Рішення № 32495409, 19.07.2013, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1081/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

( Заочне )

19 липня 2013 року Тульчинський районний суд Вінницької області

В складі : головуючого судді Робак С. О.

при секретарі Кокошко І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Тульчині справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на багаторічні насадження та його захист, третя особа відділ Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на багаторічні насадження та його захист, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі державних актів на право власності їм належать земельні ділянки відповідно площею 1,2242 га та площею 1,2241 га., які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. На вказаних земельних ділянках знаходяться багаторічні насадження ( сад ) і при розпаюванні земель сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Юрківське» ( далі СВАТ «Юрківське») до грошової оцінки землі були включені також і багаторічні насадження. Проте користуватися садом вони не можуть, оскільки відповідач заперечує їх право власності на дерева, самовільно користується садом без укладення відповідного договору оренди. У зв»язку з цим просять визнати за ними право власності на багаторічні насадження, які знаходяться на належним їм на праві власності земельним ділянкам та заборонити відповідачу користуватися ними, стягнути з відповідача понесені ними судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені обставини в повному обсязі і просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Суд вважає можливим розглянути справу в його відсутність на підставі наявних доказів з постановленням заочного рішення, оскільки проти цього не заперечують позивачі.

Представник третьої особи- представник відділу земельних ресурсів в Тульчинському районі ОСОБА_5 пояснив, що позивачам видані державні акти на право власності на земельні ділянки, які ніким не оскаржені, а згідно кількісної характеристики даних земельних ділянок, переданих у власність позивачів - це земельні ділянки багаторічних насаджень. А тому разом з земельними ділянками позивачі отримали право власності на багаторічні насадження, які ростуть на даних земельних ділянках, оскільки відповідно до чинного земельного законодавства право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий ( грунтовий ) шар, а також на водні обєкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться. На час розпаювання земельних ділянок Відділу Держкомзему не було відомо, що СВАТ «Юрківське» продавало багаторічні насадження людям.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки Серії ЯБ №964463 та серії ЯБ № 964464, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області 16 липня 2007 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки відповідно площею 1,2242 та 1,2241 га , які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області ( а.с. 18,24 ). На вказаних земельних ділянках знаходяться багаторічні насадження ( сад ).

З довідки про кількісну та якісну характеристику даних земельних ділянок, присвоєння кадастрового номеру, видану відділом Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області, від 20 лютого 2008 року № 326, та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13 липня 2011 року ( а.с 15, 17, 21 ) вбачається, що вказаним земельним ділянкам присвоєні кадастрові номера та проведено грошову нормативну оцінку як сільськогосподарським угіддям сади.

Згідно з ГОСТ 26640-85 «Землі. Терміни та визначення» ( далі ГОСТ 26640-8) затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 28 жовтня 1985 року № 3453, згідно п.27 якого багаторічне сільськогосподарське насадження це сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або травянисті багаторічні насадження при значені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться : сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін. У пункті 4 вказаного ГОСТу зазначено, що під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції. Таким чином, багаторічні насадження це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, тобто окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об'єкт.

Відповідно п. «а» ч. 2 ст.22, п. «а» ч.1 ст.19 ЗК України визначено, що багаторічні насадження це вид сільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення. Тобто багаторічні насадження це не що інше як земельна ділянка.

Зі змісту ст. 6 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що багаторічні насадження це вид сільськогосподарських угідь, в розрізі п. «а» ч.2 ст.22 ЗК України вид земель сільськогосподарського призначення. Отже, і в Законі України «Про плату за землю» під багаторічними насадженнями розуміють не що інше як земельна ділянка.

Положеннями ч.2 ст.79 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий ( грунтовий ) шар, в межах цієї ділянки, на водні обєкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує права інших осіб. Тобто, земельні ділянки з розміщеними на них насадженнями отримані громадянами у власність, належить таким громадянам на праві власності разом з насадженнями як один цілий об»єкт.

Згідно з ч.3ст.373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий ( грунтовий ) шар у межах цієї ділянки, на водні об»єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд Дана норма кореспондується з ч.2 ст.79 ЗК України. При цьому ч.2 ст.79 ЗК України та ч.3 ст.373 ЦК України є імперативними нормами законодавства, а тому підлягають прямому застосуванню та не можуть передбачати будь-яких виключень в їх застосуванні до відносин права власності на земельні ділянки.

Частиною 2 ст.183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У відповідності до ст..187 ЦК України складовою частиною речі є все, що не може бути відокремлено від речі без її пошкодження або істотного знецінення. Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення під товарним сільськогосподарським виробництвом до громадянина переходить також право власності на всі його складові частини, тобто насадження.

Таким чином, позивачі являючись власниками земельної ділянки відповідно до Державних актів на право власності на земельні ділянки, являються і власниками на багаторічні насадження, які знаходяться на даних земельних ділянках.

Договір купівлі-продажу багаторічних насаджень ( плодових дерев ) від 10 грудня 2005 року, згідно якого відповідач ОСОБА_3 є власником насаджень, укладений в простій письмовій формі. Згідно положень ст..ст. 209, 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки має укладатися в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Наслідком недодержання вищевказаних вимог є нікчемність договору з підстав його невідповідності вимогам закону. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, визнання права,, припинення дії, яка порушує право та інші.

Згідно вимог ст.ст.57- 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінюючи зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позивачі довели ті обставини, на які посилалися, як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню понесені позивачами судові витрати : на користь позивача ОСОБА_2 145,36 грн. ( а.с.40) ., а на користь ОСОБА_1288,36 грн. ( а.с.9,41 )

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19,.22,79, 152, 212 ЗК України, ст.ст.15, 16,181, 215, 220, 657, 373 ЦК України, ст. ст.4,8,10,15,18, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на багаторічні насадження, що розташовані на земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 964463, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією 16 липня 2007 року, площею 1,2242 га, яка розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району.

Визнати за ОСОБА_2 Миколаєвичем право власності на багаторічні насадження, що розташовані на земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 964464, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією 16 липня 2007 року, площею 1,2241 га, яка розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району.

Заборонити ОСОБА_3 користуватися земельними ділянками та багаторічними насадженнями, які розміщені на даних земельних ділянках, які належить відповідно до Державних актів на право приватної власності серії ЯБ №964463 та серії ЯБ № 964464, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією 16 липня 2007 року відповідно ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 288,36 грн. судового збору і на користь ОСОБА_6 143 грн. судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отриманні його копії до Тульчинського районного суду.

Суддя: