Постанова № 32496211, 13.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 р. 11:48 Справа №801/3407/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольського району, Сімферопольська об'єднана державна фінансова інспекція , Міністерство соціальної політики в АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішеннь

за участю:

позивача - ОСОБА_1 НОМЕР_1;

представника позивача - ОСОБА_4 НОМЕР_2, договір про надання послуг від 27.03.2013;

представник відповідача (Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим) - Меметова М.Р. посвідчення № 145, довіреність № б/н від 17.10.12;

представник відповідача (Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України)- не з'явився;

представник відповідача (Республіканська комісія з вирішення питань, пов'язанних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС) - не з'явився;

представник третьої особи(Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольського району) - Шуміченко Ю.В. НОМЕР_3, довіреність № 01-02/1124;

представник третьої особи (Міністерство соціальної політики в АР Крим) - Проценко І.А. посвідчення №85, довіреність № 09.1-07/535 від 12.06.13, ;

представник третьої особи (Сімферопольська об'єднана Державна фінансова інспекція)- не з'явився

Суть спору: ОСОБА_1(далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України(далі - відповідач 1), Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС(далі - відповідач 2), Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (відповідач 3) з вимогами про:

1.Визнання протиправними та скасування рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 15.05.2012 в частині визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 ОСОБА_1 (протокол від 15.05.2012 №46 засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України);

2. Визнання протиправним та скасування Рішення Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, в частині відмови ОСОБА_1 у встановлені статусу постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлене протоколом від 24.01.2013 №198;

3. Визнання протиправним та скасування Рішення відділу з призначення пенсії Управління Пенсійного Фонду України у Сімферопольському районі віл 12.10.2012 про здійснення утримання переплачено пенсії за період з 21.05.1996 по 31.10.12012 з ОСОБА_1 у розмірі 18123,29 грн. (вісімнадцять тисяч сто двадцять три грн. 29 коп.)

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1995 на законних підставах, а відповідачами протиправно позбавлено цього статусу та стягується переплата пенсії.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.04.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

22.04.2013 позивач надав клопотання про зміну позовних вимог (а.с.69), відповідно до якого додатково до заявлених вимог просив:

- Визнати протиправним та скасувати Рішення Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, в частині відмови ОСОБА_1 у встановлені статусу постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлене протоколом від 07.11.2012 № 195.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.05.2013 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів - Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольського району та Сімферопольську об'єднану державну фінансову інспекцію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.06.2013 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерство соціальної політики АР Крим.

Відповідач 1 явку свого представника не забезпечив, надіслав заперечення на адміністративний позов від 29.04.2013 за вих. № 444/20/112-13 (а.с.113), відповідно до яких зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято за наслідками повторного розгляду документів позивача на підставі матеріалів ревізії Державної фінансової інспекції в Сімферопольському районі.

Відповідач 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду сповіщений належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив.

Відповідач 3 проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях від 19.04.2013 за вих. № 2747 /08-5 (а.с.74), відповідно до яких зазначив, що рішення про утримання необґрунтовано отриманої пенсії було прийнято у зв'язку з Рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 15.05.2012.

Треті особи в судовому засіданні проти позову заперечували, надали пояснення по суті спору.

Суд, заслухавши думку представника позивача, керуючись ст.128 КАС України ухвалив продовжити розгляд справи за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та свідка, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, у 1995 році отримав статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії.

20.10.1995 позивач отримав посвідчення серії НОМЕР_5, яке було перереєстровано 21.05.1997 (а.с.6).

Як вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації від 09.11.2012 за вих. №01-02/4743/2 позивач був повідомлений, що 15.05.2012 Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб,які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України визнала недійсним свідоцтво учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС стосовно позивача (протокол № 46)(а.с.19,22).

12.10.2012 Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі було прийнято рішення б/н про проведення утримання переплаченої надбавки за період з 10.04.2005 по 31.12.2006 з позивача (а.с.14).

24.01.2013 рішенням Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень громадянам, постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (витяг з протоколу № 198 ), направленим супровідним листом від 15.01.2013 за вих. № 04.20818 було відмовлено позивачу в поновленню статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.18).

