Рішення № 32495963, 08.07.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 415/3242/13-ц

провадження № 2/415/1102/13

08.07.2013 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Томчишена С.В.,

при секретарі судового засідання Мішиній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій», звернувся з позовом, надісланим на адресу суду засобами поштового звязку 08 травня 2013 року (а.с. 22), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання у сумі після збільшення розміру позовних вимог 11400 грн. 28 коп. (а.с. 32).

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що у травні 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого він є, в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Версія-Сістемс» на підставі виданої йому довіреності, та відповідачем було укладено договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання побутової електронної техніки, загальна вартість якого становила 4183 грн. 00 коп.

У поданому позові позивач вказував, що відповідно до цього договору відповідачу було передане обладнання на умовах, передбачених Правилами отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT (далі - Правила) та ОСОБА_2 LeaseІT, які є невід'ємною його частиною, проте відповідач своїх зобовязань зі сплати лізингових платежів та процентів за надання фінансування не виконала, у звязку з чим утворилася вищевказана сума заборгованості, за стягненням якої вимушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не зявився, позов підтримав, надав суду додаткові письмові пояснення та розрахунок заборгованості (а.с. 32-34), справу просив розглядати в його відсутність, про що вказав в прохальній частині позову (а.с. 3). Відповідач надала письмові заперечення, в яких позов не визнала, просила справу розглянути за її відсутності та просила застосувати строк позовної давності, про що подала суду письмову заяву (а.с. 38).

У судовому засіданні судом було встановлено наступні фактичні обставин правовідносин між сторонами спору. 15 травня 2008 року між відповідачем та ТОВ «Версія-Сістемс», яке діяло в інтересах ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» на підставі виданої останнім довіреності від 06 березня 2008 року № 08030601 (а.с. 18), було укладено договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу ІТ обладнання у системі LeaseІT № 120114002 шляхом приєднання відповідача до умов, викладених у Правилах отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT та ОСОБА_2 LeaseІT на отримання обладнання, які є невід'ємною частиною зазначеного договору (а.с. 5, 6-11,12). Про ознайомлення відповідача з текстом договору та умовами Правил свідчить підпис, зроблений від іменні відповідача на типовому бланку договору у відповідності із п. 8.5. (а.с. 5).

З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу № 65 від 16 грудня 2011 року вбачається, що ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» було перейменовано у ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» (а.с. 17). Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України та ч. 1 ст. 59 ГК України правонаступництво виникає у разі припинення юридичної особи шляхом передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації.

У 2011 році відбулася зміна назви позивача, з яким відповідач уклала договір, зокрема в частині зазначення, його організаційно-правової форми. Тому в даному випадку було відсутнє правонаступництво, що також підтверджується й тим, що ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» та ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» мають однаковий ідентифікаційний номер у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 33149830.

Таким чином ТОВ «Версія-Сістемс», укладаючи даний договір, діяло в інтересах ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» на підставі виданої йому довіреності, а передаючи у лізинг обладнання, діяло як постачальник у системі LeaseІT, вибір якого згідно із п. 5.3.1. договору є правом відповідача, а ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» відповідно до п.п. 1.1., 3.1. договору, п. 1 Правил та ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання виступало як оператор цієї системи, якому згідно із п.п. 3.1., 5.4.2. відповідач зобовязалася сплачувати платежі, передбачені ОСОБА_2 LeaseІT (а.с. 5-12).

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі майна від 15 травня 2008 року, який є додатком до укладеного договору, вбачається, що постачальником обладнання ТОВ «Версія-Сістемс», було передано відповідачу побутову техніку: системний блок, монітор, акустичну систему, клавіатуру, маніпулятор, всього на загальну суму 4183 грн. 00 коп. (а.с. 13).

Відповідно до обраного відповідачем ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання, вказана побутова техніка була передана на умовах фінансового лізингу з терміном виплати повної вартості через 2 роки шляхом сплати рівними частинами 24 періодичних платежів під 2 проценти за надання фінансування від первісної вартості обладнання за кожний місяць на строк до повної виплати вартості обладнання (а.с. 12).

Відповідно до п. 3.1. договору та п. 6.5. Правил відповідач зобовязалася сплачувати щомісяця платежі, розмір яких визначається з урахуванням умов ОСОБА_2 LeaseІT, до 20 числа поточного місяця на підставі рахунку, відсутність якого згідно із п.п. 6.4., 6.5. Правил не звільняє від обовязку здійснювати самостійно відповідний розрахунок платежу та проводити його оплату (а.с. 5,8).

Розрахований відповідно до умов ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання місячний платіж становить 174 грн. 29 коп. на компенсацію вартості наданого обладнання та 83 грн. 66 коп. на сплату 2 процентів за надання фінансування (лізинговий платіж), а всього 257 грн. 95 коп. Таким чином всього на протязі 24 місяців (2 років) відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти на оплату вартості обладнання та лізингового платежу на загальну суму 6190 грн. 80 коп., за мови своєчасного внесення ним платежів.

Згідно із змістом п. 8.1. договору він діє до повного його виконання. При цьому відповідно до змісту п. 3.1. договору та п. 6.2. Правил (а.с. 5,8) перший із 24 платежів, передбачених умовами ОСОБА_2 LeaseІT, відповідач повинна була сплатити починаючи з дня передачі обладнання до 20 травня 2008 року, а останній платіж до 20 квітня 2010 року.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку структури грошових нарахувань та надходжень (а.с. 33-34) вбачається, що відповідачем за період починаючи з 1 червня 2008 року з різною періодичністю сплачувалися місячні платежі у різному розмірі, всього таких платежів було сплачено на загальну суму 2605 грн. 50 коп., а останній платіж було зроблено 01 травня 2009 року.

Вказані платежі позивач зараховував у черговості, передбаченій ст. 534 ЦК України та п.п. 6.8., 6.9. Правил, зокрема у першу чергу на погашення нарахованих штрафів (пені), а потім на сплату місячного платежу (на компенсацію вартості наданого обладнання та на сплату процентів за надання фінансування).

Відповідно до розрахунку структури грошових нарахувань та надходжень (а.с. 33-34) станом на 29 травня 2013 року позивачем було нараховано сього платежів на суму 14005 грн. 78 коп., а саме: компенсація вартості обладнання 4183 грн. 00 коп.; лізингові платежі (проценти за надання фінансування) 5019 грн. 60 коп.; штрафні санкції 290 грн. 36 коп.; індексація місячних платежів 4318 грн. 44 коп.; індексація простроченої заборгованості 164 грн. 77 коп.; індексація розрахункового періоду 29 грн. 61 коп., з яких останні три платежі було нараховано на підставі п. 6.12 Правил. З урахуванням фактично сплачених відповідачем коштів та їх розподілу на погашення заборгованості відповідача позивач просить стягнути борг у сумі 11400 грн. 28 коп.

Ознайомившись із доводами сторін, викладеними у позовній заяві, запереченнях проти позову, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає з огляду на ступні обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до правила ч. 1 ст. 634 ЦК України договір може укладатися, шляхом приєднання сторони до умов, встановлених другою стороною у формулярах або інших стандартних формах (договір приєднання). Згідно із приписами ст.ст. 638, 640 ЦК України такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, яким може вважатися момент підписання сторонами стандартної письмової форми договору, якщо інше не передбачено домовленістю між ними або законом.

Укладений між сторонами у справі договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу ІТ обладнання у системі LeaseІT № 120114002 від 15 травня 2008 року було укладено шляхом приєднання відповідача до умов, визначених цим договором, а також ОСОБА_2 LeaseІT для отримання обладнання та Правилами отримання IT-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseІT, викладених у стандартних письмових формах, які є невід'ємною його частиною (а.с. 5, 6-12).

