Рішення № 32493744, 18.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2013 р. Справа № 914/2065/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Бірюза», м. Львів,

про: внесення змін до договору оренди та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Телюк Г.В. (посвідчення №005502);

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Прокурору роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Приватного підприємства «Бірюза» про внесення змін до договору оренди та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.05.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 25.06.2013 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку: прокурор - 01.06.2013 року рекомендованою поштою №79017 0399756 5, позивач - 01.06.2013 року рекомендованою поштою №79008 1011739 3, відповідач - 03.06.2013 року рекомендованою поштою №79017 0399755 7 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Судове засідання 25.06.2013 року відкладено на 09.07.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Розгляд справи 09.07.2013 року відкладено на 18.07.213 року.

Прокурор в судове засідання 18.07.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання (вх. №28408/13), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Приписами частин першої та третьої статті 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судом встановлено, що позовна заява надійшла до суду 30.07.2013 року, розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду у справі, законодавчо встановлений строк розгляду справи закінчується 30.07.2013 року, клопотань про продовження процесуального строку розгляду справи прокурором і сторонами суду не заявлено та не подано.

Суд, оглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора з приводу вказаного клопотання, відхиляє його, з підстав закінчення законодавчо встановленого строку розгляду справи, а також того, що позивачем до клопотання (від 18.07.2013 року вх. №28408/13) не додано жодних належних і допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження обставин, на які відповідач покликається як на підставу неможливості забезпечення явки повноважного представника в судове засідання і відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Львівська міська рада є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 04055896, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Бірюза» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13795679, знаходиться за адресою: 79017, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 44 (докази в матеріалах справи).

16.05.2009 року між Львівською міською радою (позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Бірюза» (надалі - відповідач, орендар) на підставі Ухвали Львівської міської ради від 07.06.2007 року №899 «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у місті Львові» та ухвали Львівської міської ради від 19.03.2009 року №2534 «Про затвердження ПП «Бірюза» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Б. Хмельницького, 230-А» укладено договір оренди землі №Л-1012, за умовами якого передано у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий №4610137200:08:007:0068 загальною площею 1,885 га. по вул. Б. Хмельницького, 230-А у місті Львові для будівництва і обслуговування готелю та торгово-сервісного центру (надалі - договір).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Доказів розірвання або визнання недійсним Договору оренди землі від 16.05.2009 року №Л-1012 станом на час розгляду справи прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено терміном на десять років до 19.03.2019 року.

Згідно пункту 5 договору нормативна грошова оцінка переданої в оренду земельної ділянки становить 9 306 245 грн. 00 коп., згідно пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем в розмірі 279 187 грн. 35 коп. в рік.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. в) частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

Відповідно до пп.1 п. а. частини першої статті 33 Земельного кодексу України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб землі, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках ,встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно пункту 14.1.125. статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим .розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Приписами статті 274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Згідно частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 15.1. Ухвали Львівської міської ради від 26.07.2012 року №1675 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу орендодавця у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та у разі встановлення Верховною Радою України ставок земельного податку.

Згідно п.15.8 вказаної ухвали розмір орендної плати не є сталим та змінюється у зв'язку з проведенням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі і внесенням змін на підставі чинного законодавства України та інших нормативних документів.

18.06.2009 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова» затверджено нову нормативно грошову оцінку земель міста Львова, яка містить схему оціночних районів міста, коефіцієнти нормативно грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон, коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Станом на момент розгляду справи по суті доказів визнання незаконною чи скасування ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 року №2712 прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі зокрема: визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини другої даної статті, нормативна грошова оцінка земельних ділянок щодо земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до частини першої частини 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Відповідно до частини третьої даної статті, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно довідки Управління Держкомзему у м. Львові від 01.10.2012 року №40/3/703, нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки у 2012 році року складає 1 393 грн. 70 коп.

Розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку проведеним Департаментом містобудування Львівської міської ради, визначено нормативну грошову оцінку орендованої відповідачем земельної ділянки загальною площею 1,885 га по вул. Б. Хмельницького, 230-А у місті Львові в розмірі 26 271 245 грн. 00 коп., а також розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 788 137 грн. 35 коп. за рік.

З метою внесення змін до договору оренди землі від 16.05.2009 року №Л-1012 позивач звертався до відповідача Листом від 20.02.2013 року вих. №2403-вих.-174 із вимогою про підписання та повернення направленого вказаними листами проекту договору про внесення змін до договору оренди землі від 16.05.2009 року №Л-1012 та договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування з 01.01.2008 року (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).

Пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братись судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У визначених законом випадках застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення» політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і реалізується, зокрема, шляхом встановлення державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фінансових цін і тарифів.

Визначені законами України у формі фіксованих цін ціни на продукцію, роботи, послуги є обов'язковою умовою договору, незалежно від внесення змін до останнього, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 пункту 13 договору розмір орендної плати може переглядатися у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Львівська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (стаття 188 ГК України).

Таким чином, судом встановлено, що Львівською міською радою вжито всіх передбачених чинним законодавством України заходів досудового розв'язання спору.

25.06.2013 року представником відповідача подано клопотання (вх. №24244/13), у якому просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/2393/13 за позовом Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Приватного підприємства «Бірюза» про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Так, вказане клопотання мотивоване тим, що предметом спору у справі №914/2393/13 є встановлення факту чинності укладеного між сторонами договору.

Як вбачається із долученої відповідачем до вищезазначеного клопотання копії ухвали про порушення провадження у справі №914/2393/13, предметом спору у вказаній справі є розірвання договору, а також повернення орендованої земельної ділянки.

Відповідно до приписів частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 встановлено, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. №24244/13), оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту пов'язаності справ №914/2065/13 та №914/2393/13, а також того, що рішення у справі №914/2393/13 встановлюватиме обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у справі №914/2065/13.

Окрім того, 09.07.2013 року відповідачем подано клопотання (вх. №27024/13), у якому просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Так, вказане клопотання відповідача обґрунтовує долученою копією змін до договору оренди землі від 16.05.2009 року №Л-1012.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Пунктом 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України» (із подальшими змінами і доповненнями) встановлено, що господарський суд припиняє провадження в справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках: припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд відхиляє вказане клопотання відповідача з наступних підстав.

Як вбачається із долученої до вказаного клопотання копії змін до договору від 16.05.2009 року №Л-1012, у вказаних змінах відсутня відмітка державну реєстрацію органом державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки змін до договору оренди землі, а відтак, судом встановлено, що вказані зміни не набули чинності у встановленому статтею 654 ЦК України порядку.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Прокурора Личаківського району міста Львова, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Неправомірні дії відповідача щодо ухилення від переоформлення орендної плати і невнесення змін до договору оренди земельної ділянки призводить до несвоєчасної та неповної сплати орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в користуванні відповідача.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, оглянувши та дослідивши подані сторонами докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (у чинній редакції), звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Приписами частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» встановлено, що із позовних заяв немайнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою частини першої статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2013 рік» передбачено, що станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147 грн. 00 коп.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати у справі в розмірі 1 147 грн. 00 коп. слід покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в користь Державного Бюджету України, оскільки спір виник внаслідок неправомірного ухилення відповідача від укладення змін до договору оренди землі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Внести зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Приватним підприємством «Бірюза» (9017, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 44; код ЄДРПОУ 13795679) Договору оренди землі від 16 травня 2009 року №Л-1012, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 04 березня 2010 року за №04:10:469:00001 шляхом викладення пункту 5 Договору у наступній редакції: «п.5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 26 271 245 грн. 00 коп.».

3. Внести зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Приватним підприємством «Бірюза» (9017, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 44; код ЄДРПОУ 13795679) Договору оренди землі від 16 травня 2009 року №Л-1012, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 04 березня 2010 року за №04:10:469:00001 шляхом викладення пункту 9 Договору в наступній редакції: «п.9 Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 788 137 грн. 35 коп. в рік, що становить три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок 33215812700006 в УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007620, код платежу: 13050200 для юридичних осіб, отримувач: міський бюджет для Личаківського району до тридцятого числа місяця, наступного за звітним».

4. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Бірюза» (9017, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 44; код ЄДРПОУ 13795679) в дохід Державного бюджету України 1 147 грн. судового збору.

5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

18.07.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 19.07.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.