Рішення № 32495905, 16.07.2013, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 1309/4394/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 липня 2013 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Боровкова Д.О.

при секретарі Волянському А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні, виплату грошових коштів, визнання права власності на майно,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просять припинити право відповідача на 1/4 частку у спільній сумісній власності на квартири АДРЕСА_1; виплатити відповідачу, внесені ОСОБА_1, на депозитний рахунок суду, грошові кошти - вартість 1/4 частки зазначеної квартири; визнати за кожним з них право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2. Свої вимоги мотивують тим, що сторонам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3. Ця квартира позивачами та відповідачем набута внаслідок приватизації житлового фонду. В даний час у вказаній квартирі позивачі і відповідач не проживає. Відповідач без згоди позивачів передав квартиру в оренду для проживання невідомим особам, що підтверджується актами від 09 січня 2012 рок ЛКП«Левандівка». З часу набуття ними і відповідачем права власності на квартиру останні не в змозі дійти згоди щодо спільного володіння та користування нею. Відповідач протягом тривалого часу здає квартиру в оренду для проживання невідомим позивачам особам. Особисто відповідач і його сім'я проживає в іншому місці, що підтверджується вищезазначеними актами. Відтак зважаючи на те, що власниками вищевказаної квартири є чотири фізичних особи, тобто позивачі і відповідач, то розмір їх часток у даному майні, у рівному співвідношенні, становить по 1/4 частині. З урахуванням наведеного розподілу, 1/4 частка квартири належна відповідачу є незначною і не може бути виділена йому в натурі; квартира є річчю не подільною; дійти згоди щодо спільного володіння і користування квартирою позивачі та відповідач не можуть, оскільки це при вищезазначених обставинах є неможливим; відповідач разом із своєю сім'єю проживає в іншому місці, і припинення його права на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру не завдасть останньому особисто та членам його сім'ї істотної шкоди, то при цих обставинах позов є підставним та обґрунтованим. В зв'язку із вказаним просить позов задовольнити.

Суд ухвалив розглядати справу без участі позивача та їх представника, який подав до суду заяву, в якій позов підтримав, а справу просить розглядати без його участі /а.с.81/.

У судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечили, подали письмові заперечення /а.с.24,25/, дали пояснення аналогічні наведеним у цьому запереченні, при цьому відповідач додатково пояснив, що він розлучився з позивачем ОСОБА_2 у 2008 року, оскільки вона виїхала до Італії, після того ніякої іншої сім'ї він не створив, крім того, він не зможе придбати за 111275 грн. ніякого іншого житла, а позбавлення його права власності на спірну квартиру призведе до того, що він людина похилого віку, стане бездомним, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача, його представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /а.с.11/. Всі четверо співвласників зареєстровані у зазначеній квартирі, загальною площею 62,8 кв.м., яка складається з трьох кімнат, житловою площею 39 кв.м. /а.с.8/.

Зі змісту ч. 2 ст. 371 ЦК України випливає, що вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Таким чином, частка кожної із сторін у спірній квартирі складає 1/4.

05 лютого 2008 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано /а.с.84/.

Зі змісту позову вбачається, що позивачі не проживають у спірній квартирі. Крім того, факт не проживання позивачів у квартирі стверджується актом ЛКП «Левандівка» від 17.09.2012 року /а.с.28/.

Позивачі у своєму позові просять припинити право власності відповідача на 1/4 частки спірної квартири, мотивуючи це тим, що частка останнього у квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, а сама ця квартира є неподільною річчю.

Як убачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2698/2699 від 27.03.2013 року виділити в натурі співвласнику 1/4 ідеальної частини в спірній квартирі АДРЕСА_1 неможливо в зв'язку з тим, що належна йому частина загальної площі квартири не відповідає будівельним нормам і правилам для влаштування повноцінної однокімнатної квартири, а можливість прибудови і надбудови відсутня. Вартість 1/4 ідеальної частини квартири АДРЕСА_5 становить 111275 грн. /а.с.55-60/.

Відповідно до ст. 365 ЦК України:

1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім'ї.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається як на відсутність іншого житла так і на відсутність у нього сім'ї, а також на те, що він не зможе придбати за 111275 грн. ніякого іншого житла, а позбавлення його права власності на спірну квартиру призведе до того, що він людина похилого віку стане бездомним.

Суд не бере до уваги твердження позивачів, що відповідач має інше житло, оскільки ними не надано суду допустимих доказів, які б вказували на те, що відповідач має у власності або у користуванні інше житло, окрім квартири АДРЕСА_4.

Також, суд критично ставиться до акту ЛКП «Левандівка» від 09.01.2012 року /а.с.9/, в якому вказано, що відповідач фактично не проживає у квартирі, оскільки у вказаному акті не зазначено протягом якого часу відповідач не проживає у цій квартирі.

Частина 1 статті 47 Конституції України гарантує, що кожен громадянин України має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Стаття 14 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачає, що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень у сфері соціального забезпечення та соціального захисту населення проводять роботу щодо запобігання випадкам незаконного відчуження житла і захисту майнових прав осіб похилого віку.

У зв'язку з вказаним, суд приходить до висновку, що припинення права власності відповідача на 1/4 частки спірної квартири завдасть істотної шкоди його майновим правам та інтересам, які гарантовані йому Конституцією України, оскільки відповідач, як особа похилого віку (ІНФОРМАЦІЯ_1) позбудеться єдиного свого житла.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі, вважає, що у задоволенні позовної вимоги про припинення права відповідача на 1/4 частку у квартирі АДРЕСА_4, оскільки таке припинення завдасть істотної шкоди його майновим та житловим інтересам.

Щодо позовних вимог про виплату відповідачу 111275 грн. грошової компенсації за 1/4 частку спірної квартири та про визнання права власності за позивачами по 1/3 частки спірної квартири за кожним, то суд такі вимоги є похідними від позовної вимоги про припинення права відповідача на 1/4 частку у квартирі, а тому в зв'язку з тим, що у задоволенні основної позовної вимоги було відмовлено, то дві похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні, виплату грошових коштів, визнання права власності на майно відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області (р/р № 37313005000789 ГУДКС України у Львівській області МФО 825014 Код одержувача 26306742) внесені позивачем 12.07.2013 року 111275 (сто одинадцять тисяч гривень двісті сімдесят п'ять) гривень як вартість 1/4 частки квартири АДРЕСА_4.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

Оригінал рішення.