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, також застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своїм змістом укладений між сторонами договір є договором фінансового лізингу, оскільки передбачає всі істотні умови, встановленні ст. 806 ЦК України для договорів даного виду, зокрема: надання відповідачу обладнання, яким він має право користуватися (п. 5.4.1. договору) з можливістю набуття в подальшому права власності на нього за умови сплати його повної вартості (п. 4.1. договору), а також сплату позивачу лізингових платежів (відсотків за надання фінансування) за обладнання (п. 5.4.2. договору), передане йому постачальником, залученим позивачем до системи LeaseІT з метою надання товарів клієнтам цієї системи (п. 1.1. договору).

Постачальником ТОВ «Версія-Сістемс» відповідачу було передане обладнання, зазначене в акті приймання-передачі майна від 15 травня 2008 року, який є додатком до укладеного між сторонами договору. Тому відповідач, отримавши вказане обладнання, зобовязана була сплачувати платежі у розмірі та в строки, встановленні умовами договору, ОСОБА_2 LeaseІT та Правилами.

Однак, при цьому суд знаходить безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача на підставі п. 6.12 Правил: індексації місячних платежів 4318 грн. 44 коп.; індексації простроченої заборгованості 164 грн. 77 коп.; індексації розрахункового періоду 29 грн. 61 коп., з огляду на наступні обставини.

Так, у п. 6.12. Правил зазначено, що позивач зберігає за собою право в односторонньому порядку збільшити платежі за надане обладнання у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового платежу.

При цьому ані п. 6.12 Правил, ані ОСОБА_2 LeaseІT, які є додатком до укладеного між сторонами договору, а також умовами цього договору, не передбачено порядку визначення платежу з урахуванням зміни курсів вказаних валют по відношенню до гривні, як і не визначено граничного розміру підвищення щомісячного платежу. Окрім цього вказаним положення Правил не передбачено проведення індексації щодо простроченої заборгованості.

З наданої позивачем структури нарахувань та доводів, викладених у позові (а.с. 2-4,33-34), вбачається, що позивачем було використано право одностороннього збільшення платежу, а саме на підставі п. 6.12 Правил ним проводилася індексація місячних платежів та простроченої заборгованості, у звязку з чим додатково було нараховано індексацію на щомісячні платежі у сумі 4318 грн. 44 коп., індексацію простроченої заборгованості в сумі 164 грн. 77 коп. та індексацію розрахункового періоду в сумі 29 грн. 61 коп.

Позивач не надав суду доказів про повідомлення відповідача про додатково нараховану індексацію щодо місячних платежів, шляхом зазначення цих сум у рахунках на оплату чергових платежів, які відповідно до п. 6.12 Правил повинен був надсилати відповідачу.

Зі змісту розрахунку структури заборгованості та інших матеріалів справи вбачається, що позивач не змінював встановлений ОСОБА_2 LeaseІT процент за надання фінансування (лізинговий платіж), а так само не змінював встановлений ним розмір місячного платежу на компенсацію вартості товару та його вартість, а нараховував лише індексацію на вказані платежі.

При цьому право змінювати розмір цих платежів в односторонньому порядку не передбачено укладеним між сторонами договором та додатками до нього, а сам п. 6.12. Правил містить лише правило, відповідно до якого визначається не розмір лізингового платежу, встановлений ОСОБА_2 LeaseІT, а розраховується додатковий платіж на його індексацію.

Тому суд не вбачає правових підстав розглядати вказані дії відповідача як такі, що були спрямованні на зміну умов укладеного з відповідачем договору, оскільки в розумінні змісту ст. 652 ЦК України зміною договору, в тому числі в односторонньому порядку, є зміна істотних умов, на яких договір було укладено.

Водночас передбачена п. 6.12. Правил індексація, яка нараховується на щомісячний платіж, не належить до лізингових платежів, визначених ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки згідно із приписом цієї норми до таких належать: сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; а також інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Навпроти, обґрунтовуючи свій позов, позивач просить стягнути індексацію вказаних платежів як окремий платіж, який за своєю суттю є компенсацією за знецінення гривні, але при цьому визначає його на власний розсуд, посилаючись лише на п. 6.12 Правил, який не містить порядку обчислення розміру такої індексації. Тобто сторони, домовившись про право позивача в односторонньому порядку нараховувати індексацію на щомісячний платіж, не узгодили порядку її визначення, що є істотною умовою для її нарахування.