Під час судового розгляду було також встановлено, що аналогічне рішення було прийнято Комісією й 07.11.2012 (витяг з протоколу № 195), направлене позивачеві супровідним листом 009.12.2012 за вих. № 04.2-07/645 (а.с.71). вказане рішення було мотивовано відсутністю оригіналу посвідчення про відрядження.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 99 КАС України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Разом з позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач вважав строк звернення до суду пропущеним з поважних причин.

Відповідно до редакції статті 99 КАС України, що діяла на той час, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду 20.03.2013 , про що свідчить особистий підпис представника позивача на адміністративному позові (а.с.3).

Як зазначив позивач в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, з оскаржуваних рішеннях позивач дізнався з листа Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської райдержадміністрації від 09.11.2012 за вих. № 01-02/4743/2.

Інших доказів, як б свідчили про отримання позивачем оскаржуваних рішень Комісії при Міністерстві соціальної політики України та відповідно при Міністерстві соціальної політики АР Крим відповідачами не надано.

Щодо рішення Управління Пенсійного Фонду в Сімферопольському районі, то матеріали справи взагалі не містять доказів сповіщення позивача про прийняте рішення.

Відповідно до ч. 1ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи, в тому числі й причини пропущення строку для звернення до суду.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачами не надано доказів сповіщення позивача про оскаржувані рішення, у зв'язку з чим не можливо розрахувати шестимісячний строк звернення до суду від дати коли особа дізналась про оскаржувані рішення.

Щодо розрахунку строків звернення до суду від дати, коли особа повинна була дізнатись про прийняті рішення, суд зазначає, у зв'язку з тим, що про оскаржувані рішення позивач мав можливість дізнатись тільки отримавши відповідну інформацію з суб'єктів владних повноважень, суд вважає, що строки звернення до суду по даній справі не пропущено.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 року затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51), абзацом 3 пункту 12 якого визначено, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Постановою Ради Міністрів АР Крим «Про створення Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень громадянам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» № 629 від 27.12.2005 року затверджено Положення «Про Республіканську комісію з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень громадянам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» (далі - Положення № 629)(а.с.55), відповідно до якого Республіканська комісія по вирішенню питань, пов'язаних з видачею посвідчень громадянами, постраждалим в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, створюється Радою міністрів АР Крим, є колегіальним органом, рішення яких є підставою для видачи посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Пунктом 7 Положення № 629 визначено, що Комісія має право перевіряти правильність встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і видачі відповідного посвідчення.

Як передбачено п. 15 Положення № 629 у разі виникнення спірних питань Комісія направляє оригінали документів до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві праці та соціальної політики України.

Відповідно до Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.05.2006 № 187, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2006 №626/12500 (а.с.60), Комісія є постійно діючим колегіальним органом, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України, рішення якої може бути оскаржено в установленому порядку.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730 управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим є органом Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду, до завдань якого входить (п.2.1. Положення ):

- призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;

- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством;

- ефективне та цільове використання коштів Фонду, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Таким чином, відповідачі є суб'єктами владних повноважень, а спір, що виник між сторонами відносить до справи адміністративної юрисдикції.

Як вбачається з Витягу з протоколу засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 15.05.2012 (а.с.22) підставою для визнання безпідставним видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 ОСОБА_1 було не підтвердження факту виконання робіт у зоні відчуження у 1986.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106 затверджений Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, згідно з додатком № 1, до яких віднесено й м. Прип'ять (в редакції від 23.07.1991 року).

Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 796).

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону № 796 цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Статтею 10 Закону № 796 визнано, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.(ч.1 ст. 15 Закону)

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 51 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51), пунктом 3 якого передбачено, що, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Абзацом 2 пункту 10 Порядку № 51 визначено, видача посвідчень провадиться, зокрема, іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Відповідно до абз.4 пункту 10 Порядку № 51 передбачено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Суд зазначає, що наявність перелічених даною нормою документів перевіряється відповідною комісією під час видачі посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто відсутність деякого документу матиме наслідком відсутність підстав для видачі зазначеного посвідчення. Крім того, підстави для видачі посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є альтернативними.

Як зазначив Відповідач 1 на розгляд Комісії при Міністерстві соціальної політики України було направлено особову справу позивача Міністерством соціальної політики АР Крим разом із Довідкою Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.01.2012 № 22-21/з006.

Як вбачається з матеріалів справи саме матеріали перевірки Сімферопольської об'єднаної державної фінансової інспекції слугували прийняттю оскаржуваного рішення.

Так, суду надано Довідку Сімферопольської ОДФІ № 22-21з/2006 від 18.01.2012 (а.с.96) про проведення зустрічної звірки з Філією «Сімферопольська дорожна експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період 01.01.2009 по 01.12.2011та Акт документальної ревізії питань фінансово-господарської діяльності в частині правильності призначення пенсії, допомоги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обґрунтованості видачі документів, що є підставою для призначення пенсії, допомоги та компенсації в Управлінні Пенсійного фонду в Сімферопольському районі АР Крим за період з 01.01.2009 по 01.12.2011 (а.с.37).

В Довідці та Акті ревізії Сімферопольська ОДФІ зазначила наступне.

Перевірка проводилась в тому числі й стосовно нарахування пенсії позивачу, статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було отримано на підставі довідки Шляхово-експлуатаційної дільниці №588 Управління автомобільних доріг № 1 від 12.07.1991№ОК/17, згідно до якої відповідно до наказу від 18.06.1986 № 129 його було відряджене до м. Прип'ять, де він знаходився з 21.06.1986 по 30.06.1986, за що йому було сплачено заробітну плату в сумі 260,44 крб. з коефіцієнтом 2,9.

З метою отримання підтвердження достовірності інформації, наведеної в довідці ШЕД № 588 до Філії «Сімферопольська дорожна експлуатаційна дільниця» ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яка є правонаступником ШЕД №588 Сімферопольською ОДФІ було направлено запит, у відповідь на який було надано відповідь, що інформація про відрядження ОСОБА_1 не зберіглась.

За результатами зустрічної звірки Сімферопольська ОДФІ встановила, що ОСОБА_1 працював на посаді водія ШЕД №588 Управління автомобільних доріг № 1 на підставі наказу від 15.05.1981 № 41 по 14.06.1993 (наказ від 14.06.1993 № 28).

Ревізорами було встановлено, що наказ від 18.06.1986 № 129, зазначений в довідці про відрядження позивача у м. Прип'ять з 19.06.1986 по 02.07.1986, відсутній , номери наказів за 1986 рік червень місяць менше ніж 100, інших наказів , які б стосувались відрядження позивача для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС відсутні.

Проте до перевірки було надано наказ ШЕД № 588, в п.ІІ якого зазначено, що за виконання особового виробничого завдання (участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) преміювати п'ятьох співробітників в розмірі 40%(у тому числі й ОСОБА_1 в сумі 54,98 грн.), проте вказаний наказ не було підписано начальником ШЕД №588.

Також Сімферопольською ОДФІ було зазначено, що в розрахункові відомості із заробітної плати за червень 1986 в графі «Виплати, які не входять до складу фонду заробітної плати - премії» нараховано 54,98 грн., що відповідає сумі, вказаній в наказі від 30.06.1986 № 50, а даі про виплату підвищеної заробітної плати за роботу в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутні.

Враховуючи встановлені обставини, Сімферопольська ОДФІ зробила висновок про відсутність підтвердження данних, зазначених в довідці , на підставі якої позивачу було надано статус учасника ліквідації на Чорнобильський АЕС, що є порушенням п. 3 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 20.01.1997 № 51.

Матеріали зустрічної звірки Сімферопольської ОДФІ в Філії «Сімферопольська дорожна експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було долучено до матеріалів справи (а.с.134-153).

При цьому, в матеріалах справи також доданий Акт перевірки від 12.07.2012 № 98 (а.с.155), проведеної Управлінням ПФУ в Сімферопольському районі в Філії «Сімферопольська дорожна експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», згідно з яким відповідачем 3 було встановлено, що згідно посвідченню про відрядження від 18.06.1986 № 129, виписаного на ім'я позивача зазначено дата вибуття з Сімферополя - 19.06.1986, дата прибуття в м. Іванково 20.06.1986, дата вибуття з м. Іванково - 01.07.1986, дата прибуття в м. Сімферополь - 02.07.1986.

Позивач також вдруге був направлений на посаді водія ШЕД № 588 у відрядження в м. Києв - м. Іванково (м. Прип'ять ) строком на 3 дні з 21.07.1986 по 23.07.1986 відповідно до посвідчення на відрядження від 18.06.1986 № 138, в шляховому листі від 21.07.1986 №008385 було вказано маршрут позивача та перераховано наступні населені пункти : Зелений Мис- м. Іванково (и. Прип'ять ) - сел. Дитяткі- м. Сімферополь. Також відповідачем 3 було досліджено Наказ від 30.06.1986 № 50 та розрахункові відомості , відображені в акті зустрічної звірки Сімферопольської ОДФІ

Також відповідачем 3 було зазначено , що в розрахунковій відомості за липень 1986 було зазначено доплату за понаднормову роботу в сумі 87,32 грн., та виплачено премію на підставі наказу віл 05.08.1986 № 60.

При чому відповідач 3 встановив, що накази про нарахування пері мій не збереглися.

Відповідачем 3 в Акті перевірки № 98 було зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС..

До матеріалів справи долучено копії документів, які були використані при проведені перевірки (а.с.156-)

Крім того, на вимогу суду начальником Філії «Сімферопольська дорожна експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було надано відомості, що документи про роботу ОСОБА_1 за період з червня 1986 по липень 1986 не збереглись(а.с.154).

Як зазначено в запереченнях від 29.04.2013 Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України взято за основу відомості, викладені в актах звірки та ревізії Сімферопольської ОДФІ та прийнято до уваги Акт перевірки Управління ПФУ в Сімферопольському районі, оскільки відповідно до п.12 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме на комісію покладено вирішення спірних питань стосовно визначення статусу таких осіб.

Такої ж самої позиції притримується й Міністерство соціальної політики АР Крим.

Так, в своїх запереченнях Міністерство соціальної політики АР Крим зазначає, що довідка про роботу у зоні аварії та посвідчення про відрядження не можуть бути самі по собі підставою для отримання статусу без підтвердження відповідними документами про виплату заробітної плати та наказами про відрядження, та вважає, що вимога позовної заяви про встановлення факту перебування в зоні відчуження не може розглядатися адміністративним судом.

З такими доводами відповідача та третьої особи суд не погоджується у зв'язку з наступним.

Суд зазначає, що предметом адміністративного позову є рішення суб'єктів владних повноважень, а не вимоги про визнання юридичних фактів.

Згідно пункту 10 Порядку № 51 у переліку документів, які необхідні для видачі посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачені або посвідчення про відрядження в зону відчуження або військовий квиток і довідка командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження або довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Суду не надано документальних підтверджень, на підставі якого саме документу позивачу вперше в 1995 році видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відтак неможливо стверджувати про порушення порядку видачі позивачу такого посвідчення у відсутність достовірних документальних підтверджень про підстави його видачі.

При цьому, законодавчо не врегульована необхідність тривалого зберігання таких документів на підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії на випадок проведення перевірки правильності присвоєння такого статусу.

Перебування позивача у зон ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, які разом з позивачем працював в ШЕД № 588.

Обґрунтування відповідачами 1,2 та третьої особою в якості підстав для не визнання позивача учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС відсутністю збережених станом 2009-2012 роки документів, які б підтверджували виплату заробітної плати та видачу наказів про відрядження, та наявністю Акту ревізії Сімферопольської ОДФІ суд вважає безпідставним, оскільки не забезпечення збереження первинних документів на підприємстві, де працював позивач, за умови наявності інших доказів на його користь, не може свідчити про правомірність позбавлення позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної 04.11.50 р. та ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно ч.2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на справедливий розгляд Судом, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі преамбули до Конвенції, яка, у своїй відповідній частині, проголошує, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, з-поміж іншого, щоб у тих випадках, коли суди виносять остаточне рішення у справі, їх постанови не ставились під сумнів (рішення у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).

