеться саме про несвоєчасну сплату податкового боргу (у тому числі й розстроченого), а не узгоджених податкових зобов’язань. Тобто, застосування пені та штрафних санкцій (за приписами цих Методичних рекомендацій) можливо, якщо платник податків порушив строки сплати податкового боргу відповідно до строків його розстрочення, а не відповідно до загальних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування відповідачем до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, через що заявлені позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, що підтверджені документально.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар'їнської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення – рішення – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 0000011540/170/10/15-013-3 Мар'їнської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (код ЄДРПОУ 34032208) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1586,50 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят шість) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.