Ухвала суду № 32496273, 15.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року справа №805/5812/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.,

суддів Ханової Р.Ф.,

Яковенка М.М.,

у письмовому провадженні розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. у справі № 805/5812/13-а (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) про залишення без розгляду позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Будьонівському районі м.Донецька та Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_3, який надійшов до суду 25 квітня 2013 року, до вищезазначених відповідачів про визнання дій неправомірними та стягнення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації транспортного засобу, з підстав пропуску строку звернення до суду, моментом відрахування якого на думку суду першої інстанції є день сплати збору, а саме 20 червня 2012 року.

Вирішуючи дане процесуальне питання суд першої інстанції виходив з встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.

Частиною 2 статті 99 КАС України в редакції, що діяла на момент виникнення спору (20 червня 2012 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7 липня 2010 року встановлені нові строки для звернення до адміністративного суду.

Позивач звернувся до суду з позовом 25 квітня 2013 року, чим, на погляд суду, порушив норми чинного законодавства, зокрема строки, встановлені частиною 2 статті 99 КАС України.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, необґрунтованість, невірність судового рішення просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду (арк. справи 43-44).

Апелянт доводить, що строк звернення до адміністративного суду повинен починатися з моменту отримання ухвали суду першої інстанції від 15 жовтня 20102 року про повернення позовної заяви - 27 березня 2013 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи відповідно до частини 2 статті 5 КАС України. Тобто, до вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

Однак, якщо новим законом встановлено додаткові обов'язки щодо подання позовної заяви, які не були передбачені попереднім законом, то суд не може вимагати їх виконання та застосовувати будь-які інші негативні наслідки. Це випливає з принципу юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає, щоб особі не чинилися на підставі нового закону перешкоди у реалізації її права, якщо вона вчинила усі дії щодо реалізації свого права відповідно до попереднього закону тоді, коли він був чинним.

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе виходити з шестимісячного строку на звернення до суду, який був наданий йому Кодексом адміністративного судочинства України, редакція якого діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Об'єктом судового захисту у даній справі є повернення надміру сплаченого збору, відтак суд першої інстанції правомірно встановив момент порушення права, день його сплати - 20 червня 2012 року. Шестимісячний термін на звернення до суду на момент подачі адміністративного позову сплинув.

Посилання Позивача на те, що строк звернення до суду нею не пропущено у зв'язку із тим, що з аналогічними вимогами вона звернулася до Донецького окружного адміністративного суду 15 серпня 2012 року (арк. справи 2-3, 33), колегія суддів вважає безпідставним з наступних причин.

Як вбачається зі змісту ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року по справі № 2а/0570/10618/2012, 15 серпня 2012 року ОСОБА_3 зверталася до суду з тотожними позовними вимогами, проте позовна заява була залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення її недоліків (арк. справи 16-17).

Відповідно до ч.2 ст.108 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

У зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року по справі № 2а/0570/10618/2012 позовна заява повернута ОСОБА_3 (арк.справи 18). Дана ухвала набрала законної сили.

Колегія судді погоджує висновок суду першої інстанції, що адміністративний процес не передбачає переривання перебігу строку на звернення до адміністративного суду, зокрема внаслідок звернення особи до суду з аналогічними позовними вимогами в межах строку на звернення до суду.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що від дня постановлення Донецьким окружним адміністративним судом ухвали про повернення позовної заяви (15 жовтня 2012 року) до дня повторного звернення до суду із цим позовом (25 квітня 2013 року) сплинуло більше шести місяців.

Правові наслідки пропуску строку на звернення до адміністративного суду передбачені ст.100 КАС України, відповідно до ч.1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги положення ст.100 КАС України, судом має бути з'ясовано з якої саме причини особа, яка звернулася з позовною заявою, пропустила строк звернення до суду і чи наявні достатні підстави для того, щоб вважати його пропущеним з поважних причин. Обставини, з якими пов'язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться позивачем і встановлюються судом на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Вказана норма кореспондується з приписами п.9 ч.1 ст.155 КАС України, згідно з якою суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Ухвалами від 29 квітня 2013 року (а.с.21-22) та від 13 травня 2013 року (а.с.26) суд першої інстанції звертав увагу Позивача на пропуск строку на звернення до суду із вказаним позовом та пропонував надати письмову заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин його пропуску та доказів на їх підтвердження.

Оскільки Позивач не навела обставини, з якими вона пов'язує причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, та не надала доказів на підтвердження їх поважності, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовна заява ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду.

Суд першої інстанції дав оцінку даті отримання відповіді управління, як моменту порушеного права і відхилив його. Таке відхилення є правомірним з огляду на те, що предметом позову є повернення збору а не право на прийняття рішення управлінням, звернення розглянуто і вирішено. Питання розгляду звернення не є предметом спору у цій справі.

Всі аргументи на переконання того, що позивач вчасно звернулась до суду розглянуті судом, додаткових аргументів під час апеляційного провадження не наведено, відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримані норми процесуального права, що призвело до правильного вирішення питання процесуального питання.

Керуючись статтями 24, 89, 99, 100, 102, 184, 195, 199, 200, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. у справі № 805/5812/13-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 р. у справі № 805/5812/13-а про залишення без розгляду позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Будьонівському районі м.Донецька та Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М. М. Яковенко