Для реалізації цього принципу-критерію суб'єкт владних повноважень, в даному випадку Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України та Республіканська комісія з вирішення питань, пов'язанних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС мали ретельно дослідити всі обставини щодо видачі позивачу первинного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 у 1995 році, врахувати, що документи, на підставі яких позивачу видане первинне посвідчення не збереглися за сплином часу, ретельно проаналізувати матеріали перевірок Держфінінспекції в АРК, прийняти до уваги принцип юридичної визначеності, який в даному випадку свідчить про усталеність суспільних відносин з приводу присвоєння позивачеві з 1995 року статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2, отримання цією особою пенсії у зв'язку із втратою здоров'я внаслідок визнання позивача учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 і як наслідок відсутність правових підстав для зміни статусу позивача лише тому, що не збереглися документи, на підставі яких позивачу присвоєний статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2.

Суд також зазначає, що наведені нормативно-правові акти, які регулюють питання надання громадянам статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не передбачають повноважень органів Державної фінансової інспекції щодо проведення перевірки вказаних питань.

Отже, враховуючи надані до суду документи, а також Акт № 98 Управління ПФУ в Сімферопольському районі суд вважає, що матеріали справи містять достатньої доказів для підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправних рішень Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язанних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС стосовно позивача.

Вирішуючи питання щодо вимог до Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач стоїть на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком.

Разом із заявою про призначення пенсії позивачем до відповідача 3 подано копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 серії НОМЕР_5 та довідку про період знаходження у м. Прип'ять довідку про заробітну плату, видані ШЕД №588.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком N 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України. Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (зі змінами та доповненнями) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (зі змінами та доповненями) встановлено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

При чому, суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії(ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Згідно ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 104 вказаного закону скаргу на рішення органу, який призначає пенсії, може бути подано до районної (міської) Ради народних депутатів або до районного (міського) народного суду.

Відповідач в обґрунтування прийнятого рішення про здійснення утримання переплаченої пенсії від 12.10.2012 посилається на Акт документальної ревізії Сімферопольської ОДФІ від 27.02.2010 № 22-21/010, протокол від 15.05.2012 № 46 Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядження від 12.10.2012 про зняття надбавки позивачеві до пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС з 01.11.2012.

При цьому Управлінням ПФУ в Сімферопольському районі при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано власний Акт перевірки №98 та лист Міністерства соціальної політики АР Крим від 09.08.2012 №10.2-17/711.

Також відповідачем 3 на думку суду помилково визначено в якості винної особи в наданні недостовірних документів саме позивача, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач не вчиняв жодних дій, спрямованих на надання недостовірної інформації для призначення пенсії.

За таких обставин позовні вимоги до УПФУ в Сімферопольському районі підлягають задоволенню.

Таким чином адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України або відповідного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єктів владних повноважень-відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 13.06.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 18.06.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 15.05.2012 в частині визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 ОСОБА_1 (протокол від 15.05.2012 №46 засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України);

3. Визнати протиправним та скасувати Рішення Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язанних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, в частині відмови ОСОБА_1 у встановлені статусу постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлене протоколами від 07.11.2012 № 195 від 24.01.2013 №198;

4. Визнати протиправним та скасувати Рішення відділу з призначення пенсії Управління Пенсійного Фонду України у Сімферопольському районі віл 12.10.2012 про здійснення утримання переплачено пенсії за період з 21.05.1996 по 31.10.12012 з ОСОБА_1 у розмірі 18123,29 грн. (вісімнадцять тисяч сто двадцять три грн. 29 коп.)

5. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_4) шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України ( Міністерство соціальної політики України) - 34,41 судового збору.

6. Стягнути з Бюджету АР Крим на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_4) шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (Міністерство соціальної політики АР Крим) - 68,82 судового збору;

7. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_4 шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим - 34,41 судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.