При цьому суд не вбачає правових підстав стягнення нарахованої позивачем індексації місячного платежу на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки за своєю суттю передбачена нею індексація інфляційних витрат є компенсацією за знецінення гривні та водночас мірою відповідальності за порушення грошового зобовязання, яка застосовується за вимогою кредитора до боржника, який прострочив його виконання. Проте позивач, посилаючись на п. 6.12 Правил, просить стягнути нараховану ним індексацію саме як окремий платіж, обчислений ним на власний розсуд, а не як інфляційні втрати у звязку із простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання.

В результаті нарахування позивачем цього платежу відповідно до формули «на власний розсуд» він в односторонньому порядку фактично збільшив викупну вартість переданого у лізинг обладнання та вартість послуг, що тягне переплату платежів, які передбачено умовами ОСОБА_2 LeaseІT (а.с. 12), в розмірі значно більшому ніж вартість переданого у лізинг обладнання.

Беручи наведені обставини до уваги суд доходить висновку, що включення п. 6.12. до Правил та реалізація передбаченого ним права є проявом нечесної підприємницької практики, оскільки вводить відповідача як споживача послуг, що надаються позивачем, в оману стосовно ціни укладеного між ними договору та способу розрахунку щомісячного платежу, що є порушенням ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочин, вчинений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним і його визнання судом недійсним не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків для його сторін, крім тих, що повязані з його недійсністю, а тому відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України наслідки недійсності нікчемного правочину застосовуються судом з власної ініціативи.

Отже, оскільки п. 6.12 Правил є нікчемним як такий, що вводить відповідача в оману стосовно ціни укладеного договору та способу розрахунку щомісячного платежу, позивач безпідставно нарахував відповідачу заборгованість зі сплати індексаційних платежів. Тому позов в частині стягнення індексаційних платежів задоволенню не підлягає.

Разом з цим суд не вбачає правових підстав і для задоволення позову в іншій частині позовних вимог з огляду на таке.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобовязання повинне виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Згідно зі ст. 256 ЦК України особи звертаються до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу на протязі строку позовної давності. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності у три роки, який підлягає застосуванню до вимог, які є предметом заявленого позивачем позову, а в частині стягнення неустойки, згідно із ч. 2 ст. 258 ЦК України, такий строк становить один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом предявлення вимоги, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникло право предявити вимогу про його виконання боржником. Так, відповідно до умов ОСОБА_2 LeaseІT та п.п. 6.2., 6.6.-6.7. Правил перший платіж відповідач мала внести до 20 травня 2008 року, а останній 24 платіж до 20 квітня 2010 року, а тому вже з 21 квітня 2010 року позивач отримав право вимагати сплати всіх платежів на компенсацію вартості товару та процентів за надання фінансування. Проте з даним позовом позивач звернувся вже після закінчення трирічного строку, перебіг якого розпочався коли позивач отримав право вимагати стягнення всієї викупної ціни за передане у лізинг обладнання та лізингових платежів у вигляді процентів. Зокрема, даний позов поштовим відправленням позивач надіслав на адресу суду тільки 08 травня 2013 року (а.с. 22).

Позивач у даному позові не ставить питання про повернення переданого у лізинг обладнання та у звязку із неможливістю його повернення не заявляє вимогу про відшкодування його вартості, перебіг строку позовної даності для предявлення якої в судовому порядку розпочинається з моменту висунення такої вимоги.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд вбачає підстави для його застосування в частині вимоги про стягнення з відповідача: компенсації вартості обладнання 4183 грн. 00 коп.; лізингових платежів (процентів за надання фінансування) 5019 грн. 60 коп. та штрафних санкцій 290 грн. 36 коп. за вирахуванням фактично сплачених відповідачем коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11400 грн. 28 коп. за договором про надання в оренду на умовах фінансового лізингу ІТ обладнання у системі LeaseІT № 120114002 від 15 травня 2008 року відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги у десятиденний строк з моменту його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні, рішення може бути оскаржене в тому самому порядку та в той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: С.В. Томчишен