Рішення № 32494859, 20.06.2013, Крижопільський районний суд Вінницької області

Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/798/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 червня 2013 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Рудя О.Г.

при секретарі: Трачук С.В.

з участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Крижополі Вінницької області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що в жовтні 2012 року його було прийнято на роботу на посаду робітника з обслуговування котелень на період опалювального сезону ОСОБА_3 СЕС. Наказом ОСОБА_3 СЕС від 25.12.12 року його було звільнено у звязку з переведенням у ОСОБА_3 міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України». Цього дня він був допущений до роботи у новій установі та продовжував виконувати свою роботу. 23.01.13 року він був відсторонений від роботи без пояснення причин. Також йому була видана його трудова книжка в якій останнім записом є запис про звільнення у звязку з переведенням.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві та просять суд задовольнити позов в повному обсязі.

Також в ході розгляду справи позивач заявив клопотання про заміну первісного відповідачам належним відповідачем, а саме замінити відповідача ОСОБА_3 міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України" на відповідача ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України". Таке клопотання судом задоволено.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення в яких вказав, що ніколи не перебували у трудових стосунках з громадянином ОСОБА_2, з роботи його не звільняли, наказ про звільнення не видавали.

Суд, заслухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 15.10.2012 року позивач ОСОБА_2 зарахований на посаду робітника з обслуговування котельні ОСОБА_3 СЕС на період опалювального сезону.

Наказом МОЗ України №176-0 від 21.09.2012 року встановлено ліквідувати державні заклади, установи та організації, що належать до сфери управління МОЗ України.

Вказане знайшло своє відображення в наказах Вінницької СЕС №205 від 03.10.2012 року та ОСОБА_3 СЕС №16п від 04.10.2012 року яким передбачено ліквідувати санітарно-епідеміологічні заклади Вінницької області зокрема і ОСОБА_3 районну санітарно-епідеміологічну станцію.

Наказом №59-а від 25.12.2013 року ОСОБА_3 СЕС звільнено ОСОБА_2 у звязку з переведенням до ОСОБА_3 міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України" на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст. 33 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.

В період з 25.12.2012 року по 23.01.2013 року ОСОБА_2 продовжував працювати на своєму робочому місці та виконував свої безпосередні службові обовязки.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 цього ж кодексу трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Допитані в якості свідків громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили суду, що вони раніше працювали на посаді робітника в ОСОБА_3 СЕС. Разом з ними працював і ОСОБА_2 У грудні 2012 року їх перевели на роботу до ОСОБА_3 міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України" де вони працюють і по даний час. ОСОБА_2 працював разом з ними до лютого 2013 року, точної дати не памятають. Приводи і підстави звільнення ОСОБА_2 з роботи їм не відомі.

З показів свідка ОСОБА_6 встановлено, що він працював головним лікарем ОСОБА_3 СЕС. У жовтні 2012 року наказом МОЗ України прийнято рішення про ліквідацію районних служб СЕС, в тому числі і ОСОБА_3 СЕС. Його було призначено головою ліквідаційної комісії. Працівники СЕС підлягали звільненню у звязку з ліквідацією підприємства про що вони повідомлялись. Окремі працівники звільнялись у звязку з переведенням на роботу до ОСОБА_3 міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України". Серед таких працівників був і ОСОБА_2 На переведення до іншого підприємства ОСОБА_2 надав свою згоду. Чому його не було прийнято на роботу керівництвом ОСОБА_3 міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України" йому не відомо.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винеснні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 32 Постанови пленуму ВС України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час.

Як встановлено судом, керівництвом ОСОБА_3 міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України" позивача було фактично допущено до роботи, яку він сумлінно виконував до 22.01.2013 року, при цьому заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась, наказ про його призначення на цю посаду не видавався, посадовий оклад не встановлювався, що унеможливлює обрахувати його середньоденний заробіток.

В такому разі, при обрахуванні середньоденного заробітку суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік», відповідно до якого станом на січень 2013 року мінімальна заробітна плата становить 1147 грн. Середня кількість робочих днів в місяці становить 22 дні. А тому мінімальний середньоденний заробіток становить 52 грн. 14 коп. (1147:22=52.14).

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу за період з 23.01.13 року по 20.06.13 року становить 5 422, 56 грн. (фонд робочого часу протягом якого не працював позивач : за січень місяць 2013 року 7 днів, за лютий місяць 2013 року 20 робочих дні, за березень місяць 2013 року 20 робочих днів, за квітень місяць 2013 року 22 робочих дні, за травень місяць 2013 року 17 робочих дні, за червень місяць 2013 року 18 робочих дні, разом 104 робочих дня), 52, 14 грн. х 104 дня = 5 422.56 гривень.

З таких позицій суд виходить і при задоволені вимоги про стягнення заробітної плати, а саме судом встановлено, що позивач працював та виконував службові обовязки в період з 25.12.12 року по 22.01.13 року, однак заробітна плата за цей період не була йому виплачена. Позивач відпрацював у грудні 2012 року 3 робочих дні, в січні 2013 року 13 робочих дні, а тому його заробітна плата, виходячи з мінімального її розміру, становить 834.24 грн. (52.14 х 16 днів=834.24 грн.)

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд з виходить з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та із врахуванням критеріїв, встановлених Пленумом Верховного Суду України № 4 від 31.03.05 р.

Суд прийшов до переконання в тому, що саме з вини відповідача звільнення було незаконним. Отже, суд вважає, що порушення законних прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Приймаючи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, яких зазнав позивач, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1000 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.36, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 р. Про практику розгляду судами трудових спорів , постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.01 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, ст.ст. 10, 60, 84, 212-215, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді робітника з обслуговування котелень до ОСОБА_3 міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України" з 23.01.2013 року.

Стягнути з ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.01.2013 року по 20.06.2013 року в розмірі 5422 грн. 56 коп. та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України" на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 25.12.2012 року по 22.01.2013 року в розмірі 834 грн. 24 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача 229 грн. 40 судового збору на користь держави.

Протягом десяти днів з дня проголошення рішення може бути подана апеляційна скарга на рішення до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: